YaChudo

Голо Манн

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Манн.
Голо Манн
нім. Angelus Gottfried Thomas Mann Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнінім. Angelus Gottfried Thomas Mann Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився27 березня 1909[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мюнхен, Німецький Рейх[1][4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер7 квітня 1994[1][2][…] (85 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Леверкузен, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[1][6][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняKilchberg cemeteryd[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина
 Швейцарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, історик Нового часу, есеїст, викладач університету, історик, публіцист Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботилітературна діяльністьd[8], історія[8] і публіцистика[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла, Schule Schloss Salemd і Гімназія Вільгельмаd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладШтутгартський університет[9], Claremont McKenna Colleged[6], Управління стратегічних служб, Вестфальський університет імені Вільгельма і University of Olivetd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusWallenstein: His Life Narratedd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНімецька академія мови і поезії, Баварська академія витончених мистецтв і Американська академія мистецтв і наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіялютеранство Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоТомас Манн[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиКатя Маннd[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриMichael Mannd[10], Клаус Манн[10], Еріка Маннd[10], Monika Mannd[10] і Елізабет Манн Боргезе[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиHans Beck-Mannd[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникДруга світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Кавалер ордена «За заслуги» хрест командора ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»

грант Гуггенгайма (1951)

Премія Георга Бюхнера (1968)

Schweizerische Schillerstiftungd

Премія пам'яті Шиллера (1977)

 Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

премія Ганса-Мартіна Шлеєраd (1988)

премія Гете (1985)

Fontane-Preisd (1962)

Премія імені Шиллера міста Маннгеймаd (1964)

Bodensee-Literaturpreisd (1987)

Pipe Smoker of the Yeard (1979)

Ernst Robert Curtius Awardd (1984)

премія Готфріда Келлераd (1969)

Grimme-Preisd (1966)

Ludwig Thoma Medald (1967)

honorary doctor of the University of Bathd

Kulturpreis der deutschen Freimaurerd (1972)

Кільце Лессінгаd (1972)

honorary doctorate from University of Nantesd (1973)

 Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки
CMNS: Голо Манн у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Голо Манн, власне Ангелус Готфрід Томас Манн (нім. Golo Mann; 27 березня 1909, Мюнхен — 7 квітня 1994, Леверкузен) — німецько-швейцарський історик, журналіст і письменник.

З біографії

Другий син лауреата Нобелівської премії з літератури Томаса Манна. Разом з батьками емігрував до США через Францію та Швейцарію після приходу до влади націонал-соціалістів. У середині 1950-х він повернувся до Німеччини, а пізніше переїхав до Швейцарії. Після роботи професором політології в Штутгарті він працював незалежним журналістом і впливовим коментатором поточних подій. Він був добре знайоми з такими політиками, як Конрад Аденауер і Віллі Брандт, у якого спочатку працював радником і чию східну політику підтримував. Негативно відгукувався про студентський рух. Перед федеральними виборами 1980 року він агітував за Франца Йозефа Штрауса, кандидата від ХДС/ХСС на пост канцлера.

Найвідомішою працею Голо Манна була «Історія Німеччини 19-го і 20-го століть», опублікована в 1958 році. Ця книга була видана мільйонним накладом, була перекладена дев'ятьма мовами і вважається фундаментальною працею, Інша важлива праця — його біографія Валленштейна, опублікована в 1971 році. Як консервативний історик, він ставив людей у центрі своїх оповідних творів, викликаючи критику з боку деяких колег, які віддавали перевагу соціально-політичним теоріям.

Мешкав у Кільхберзі, де й похований.

Особисте життя

Як і його батько, старші брат та сестра, Голо Манн мав гомосексуальні нахили.[11] Офіційний камінг-аут гей він зробив за кілька днів до смерті у телевізійному інтерв'ю: «Я не часто закохувався. Я часто тримав це в собі, можливо, це була помилка. Це також було заборонено, навіть в Америці, і треба було бути трохи обережним».[12] Хоча Голо Манн не виявляв свою гомосексуальність так відкрито, як його брат Клаус Манн, він мав любовні стосунки ще зі студентських років.[13]

Нагороди та відзнаки

Вибрані твори

  • 1947: Friedrich von Gentz. Ullstein, Berlin 1982, ISBN 3-548-02935-3.
  • 1954: Vom Geist Amerikas. Kohlhammer, Stuttgart, 2. Aufl. 1955.
  • 1958: Deutsche Geschichte des XIX. und XX. Jahrhunderts. Neuausgabe Deutsche Geschichte des 19. und 20. Jahrhunderts. Fischer, Frankfurt am Main 2009, ISBN 978-3-10-047920-4.
  • 1960—1964: Mitherausgeber Golo Mann: Propyläen Weltgeschichte. Eine Universalgeschichte von den Anfängen bis zur Nachkriegszeit. Zehn Bände. Propyläen Verlag Berlin 1960—1964, ISBN 978-3-549-05840-4.
  • 1964: Wilhelm II. Archiv der Weltgeschichte. Scherz-Verlag, München / Bern / Wien 1964.
  • 1967: Aufsatz im Sammelband: Deutsche und Juden, Suhrkamp, Frankfurt/M. 1967.
  • 1970: Von Weimar nach Bonn. Fünfzig Jahre deutsche Republik. Fromm Druckhaus A 1982, ISBN 3-7729-5003-5.
  • 1971: Wallenstein. Sein Leben erzählt von Golo Mann. Fischer, Frankfurt am Main 1971, ISBN 3-10-047903-3 (gebunden) und Fischer, Frankfurt am Main 1997, ISBN 3-596-13654-7 (Taschenbuch).
  • 1973: mit Ruedi Bliggenstorfer: Wallenstein. Bilder zu seinem Leben. Fischer, Frankfurt am Main 1973, ISBN 3-10-047904-1.
  • 1986: Erinnerungen und Gedanken. Eine Jugend in Deutschland. Fischer, Frankfurt am Main 1991, ISBN 3-596-10714-8.
  • 1989: Wir alle sind, was wir gelesen. Verlag der Nation, ISBN 3-373-00435-7.
  • 1989: Ludwig I., König von Bayern. Oreos, Schaftlach; Fischer, Frankfurt am Main 2006, ISBN 3-596-14491-4.
  • 1992: Wissen und Trauer. Historische Portraits und Skizzen. Reclam, Leipzig. Überab. Neuaufl. 1995, ISBN 3-379-01548-2.
  • 1999: Erinnerungen und Gedanken. Lehrjahre in Frankreich. Fischer, Frankfurt am Main, postum erschienen. Als Taschenbuch 2000: ISBN 3-596-14952-5.
  • 2006: Briefe 1932—1992. Herausgegeben von Tilmann Lahme und Kathrin Lüssi. Wallstein Verlag, Göttingen 2006, ISBN 3-8353-0003-2.
  • 2009: Man muss über sich selber schreiben. Erzählungen, Familienporträts, Essays. Herausgegeben von Tilmann Lahme, mit einem Nachwort von Hans-Martin Gauger. S. Fischer, Frankfurt am Main 2009, ISBN 978-3-10-047915-0.

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118577123 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  5. ↑ verschiedene Autoren Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
  6. ↑ а б в https://www.washingtonpost.com/archive/local/1994/04/09/historian-golo-mann-dies/59af8a9b-7915-412c-a719-0b08d8bd331e/
  7. ↑ http://www.kilchberg.ch/xml_1/internet/de/application/d20/d24/d302/f243.cfm
  8. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  9. ↑ https://www.latimes.com/archives/la-xpm-1994-04-11-mn-44589-story.html
  10. ↑ а б в г д е ж и Kindred Britain
  11. ↑ Lübeck: Mann, Marzipan and Nosferatu
  12. ↑ Schock Axel; Fessel, Karen-Susan (2004). OUT! – 800 berühmte Lesben, Schwule und Bisexuelle. Berlin: Querverlag. ISBN 978-3-89656-111-4.
  13. ↑ Tilmann Lahme, Golo Mann. Biographie (Frankfurt am Main, 2009).

Література

Біографії

  • Urs Bitterli: Golo Mann — Instanz und Außenseiter. Eine Biographie. Verlag NZZ, Zürich und Kindler. Berlin 2004, ISBN 3-463-40460-5; auch: Rowohlt, Reinbek 2005, ISBN 3-499-24078-5.
  • Joachim Fest: Begegnungen. Rowohlt, Reinbek 2006, ISBN 3-499-62082-0. (Darin ein sehr persönliches Kapitel Golo Mann.)
  • Klaus W. Jonas, Holger Stunz: Golo Mann. Leben und Werk. Chronik und Bibliographie (1929—2003). Harrassowitz, Wiesbaden 2004, ISBN 3-447-05053-5.
  • Jeroen Koch: Golo Mann und die deutsche Geschichte. Eine intellektuelle Biographie. Schöningh, Paderborn 1998, ISBN 3-506-74662-6.
  • Tilmann Lahme: Golo Mann. S. Fischer, Frankfurt am Main 2009, ISBN 978-3-10-043200-1 (Rezension).

Голо Манн у записах членів родини

  • Klaus Mann: Kind dieser Zeit. Erweiterte Neuausgabe. Rowohlt, Reinbek 2000, ISBN 3-499-22703-7.
  • Frido Mann: Achterbahn. Ein Lebensweg. Rowohlt, Reinbek 2009, ISBN 978-3-499-62392-9.
  • Klaus Mann: Der Wendepunkt. Ein Lebensbericht. Erweiterte Neuausgabe, mit Textvariationen und Entwürfen im Anhang herausgegeben und mit einem Nachwort von Fredric Kroll. Rowohlt, Reinbek 2006, ISBN 3-499-24409-8.

Родина Маннів

  • Tilmann Lahme: Die Manns. Geschichte einer Familie. S. Fischer, Frankfurt am Main 2015, ISBN 978-3-10-043209-4.
  • Peter Lange: Prag empfing uns als Verwandte. Die Familie Mann und die Tschechen. Vitalis, Prag 2021, ISBN 978-3-89919-703-7.
  • Uwe Naumann: Die Kinder der Manns. Ein Familienalbum. Rowohlt, Reinbek 2005, ISBN 3-498-04688-8.
  • Thomas Sprecher, Fritz Gutbrodt: Die Familie Mann in Kilchberg. Wilhelm Fink, München 2000, ISBN 978-3-7705-3528-6.
  • Michael Stübbe: Die Manns. Genealogie einer deutschen Schriftstellerfamilie. Degener, 2004, ISBN 3-7686-5189-4.

Посилання

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).