Гомера

Гомера
es/La Gomera
Фото з супутника
Карта
Географія
28/07/N/17/14/W
Континент	Африка
Місцерозташування	Атлантичний океан
Акваторія	Атлантичний океан
Група островів	Canary Islandsd
Площа	369,76  км²
Найвища точка	1484 м
Країна
Flag of La Gomera.svg Іспанія
Регіон	Канарські острови
Адм. одиниця	Санта-Крус-де-Тенерифе
Населення	21700 (2005)
Вебсайт	lagomera.es
Гомера Гомера (Іспанія)
Гомера у Вікісховищі

Гомера (ісп. La Gomera) — острів в Атлантичному океані, що належить до Канарських островів і розташований у центральній частині архіпелагу. Площа — 369,76 км², населення (2005) — 21,7 тис осіб. В адміністративному відношенні належить до провінції Тенерифе і має місцеве самоврядування (рада острову, cabildo). Головне місто — Сан-Себастьян-де-ла-Гомера (8 тисяч жителів).

Острів Ла-Гомера відомий своєю добре збереженою природою, особливо унікальними лавровими лісами. Він й має переважно гірський рельєф. На острові розташований гірський масив Гарахонай (вища точка — 1488 м), оголошений національним парком. Геологічно Ла-Гомера є давнім вулканічним островом. На відміну від деяких інших островів архіпелагу, сучасна вулканічна активність тут відсутня. Рельєф сформований ерозією старих вулканічних масивів. Поверхня острова розчленована численними глибокими долинами — барранкос, які радіально розходяться від центрального плато.

Найціннішим природним комплексом є лаврові ліси (лаурисильва) — реліктові субтропічні ліси третинного періоду. Вони збереглися на значній площі в національному парку Гарахонай, який включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У цих лісах ростуть лаври, падуби, вересові дерева та інші вологолюбні рослини. Завдяки відносно невеликій площі острова рослинні угруповання тут тісно переплітаються. Гірські ліси переходять у сухі прибережні чагарники, а стрімкі скелі формують мальовничі узбережжя з наскельною рослинністю.

Тваринний світ острова представлений численними ендеміками. Серед птахів особливе значення має популяція голуба лаврового, пов'язана з екосистемами лаурисильви. Значну частину біорізноманіття становлять комахи та інші безхребетні.

Клімат острова м'який і відносно вологий. Пасатні вітри створюють так званий «хмарний пояс», у якому формується туманна волога. Це сприяє розвитку густих лісів на висотах приблизно 600—1200 м. Південний бік острова більш посушливий, а північний — більш дощовий, що сприяє розвитку сільського господарства.

Кліматачні дані

Як і на інших островах архіпелагу, до появи у XV столітті іспанців жителями Гомери були гуанчі. Потім вони поступово визнають над собою владу іспанських сеньйорів. 1492 року Колумб зробив на Гомері останню зупинку перед відплиттям до берегів Нового Світу.

Сільське господарство — вирощування бананів, а також пальмового меду і спиртних напоїв з нього. Велике число місцевих жителів працює на прилеглому острові Тенерифе. Все більшого значення набуває туризм, хоча 75 % відвідувачів острова приїжджають в одноденні тури.

У XX столітті на острові побудована мережа автодоріг та аеропорт (приймає літаки місцевої компанії «Бінтер Канаріас»), хоча основним засобом транспортування пасажирів та товарів на острів є пороми, які здійснюють регулярні рейси між Канарськими островами.

Поряд з національним парком Гарахонай та іншими гірськими районами виділяється головне місто острова Сан-Себастьян-де-ла-Гомера з кількома збереглися пам'ятниками старовини. До визначних пам'яток острова можна також віднести «гомерський свист» (silbo gomero, сільбо Гомеро) — мову, за допомогою якого пастухи спілкувались через яри і ущелини, що перетинають острів. Людина, що користується «сільбо», висвистує слова іспанської мови (хоча «свист» можна адаптувати і до будь-якої іншої мови, а спочатку мова була заснована на мові гуанчів). Тепер це національне надбання Канар викладається у школах острова.

• 
  Вечірній вид на острів з південно-західного узбережжя Тенерифе
• 
  Гомера. Вид на долину
• 
  Зарості цукрової тростини на Гомері
• 
  Національний парк. Лаврово-вересовий ліс

• Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8
• Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
• Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003 — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)

• Гомера [Архівовано 2 листопада 2007 у Wayback Machine.] (нім.)
• Сайт острівної ради
• Туристичний сайт [Архівовано 14 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Гомера для туриста
• Гомера [Архівовано 31 грудня 2007 у Wayback Machine.] (ісп.)
• — Офіційна вебсторінка про туризм на Канарських островах^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Мова сільбо Гомеро [Архівовано 29 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Gobierno de Canarias – Biodiversity Database
• Fernández-Palacios J. M., Whittaker R. J. Island Biogeography in the Macaronesian Region
• Garajonay National Park
• National Geographic – Canary Islands Nature
• UNESCO World Heritage Centre – Garajonay National Park