YaChudo

Графіті Софії Київської

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Графіті Софії Київської — написи та малюнки, залишені священниками та відвідувачами Софійського собору в Києві (виявлено понад 7000 графіті XI — початку XVIII ст.[1]). Багато графіті Софії Київської є пам'ятками української мови[2][3][4][5].

Повідомлення про смерть Великого Київського князя Ярослава Мудрого.

Загальний опис

Найпомітнішими дослідниками і відкривачами більшості графіті був історик Сергій Висоцький та сучасний дослідник доктор історичних наук В'ячеслав Корнієнко; першим досліджувати почав Павло Попов.

Зовнішні відеофайли
Лекція В'ячеслава Корнієнка "Українська мова в графіті Софії Київської"
Національний заповідник «Софія Київська». YouTube

Найдавніші з графіті Софії Київської виконані не кирилицею, а глаголицею. Графіті містять цінні відомості про різні сторони життя Київської Русі — зокрема, збереглися записи про смерть Ярослава Володимировича (Мудрого), автограф Володимира Мономаха, запис про мирний договір, укладений наприкінці XI ст. між князями Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом і Олегом Святославичем на р. Желані (зараз — Жуляни), купівлю княгинею, дружиною Всеволода Ольговича, Боянової землі (середина XII ст.).

Також відоме графіті дружини князя Ізяслава Ярославовича Гертруди-Олісави: «Господи поможи рабі своєй Олісаві Святополчі матері, руський княгині».

Таким чином, серед князів ХІ ст. у написах згадуються київський князь Ярослав Володимирович (та поставлений в 1051 р. митрополит Іларіон), київський князь Святослав Ярославич (та його мати Олісава), київський князь Всеволод Ярославич, переяславський князь Ростислав Всеволодович, київський князь Святополк Ізяславич (та його мати Анна), переяславський та майбутній київський князь Володимир Мономах, чернігівський князь Олег Святославич[6].

Оскільки більшість графіті писали прості, хоч і письменні, жителі давнього Києва, то нині вони є одним з найвірогідніших джерел про давньоруську мову, тобто мову, якою розмовляли мешканці Київської Русі, на відміну від принесеної книжної церковнослов'янської мови. Аналіз давніх надписів засвідчує, що їм притаманні багато рис сучасної української мови[7][8][9].

Український історик В'ячеслав Корнієнко здійснив публікацію 12 томів корпусу графіті, виявлених на стінах Софійського собору в Києві, серед яких кілька сотень написів датуються XI—XIV століттями. Графіті цього періоду також виявлено у Кирилівській церкві та церкві Спаса на Берестові. Ці написи розглядаються як складова давньої русько-української писемної традиції та значною мірою відображають особливості розмовної української мови того часу[10].

На стінах Софійського собору збереглося багато записів-графіті, датованих кінцем XI — серединою XIII століття. Ці написи засвідчують початок формування норм української мови, який, відповідно до датування цих графіті, варто відраховувати від XI століття. Вони відображають живе мовлення того часу (кінець XI—XIII ст.) не стільки самих киян, скільки, ширше, русинів-українців[11].

Галерея

  • Автограф Володимира Мономаха
    Автограф Володимира Мономаха
  • Напис ХІ—ХІІ ст. на стіні Софійського собору: «0 горє тобѣ Андроничє охъ тобѣ нѣбожє чему ѥси зьло сьтворил[ъ] то [нє в]ѣдає никъто жє то[л]и тє звѣлѣ Коуз[ма]…» / «О горе тобі, Андрониче, ох тобі, небоже, чому ти зло створив, то не знає ніхто же, чи тобі звелів Кузьма...»[10][12][13]
    Напис ХІ—ХІІ ст. на стіні Софійського собору: «0 горє тобѣ Андроничє охъ тобѣ нѣбожє чему ѥси зьло сьтворил[ъ] то [нє в]ѣдає никъто жє то[л]и тє звѣлѣ Коуз[ма]…» / «О горе тобі, Андрониче, ох тобі, небоже, чому ти зло створив, то не знає ніхто же, чи тобі звелів Кузьма...»[10][12][13]
  • Напис ХІ–XIV ст. на стіні Софійського собору: «Г(оспод)и помъз[и] рабу своєму Василєви»[14]
    Напис ХІ–XIV ст. на стіні Софійського собору: «Г(оспод)и помъз[и] рабу своєму Василєви»[14]
  • Напис ХІІ–ХІІІ ст. на стіні Софійського собору: «Г(осподи)и помози рабу своєму Лазорєві забоинику" / «Господи, поможи рабу своєму Лазореві забійнику»[15][16][13]
    Напис ХІІ–ХІІІ ст. на стіні Софійського собору: «Г(осподи)и помози рабу своєму Лазорєві забоинику" / «Господи, поможи рабу своєму Лазореві забійнику»[15][16][13]
  • Напис ХІ–ХІІІ ст. на стіні Софійського собору: «Господи, помози рабу своєму Данилові»[17][13]
    Напис ХІ–ХІІІ ст. на стіні Софійського собору: «Господи, помози рабу своєму Данилові»[17][13]
  • Напис XII–XIV ст. на стіні Софійського собору: «Г(оспод)и, помози рабу [своє]му Олисєєви Ивъкови» / «Господи, поможи рабу своєму Олісеєві-Івкові.»[18]
    Напис XII–XIV ст. на стіні Софійського собору: «Г(оспод)и, помози рабу [своє]му Олисєєви Ивъкови» / «Господи, поможи рабу своєму Олісеєві-Івкові.»[18]
  • Напис XI–ХІІІ ст. на стіні Софійського собору: «Коупри[ѧ]нє гора[з]дъ єси єлы соуи расъсмаглица ми» / «Купріяне, який же гарний, скільки мені ще даремно розпалятися»[19][13]
    Напис XI–ХІІІ ст. на стіні Софійського собору: «Коупри[ѧ]нє гора[з]дъ єси єлы соуи расъсмаглица ми» / «Купріяне, який же гарний, скільки мені ще даремно розпалятися»[19][13]
  • Напис XI–ХІІІ ст. на стіні Софійського собору: «помози [р]абу своєму Степанови грєшно[му]»[20]
    Напис XI–ХІІІ ст. на стіні Софійського собору: «помози [р]абу своєму Степанови грєшно[му]»[20]
  • Напис-грамота початку ХІІ ст. про купівлю Боянової землі[11][21]
    Напис-грамота початку ХІІ ст. про купівлю Боянової землі[11][21]

Примітки

  1. ↑ Собор святої Софії. Державний музей (заповідник). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  2. ↑ Серце України, або Як Софійський собор став головним храмом країни [Архівовано 13 липня 2019 у Wayback Machine.] // Українська правда. — 22 січня 2019
  3. ↑ В'ячеслав Корнієнко. Язык Киева уже в XI в. отличался от новгородского, — историк [Архівовано 13 липня 2019 у Wayback Machine.] // Громадське радіо (16 серпня 2016 р.)(рос.)
  4. ↑ В. В. Німчук. Пам'ятки української мови [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.] / Українська мова. Енциклопедія. — сайт «Ізборник»
  5. ↑ Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-XIII ст. — Житомир: Полісся, 2015.
  6. ↑ Роман Івашко. Повідомлення графіті Софії Київської ХІ ст. про руських князів // Український медієвістичний журнал / редкол.: Дмитро Димидюк (голова), Ірина Гіщинська, Юлія Гришко, Іванна Когут, Галина Микитюк, Тарас Оліярчук, Ксенія Скшентувенська. — Львів, 2016. — Вип. 2. Українське та європейське середньовіччя. — С. 14.
  7. ↑ Графіті [Архівовано 18 липня 2019 у Wayback Machine.] / Національний заповідник «Софія Київська»
  8. ↑ Редченко Олексій. Українська граматика на стінах Софії Київської
  9. ↑ Іван Ющук. «Українська мова протягом тисячоліть» [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.] / Товариство «Знання» України
  10. ↑ а б Мойсієнко В. М. Українська писемність ХІ-XIV ст.: розвінчання російських міфів // Вісник Національної академії наук України (3). — 2025. — С. 50-60. ISSN 2518—1203
  11. ↑ а б Лексичний рівень: Епіграфи // Спочатку було Слово… Від мовного узусу — до літературної норми (Нарис генези української літературної мови) / Віктор Мойсієнко, Йоанна Ґетка. — Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2024. — С. 188—189. — ISBN 978-83-235-6702-8.
  12. ↑ Корпус графіті Софії Київської (ХІ - початок XVIII ст.). Ч. VIII: Південні внутрішня зовнішня галереї / В. В. Корнієнко. — Київ, 2018. — С. 440, 550. табл. CCXLII, 1. (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Національний заповідник “Софія Київська”). ISBN 978-966-2377-01-9; ISBN 978-966-02-8599-6
  13. ↑ а б в г Історик розповів про особливості української мови, які дійшли до нас із ХІ століття // Gazeta.ua. — 15 квітня 2020.
  14. ↑ Корпус графіті Софії Київської (XI – початок XVIII ст.). Частина І: Приділ св. Георгія Великомученика / В. В. Корнієнко. — Київ, 2010. — 464 с. (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Національний заповідник “Софія Київська”). — С. 84, 265. — ISBN 978-966-2377-01-9; ISBN 978-966-2377-02-6 (Ч. 1)
  15. ↑ Графіті № 61 (табл. CCXXIV, 2) // Корпус графіті Софії Київської (XI — початок XVIII ст.) Ч. X, т. 1. Північні сходова вежа та хори / В. В. Корнієнко. — Київ, 2020. — С. 304; 420. — 488 с. : іл. ([Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України]; [Національний заповідник «Софія Київська»]). — ISBN 978-966-02-9327-4 (Т.1)
  16. ↑ Графіті Софії Київської свідчать про тисячолітню давність української мови. Але екскурсантам це не кажуть // Радіо Свобода. — 30 березня 2019.
  17. ↑ Корпус графіті Софії Київської (XI – початок XVIII ст.). Частина VI: Приділ архангела Михаїла / В. В. Корнієнко. — Київ, 2015. — 464 с. (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України). — С. 74, 75, 265. — ISBN 978-966-2377-01-9; ISBN 978-966-02-7322-1 (Ч. 6)
  18. ↑ Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.). Частина V: Приділ свв. Іоакима та Анни (південна сторона) / В. В. Корнієнко. – Київ, 2015. — 440 с. (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України). — С. 127; 347. — ISBN 978-966-2377-01-9; ISBN 978-966-02-6964-4 (Ч. 5)
  19. ↑ Корпус графіті Софії Київської (XI – початок XVIII ст.). Частина VI: Приділ архангела Михаїла / В. В. Корнієнко. — Київ, 2015. — 464 с. (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України). — С. 143, 258. — ISBN 978-966-2377-01-9; 978-966-02-7322-1 (Ч. 6).
  20. ↑ Корпус графіті Софії Київської (XI – початок XVIII ст.). Частина ІІ: Приділ свв. апостолів Петра і Павла / В. В. Корнієнко. — Київ, 2010. — 272 с. (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Національний заповідник “Софія Київська”). – С. 45, 156.
  21. ↑ Напис-грамота початку XII ет. про купівлю Боянової землі // Хрестоматія з історії української мови X-XIII ст. / В. Німчук; відп. ред.: д.ф.н. П. І. Білоусенко, к.ф.н. Н. В. Пуряєва; НАН України. Інститут української мови. — Київ; Житомир: Полісся, 2015. — С. — 157.

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).