YaChudo

Гмелініт

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

Гмелініт
Ідентифікація
Сингоніягексагональна сингонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Колір рисибілий Редагувати інформацію у Вікіданих
Інші характеристики
Названо на честьКрістіан Ґмелін[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Гмелініт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Гмелініт[2] — назва серії мінералів групи цеолітів, що складається з кінцевих членів, визнаних Міжнародною мінералогічною асоціацією (IMA) як гмелініт-Ca, гмелініт-K та гмелініт-Na, водних алюмосилікатів натрію та кальцію каркасної будови.

Етимологія та історія

Гмелініт було названо в 1825 році на честь Крістіана Ґмеліна (1792–1860), професора хімії і мінеролога з Тюбінґена, Німеччина, а в 1997 назву поширили на групу мінералів[3].

Варіанти назви в літературі: ґмелініт[4].

Загальний опис

Всі кінцеві члени підгрупи кристалізуються в гексагональній кристалічній системі з таким хімічним складом:

  • Гмелініт-Na: Na4[Al4Si8O24]·11H2O (емпірична формула: (Na7,61Ca0,03K0,16)[Al7,41Si16,49O48]·21,51H2O[5])
  • Гмелініт-Ca: Ca2[Al4Si8O24]·11H2O (емпірична формула: (Ca2,06Sr1,35Na0,78K0,11) [Al7,82Si16,21O48]·23,23H2O[5])
  • Гмелініт-K: K4[Al4Si8O24]·11H2O (емпірична формула: (K2,72Ca1,67Sr0,39Na0,22Mg0,13)[Al7,79Si16,32O48]·23,52H2O[5])

Твердість 4,5. Густина 2,1. Блиск скляний. Безбарвний, жовтуватий, зеленуватий або світло-червоний, іноді криваво-червоний. Кристали ромбоедричні, біпірамідальні, призматичні або таблитчасті. Зустрічається головним чином у мигдалинах базальтів в асоціації з шабазитом, анальцимом, левіном, філіпситом, арагонітом та кальцитом. Основні знахідки: на плато Антрим (Півн. Ірландія), в шт. Нью-Джерсі в США, в районі мису Бломідон (Канада), Берґен-Гілл (США).

Див. також

Примітки

  1. ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  2. ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 100. — ISBN 978-966-360-463-3.
  3. ↑ Deer, Howie and Zussman (2004) Rock-Forming Minerals Volume 4B:690-696
  4. ↑ Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  5. ↑ а б в [rruff.info Recommended nomenclature for zeolite minerals: report of the Subcommittee on Zeolites of the International Mineralogical Association, Commission on New Minerals and Mineral Names] (PDF). Т. 35. 1997. с. 1571—1606. {{cite book}}: Перевірте значення |url= (довідка)

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).