YaChudo

Голуб'ятин

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

село Голуб'ятин
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Попільнянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040390040086601 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Перша згадка XVII ст.
Населення ▼525[1]
Площа 5,049 км²
Густота населення 119,83 осіб/км²
Поштовий індекс 13547
Географічні дані
Географічні координати 49°51′18″ пн. ш. 29°30′49″ сх. д. / 49.85500° пн. ш. 29.51361° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		197 м
Водойми р. Роставиця
Найближча залізнична станція Попільня
Відстань до
залізничної станції 		15 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Б. Хмельницького, 7, с-ще Попільня, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13501
Карта
Голуб'ятин. Карта розташування: Україна
Голуб'ятин
Голуб'ятин
Голуб'ятин. Карта розташування: Житомирська область
Голуб'ятин
Голуб'ятин
Мапа
Мапа

CMNS: Голуб'ятин у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Голуб'я́тин — село в Україні, у Попільнянській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становила 605 осіб (у 2001 році). У 1923—2016 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Загальна інформація

Розташоване за 15 км південніше Попільні та від залізничної станції Попільня, на березі річки Роставиці, притоки Росі[2].

Населення

В середині 19 століття в поселенні налічувалося 500 мешканців[3]. За довідником 1885 року в селі мешкала 751 особа, налічувалося 85 дворових господарств[4].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 1 252 особи, з них: православних — 1 208, чоловіків — 627, жінок — 625[5].

Наприкінці 19 століття в поселенні проживало 1 219 осіб, з них 617 чоловіків та 602 жінки, дворів — 85[6].

На початок 1970-х років село мало 400 дворів із населенням 1 047 осіб[2].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 666 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 605 осіб[7].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 581 96.03 %
румунська 16 2.64 %
російська 7 1.16 %
інші/не вказали 1 0.17 %
Усього 605 100 %

Історія

Відоме з 17 століття[2]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, було там 10 дворів[9].

В середині 19 століття — сільце Сквирського повіту Київської губернії. Лежало на правому березі річки Раставиця, за 5 верст вище від Паволочі. Входило до православної парафії у Паволочі, належало до Бистрицького маєтку поміщиці Челищевої[3].

За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село Паволоцької волості Сквирського повіту Київської губернії, на річці Роставиці. Були православна каплиця, школа, заїзд, водяний млин[4].

Наприкінці 19 століття — сільце Паволоцької волості Сквирського повіту Київської губернії, на річці Роставиці. Відстань до повітового центру, м. Сквира — 20 верст, до центру волості містечка Паволочі, де знаходилася найближча поштова земська станція — 4 версти, до найближчої залізничної станції в Попільні, де розміщувалася також найближча поштово-телеграфна станція — 10 верст. Основним заняттям мешканців було хліборобство. У поселенні числилося 1 197 десятин землі, з яких 572 десятини належаоа поміщикам, 625 десятин — селянам. Власність Теофіли Шкляревич, господарювала сама поміщиця, застосовувала трипільну сівозміну. Були православна церква, церковно-парафіяльна школа, водяний млин (належав поміщиці), фельдшер. Пожежна команда складалася з 2 бочок та 6 багрів[6][10].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Голуб'ятинської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Попільнянського району Білоцерківської округи; адміністративний центр ради[11].

На фронтах Другої світової війни воювало понад 200 селян, 90 з них нагороджені орденами й медалями, 169 загинули. У 1970 році на їх честь встановлено пам'ятник.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1 943,7 га земель, в тому числі 1 834,8 га — рілля. Господарство вирощувало зернові і технічні культури, розвивало молочно-м'ясне тваринництво. 230 колгоспників нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них ланкову Г. Я. Голійчук — орденом Жовтневої Революції, доярку А. Ю. Осипчук — орденом Трудового Червоного Прапора. У селі були восьмирічна школа, клуб, дві бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, сезонні дитячі ясла, відділення зв'язку, 3 магазини[2].

29 червня 1960 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 683 «Про об'єднання деяких населених пунктів в районах області», в зв'язку з фактичним злиттям приєднано хутір Брідок[11].

17 серпня 2016 року включене до складу новоутвореної Попільнянської селищної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[13].

Примітки

  1. ↑ Паспорт громади
  2. ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Голуб'ятин, Попільнянський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
  3. ↑ а б Похилевич Л. (1864). Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи или Статистическія, историческія и церковныя заметки о всехъ деревняхъ, селахъ, мѣстечкахъ и городахъ, въ предѣлахъ губерніи находящихся (рос. дореф.). Київ: Типографія Печерской Лавры. с. 214. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 21 лютого 2025.
  4. ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 171. (рос. дореф.)
  5. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 80. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. ↑ а б 2. Д. Голубятинъ (владҍльч.) // Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Київ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10. 1900. с. 1348-1349. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 21 лютого 2025.
  7. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 21 лютого 2025.
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  9. ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 64. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 21 лютого 2025.
  10. ↑ Hołubiatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 571. (пол.)
  11. ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 247, 567. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 21 лютого 2025.
  12. ↑ Голуб'ятинська сільська рада Житомирська область, Попільнянський район. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
  13. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 21 лютого 2025.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).