Городок Кия
| Городок Кия | |
|---|---|
50°27′28″ пн. ш. 30°31′00″ сх. д. / 50.457778° пн. ш. 30.516667° сх. д. | |
| Тип | город |
| Статус спадщини | пам'ятка археології місцевого значення України |
| Країна | |
| Розташування | Київ[1] |
| Засновник | Кий |
| Засновано | VIII століття до н. е. |
Городок Кия (Україна) | |
![]() | |

Городок Кия — прийнята наукою назва найстарішої фортифікаційної споруди Києва, датованої VII—VIII ст. Переказ про будівництво укріплення був внесений до Повісті минулих літ:
| Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом[2] |
Історія відкриття
Дане укріплення було випадково відкрите в 1909—1910 рр. архітектором Д. Мілєєвим під час обстеження руїн Десятинної церкви, коли за 4,5 м від неї було виявлено рів завширшки 4 м і завглибшки 6-7 м. Справжнє призначення знахідки з'ясували розкопки під керівництвом Т. Мовчанівського і М. Каргера в 1930-х роках.
Межі та територія
Укріплення було обнесене земляним валом та ровом, які пролягали від північно-східного краю Старокиївської гори і йшли на південь, далі повертали на південний захід, перетинали всю вершину гори і закінчувались над Гончарським яром. Територія «городка Кия» становила близько 2 га. Вали міста мали в своїй основі дерев'яні конструкції та до наших днів не збереглися. За часів Володимира Великого давній вал городища, кургани та насипи знесли, а рів засипали.
В центральній частині укріплення В. Хвойкою розкопані житла з керамікою VII—VIII ст. Там же розкопані залишки язичницького капища, яке було розташоване коло підніжжя сходів до нинішнього Національного музею історії України.
Примітки
Джерела
- Толочко П. П. Стародавній Київ — К.: Наукова думка, 1966. — с. 10-11. [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
