Гостивіт
| Гостивіт чес. Hostivít чес. Hostivít | |
|---|---|
чес. Hostivít | |
? — ? | |
| Попередник: | Неклан |
| Наступник: | Боривой I |
| Народження: | пр. 780—800 роки |
| Смерть: | 870 Леві-Градек, Чеське князівство, Велика Моравія |
| Релігія: | слов'янське язичництво |
| Рід: | Пржемисловичі |
| Батько: | Неклан |
| Діти: | Боривой I |
| | |
Гостивіт (чес. Hostivít) — останній із семи легендарних чеських князів від легендарного засновника династії Пржемисловичів Пржемисла Орача, до першого історично достовірного князя Боривоя. Імена цих князів вперше зустрічаються в «Чеській хроніці» Козьми Празького, звідки вони потрапили в більшість історичних праць аж до робіт XIX століття Франтішека Палацького «Історія чеського народу в Чехії і Моравії».
За традицією він був батьком князя Боривоя. Деякі історики вважають, що коли народилася Свята Людмила, Гостивіт (або князь Моравії Святополк I) і батько Людмили Славібор домовилися, що Людмила і Боривой повинні одружитися (що може відповідати запису за 871 рік у Фульдських анналах, де описується шлюбна церемонія з невідомою нареченою)[1]. За Далімиловою хронікою, у князя Неклана були два сини: Гостивіт і Деполт[2].
За однією з теорій, кількість князів відповідає зображенню на фресках на стінах ротонди в Зноймо в Моравії. Однак Анежка Мерхаутова стверджує, що на фресці зображені всі представники династії Пржемисловичів, в тому числі молодші князі Моравії[3].
Примітки
- ↑ Notes 4 and 6 on. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 28 квітня 2021.
- ↑ Chronicle of Dalimil. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
- ↑ Vladimír Karbusický: Báje, mýty, dějiny. Nejstarší české pověsti v kontextu evropské kultury, p.237, Praha 1995 [1] [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]
Джерела
- Jerzy Strzelczyk: Mity, podania i wierzenia dawnych Słowian. — Poznań : Rebis, 2007. — ISBN 978-83-7301-973-7.
- Barbara Krzemieńska, Anežka Merhautová, Dušan Třeštík. Moravští Přemyslovci ve znojemské rotundě. — Praha, 2000.
- Záviš Kalandra. České pohanství. — Praha, 1947.
- Vladimír Karbusický: «Báje, mýty, dějiny. Nejstarší české pověsti v kontextu evropské kultury», s. 237, Praha 1995.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
