ГогольFest

ГогольFest
ГогольFest
Дата створення / заснування	2007
Країна	Україна
Місце розташування	Київ
Час/дата припинення існування	2022
	Офіційний сайт
	ГогольFest у Вікісховищі

ГогольFest — один із наймасштабніших і найвпливовіших міжнародних фестивалів сучасного мистецтва в Україні. Заснований у 2007 році режисером і продюсером Владом Троїцьким (керівником ЦСМ «Дах»), він став справжньою лабораторією для незалежного театру, музики, перформансу, кіно, літератури та візуального мистецтва.

Київський період (2007–2017): Фестиваль проходив у столиці, часто обживаючи абсолютно не пристосовані для класичного мистецтва, але заворожуючі індустріальні локації (як-от закинуті заводи, кіностудію ім. Довженка чи арт-завод Платформа).

* ГогольFest у мандрах (2018–2021): Команда переосмислила формат і перетворила його на мандрівний фестиваль, який відкривав «місця сили» в інших регіонах. Так з'явилися локальні проєкти: "StartUp GOGOLFEST" у Маріуполі, "AIR GOGOLFEST" у Вінниці, "DniPRO GOGOLFEST" у Дніпрі та "Dream GOGOLFEST" у Херсоні.
* GOGOL Train: Перший в Україні арт-потяг. Вагони розфарбовували художники, а під час подорожі (наприклад, за маршрутом Київ-Маріуполь) прямо в дорозі влаштовували вечірки, перформанси та концерти. Тим самим здобув неформальний девіз: "Гогольфест - це фестиваль, що починається з перону"
* Європейське визнання: У 2019 році фестиваль увійшов до п'ятірки найкращих фестивалів Європи за версією престижної премії *EFFE Awards*.

Коли ГогольFest вийшов за межі Києва у форматі локальних проєктів (програма GOGOLFEST Inoculation або «культурне щеплення»), його вплив на українські міста виявився набагато глибшим, ніж просто організація кількаденних концертів та вистав. Фестиваль працював як інструмент стратегічного розвитку, децентралізації культури та ревіталізації.

Міжнародне журі премії EFFE Awards, вносячи ГогольFest до п'ятірки найкращих фестивалів Європи, окремо відзначило його унікальну здатність створювати потужний художній рух і формувати нові платформи в умовах обмежених ресурсів та суспільних викликів.

1. Створення нової міської міфології та сенсів. У регіонах ГогольFest свідомо відмовився від концепту «столичних гастролей» — натомість він створював унікальний локальний продукт (site-specific проєкти), залучаючи місцевих митців, активістів та навіть працівників промислових підприємств.

Маріуполь (StartUp ГогольFest): Місто, що перебувало близько до лінії фронту, завдяки фестивалю гучно заявило про себе як про європейський, прогресивний культурний центр. Знаковою подією став перформанс «Дорога додому» (2021) режисера Влада Троїцького, який розгорнувся просто на трасі Маріуполь — Донецьк. На старому напівзруйнованому мосту посеред донецького степу під музику DakhaBrakha художники звели металеву 8-метрову кінетичну інсталяцію «Древо життя», яка проросла крізь міст як символ миру, надії та зв'язку між людьми.

Херсон (Dream GOGOLFEST): Проєкт актуалізував південний контекст, досліджував унікальні природні та історичні локації (включаючи плани масштабних перформансів у Олешківських пісках), допомагаючи місту вийти з тіні класичного туристичного сприйняття лише як курортного хабу.

2. Ревіталізація промислових та занедбаних просторів. Фестиваль довів, що для сучасного мистецтва не потрібні класичні театральні зали чи галереї. Ба більше, «непристосовані» індустріальні об'єкти створювали неповторний візуальний та концептуальний бекграунд.

Промислові доки: У тому ж Маріуполі грандіозне перформативне шоу за участю музичної формації NOVA OPERA та соціального рейв-бенду «ЦеШо» відбулося безпосередньо на території Азовського судноремонтного заводу (АСРЗ) — судновий док на кілька вечорів став декорацією та сценою, а працівники заводу співдіяли з митцями.

Заводи, палаци культури та вежі: У Дніпрі, Славутичі та інших містах під потреби фестивалю адаптували занедбані цехи, старі радянські будинки культури та архітектурні пам'ятки (як-от водонапірна вежа в Маріуполі, що перетворилася на креативний простір), даючи цим спорудам нове життя та бізнес-моделі для подальшого використання.

3. Культурний туризм та інфраструктурний імпульс: ГогольFest буквально зшивав країну інфраструктурно. Найяскравішим прикладом став GogolTRAIN — перший в Європі арт-потяг. Це були спеціально орендовані Укрзалізницею вагони, розфарбовані художниками всередині й зовні. Поїзд перетворювався на мобільний мистецький простір: під час руху з Києва до міст проведення фестивалю (Маріуполь, Херсон, Дніпро) у вагонах тривали концерти, лекції та перформанси.

Ефект «щеплення»: GogolTRAIN привозив у регіони тисячі туристів, журналістів та іноземних гостей, які залишали кошти в локальних готелях, ресторанах і транспорті, стимулюючи креативну економіку міст. GogolTRAIN в Маріуполь стимулював зміни в логістиці, результатом чого з'явилися нові потяги, покращився сервіс і замість 20 годин в дорозі - запустили швидкісні потяги, які скоротили цей шлях.

4. Об'єднання місцевих еліт та «запуск» активізму. Головний довгостроковий ефект фестивалю — зміна мислення. Команда ГогольFest виступала ментором: після завершення події у містах залишалися навчені локальні менеджери, технічні спеціалісти, сформовані волонтерські рухи та готові колаборації між бізнесом, активістами й міською владою. Фестиваль запускав ланцюгову реакцію, доводячи локальним громадам, що вони спроможні створювати культурні проєкти міжнародного рівня у себе вдома.

Сучасний контекст (2024–2026) Після початку повномасштабного вторгнення фестиваль тривалий час не міг проводитися у звичному форматі. Команда фестивалю реалізовувала різні мистецькі події за кордоном. А також запровадила в Україні і за кордоном рух "АНТИДОТ" - конференції, концерти, мистецькі події, що буквально згуртовують людей в складні часи долати виклики сьогодення і продовжувати боротьбу за гідний прояв і зрощення Культури в широкому сенсі.

Восени 2024 року він символічно повернувся в Україну, відбувшись у прифронтовому Запоріжжі під назвою GOGOLFEST POKROVA, де більшість подій з міркувань безпеки проходила в укриттях та підземних просторах. Під час фестивалю вібулося відкриття кінетично-звукової інсталяції «Дерево пам'яті», що присвячена полеглим українським захисникам. Це дев'ятиметрова залізна конструкція, на «гілках» якої замість листя розміщені металеві дзвіночки. Коли дме вітер, вони створюють мелодійний передзвін, що символізує відлуння голосів загиблих Героїв. Автором цього меморіалу є відомий український митець, режисер-постановник, актор і діючий військовий Дмитро Костюминський.

> Гаряча новина: Владислав Троїцький офіційно анонсував велике повернення ГогольFest до Києва у вересні 2026 року.

Чому ГогольFest — це культове явище? Мультидисциплінарність: Це був перший в Україні майданчик, який об'єднав абсолютно різні арт-сфери в один цілісний простір.

Ревіталізація локацій: Фестиваль завжди заходив у «непристосовані» для класичного мистецтва місця, перетворюючи їх на культурні магніти. Свого часу ГогольFest оживляв Мистецький Арсенал, занедбані цехи заводу на Видубичах (екс-РМЗ), Довженко-Центр та павільйони ВДНГ.

Міжнародне визнання: За роки мандрівних локальних еко-фестивалів у регіонах та унікальних проєктів команда отримала престижну європейську премію EFFE Awards (2019–2020), увійшовши до п'ятірки найкращих фестивалів Європи.

Цьогорічне повернення у вересні обіцяє знову перетворити велику міську локацію на живий, пульсуючий мистецький організм. Квитки та детальна програма вже починають з'являтися на офіційних ресурсах події.