Гоценвальд

Гоценвальд
47°41′15″ пн. ш. 8°05′11″ сх. д. / 47.6875° пн. ш. 8.0863888888889° сх. д.
Країна	Німеччина
Тип	ландшафт і географічний регіон
Гоценвальд Гоценвальд (Німеччина)
Гоценвальд у Вікісховищі

Гоценвальд (нім. Hotzenwald) — ландшафт і регіон у Південному Шварцвальді в районі Вальдсгут.

Межі Гоценвальду точно не визначені. У вужчому розумінні Гоценвальд — найпівденніша область Південного Шварцвальду, обмежений на заході приблизно Верою, на півночі приблизно верхньою течією річки Альб поблизу Занкт-Блазієна, на сході гірським хребтом між Альбом і Шлюхтом, на півдні — Високим Рейном і Клеттгау. Це розмежування Гоценвальду приблизно збігається з територією колишнього графства Гауенштайн.

У ширшому розумінні інші регіони можна вважати частиною Гоценвальду, які були пов’язані з абатством Святого Власія або графством Гауенштайн, обидва з яких були історично важливими для Південного Шварцвальду. Ці додаткові території містять парафію Герсбах, яка вперше згадується в 1166 році під час подарунку церкви абатству Святого Власія і розташована безпосередньо на північний захід від Вери. На північному заході це території до середньої та верхньої течії Візе, а на сході до гірського хребта між Шлюхтом і Штайною.

Відповідно до обох визначень, регіон простягається переважно на середні та великі висоти в Південному Шварцвальді. Він швидко піднімається від рівня Високого Рейну (близько 300 м над рівнем моря) і досягає висоти від 500 до понад 1000 м над рівнем моря на більшій частині території. Регіон простягається від вершин Південного Шварцвальду на півночі до Високого Рейну на півдні та характеризується сонячними плато та високогірними долинами.

Річки в Гоценвальді зазвичай утворюють високогірні долини у верхній течії та глибоко врізаються в підмурівок Шварцвальду в нижній течії. Вони течуть вниз по схилу Південного Шварцвальду з півночі на південь, перш ніж впасти в Рейн як праві притоки. Основними річками Гоценвальду із заходу на схід є Візе, Вера, Мург, Альб і Шлюхт.

Громади регіону — Рікенбах, Геррішрід, Даксберг і Гервіль.

Найдавнішими породами, що зустрічаються в Гоценвальді, є гнейси та мігматити, які утворилися в палеозойську еру. Найбільша частина Гоценвальду — гранітна місцевість між Бернау та Бад-Зекінгеном. Вік гранітних порід, які тут залягають, за даними досліджень, 325-335 мільйонів років. ^[1] Іншими породами є граніт-порфір і лампрофір. Біля Лауфенбурга пороги Кляйнер-Лауфен пробили підмурівок; сьогодні вони затоплені.

У східній і південно-східній частині Гоценвальду осадові породи покривають фундамент. Згідно з польовими дослідженнями в районі Вальдсгут/Догерн, цей шар строкатого пісковику має середню товщину 15 м і розділений на три елементи: верхній шар 8-метрової рет-глини; під ним приблизно 5-метровий шар пісковику, змішаного з сердоліком (сердоліковий горизонт); і внизу, над підмурівком, приблизно 2,5-метровий шар мушлевого пісковику.^[1]

Під час Вюрмського зледеніння льодовик долини Альб покривав Готценвальд з півночі аж до Гервіля. Межі поширення Шварцвальдського льодовику часів Рісського зледеніння сьогодні вже точно невідома, але можна припустити, що він також простягався з півночі до Готтінгена. Знахідки альпійського гравію Рісського зледеніння припускають, що Альпійські льодовики досягли на півночі лінії Вальдсгут — Тінгена. Однак з'єднання Шварцвальдського льодовика з Альпійськими, швидше за все, не відбулося. ^[1]

Після закінчення льодовикового періоду Готценвальд був тундрою. Є докази того, що бук був домінуючою породою дерев до 600 р. до н.е. Близько 1000 року нашої ери ялина витіснила бук як переважну породу дерев.

Верхові болота і низинні болота, особливо в районі Ібах/Даксберг, як релікт льодовикового періоду, є домівкою для великого розмаїття видів, рідкісних у Шварцвальді, таких як андромеда ряснолиста, осока багнова і осока бідноцвіта, болотянка звичайна, Trichophorum alpinum, дзьобонасінник білий або пурпурова мати-й-мачуха. Одинарник лісовий сильно поширений в Гоценвальді, це єдине місце у всій Південній Німеччині, де в природі зустрічається Erica tetralix. ^[2] Особливо в першій половині ХХ століття, спроби лісової промисловості щодо осушення різко зменшили кількість боліт. У результаті кілька боліт у Гоценвальді були оголошені природними заповідниками; в 1998 році їх було 10. Крім того, деякі колишні болота намагалися відновити.

Ліси в районі Ібах/Дакссберг і Обервальді складаються переважно з ялин і буків. У погано дренованих улоговинах вони перериваються болотами або смереками. У другій половині ХХ століття кілька високогірних пасовищ було перетворено на ліси. Так само в цей період було розпочато відновлення лісів на крутих вершинах долин, схилах гір і невикористаних долинних лук. Навпаки, терасові схили зовнішніх лісів були в основному вирубані.

На високих пасовищах важливу роль відіграє дрік крилатий.

• Karl Beck: Die Chronik vom Höchenschwander Berg. 2nd edn., Edition Isele, Eggingen, 1990, pp. 105ff.
• Cornelia Bischoff; Landesanstalt für Umweltschutz Baden-Württemberg (publ.): Wälder, Weiden, Moore. Naturschutz and Landnutzung im Oberen Hotzenwald. Verlag Regionalkultur, Heidelberg, 2004, ISBN 978-3-89735-268-1.
• Otto Gruber: Deutsche Bauern- and Ackerbürgerhäuser. Eine bautechnische Quellenforschung zur Geschichte des deutschen Hauses. Braun, Karlsruhe, 1926.
• Heinrich Hansjakob: Die Salpeterer, eine politisch-religiöse Sekte auf dem südöstlichen Schwarzwald. Zimmermann, Waldshut, 1867.
• Günther Haselier: Geschichte des Hotzenwalds. Schauenburg, Lahr 1973.
• Wolfgang Hug: Im Hotzenwald – Kultur- and Naturführer. Schillinger, Freiburg 2001, ISBN 978-3-89155-266-7.
• Helge Körner (ed.): Der Hotzenwald. Beiträge zur Natur and Kultur einer landscape im Southern Black Forest. Lavori, Freiburg, 2003, ISBN 978-3-935737-44-9.
• Thomas Lehner (ed.): Die Salpeterer. "freie, keiner Obrigkeit untertane Leut' auf dem Hotzenwald". Wagenbach, Berlin, 1977, ISBN 3-8031-2036-5.
• Emil Müller-Ettikon: Die Salpeterer. Geschichte eines Freiheitskampfes auf dem südlichen Schwarzwald. Schillinger, Freiburg 1979, ISBN 3-921340-42-X.
• Rudolf Metz: Geologische Landeskunde des Hotzenwalds. Mit Exkursionen, besonders in dessen alten Bergbaugebieten. Schauenburg, Lahr, 1980, ISBN 3-7946-0174-2.
• Günther Reichelt: Quartäre Erscheinungen im Hotzenwald zwischen Wehra and Alb. Reports by the Naturforschenden Gesellschaft Freiburg. (dissertation), 1960

• Hotzenwald online
• The Hotzenwald between theHigh Rhine and High Black Forest
• Upper Hotzenwald - one of the specially protected nature regions of Europe - Regierungspräsidium Freiburg