Гліома

Гліома
Спеціальність	онкологія
Препарати	4,4'-(1,3-propanediylbis(oxy))bis-benzoic acidd[1]
Частота	0.0343%
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	МКХ-10 С71
МКХ-О	9380/3 і 938-948
DiseasesDB	31468
MeSH	D005910
Gliomas у Вікісховищі

Гліома — гетерогенна група пухлин головного мозку нейроектодермального походження.^[2] Діагностується в 60 % випадків.

Загальноприйнятою вважається Класифікація гліальних пухлин Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Гліоми класифікуються за ступенем злоякісності, за гістологічним походженням, за віком маніфестації, за інвазивністю та іншим. За походженням:

• Фігури мітозів.

1. Області некрозів
2. Ядерна атипія
3. Мікропроліферація ендотелію.

За ступенем злоякісності:

1. Ознаки відсутні
2. Одинична ознака
3. Наявні три ознаки, окрім некрозу
4. Наявні три або чотири ознаки, але обов'язково наявний некроз.

Питання щодо клітин-попередників гліом на 2018 рік залишається суперечливим. Офіційно вважається^[ким?], що гліома розвивається із клітин глії. Однак, окремі дослідники вважають, що гліома не може розвинутись зі зрілих клітин глії (астроцитів та олігодендроцитів), а лише із повільно проліферуючих клітин (англ. still-proliferating cells), а вектор нейропрогресії визначається кількістю генетичних порушень. На схильність до захворювання на гліому впливають мутації в генах DRD5, WDR1, NOMO1, PDXDC1.

Серед можливих етіологічних чинників^[3]:

• Вірусно-генетична теорія Зельбера — інтеграція геномів вірусу та здорової клітини. Провідну роль грають вірус герпесу, гепатиту, Епштейна-Бара
• Канцерогенна дія хімічних речовин та фізичних факторів.
• Дисонтогенетична теорія Конгейма — гліома виникає на стадії ембріонального розвитку.
• Мутація, внаслідок якої відбувається трансформація геному, що призводить до утворення ракової клітини.

Клінічні симптоми^[4] схожі з симптомами інших неврологічних захворювань, зумовлені пошкодженням головного мозку та стисканням здорових ділянок пухлиною:

• Головний біль — локалізація та інтенсивність больового синдрому залежать від локалізації пухлини. Може бути постійним, виникати після сну і зникати через деякий час. Біль може посилюватись під час фізичного навантаження, кашлю, після зміни положення тіла. Супроводжувати біль може блювота, оніміння шкіри, м'язова слабкість, двоїння в очах.
• Судоми — парціальні або генералізовані.
• Розлади зору — втрата периферичного зору або диплопія.
• Розлади слуху.
• Запаморочення.
• Рухові порушення та порушення координації.
• Розлади мовлення та письма.
• Гормональні порушення в разі ураження гіпофіза або гіпоталамуса.
• Прояви гліоми залежать від її тиску на певні ділянки мозку.

Діагностика базується на зборі анамнезу, даних об'єктивного огляду, інструментальних методів дослідження, морфологічного обстеження.

Лікар-невролог звертає увагу на порушення чутливості, тонусу м'язів, виконання координаційних проб, проводить перевірку рефлексів, оцінює зміни емоційного та психологічного характеру особистості.

Електронейрографія й електроміографія допоможуть оцінити нервово-м'язовий стан. Ехоенцефалографія вкаже на наявність вогнищевого утворення мозку.

Енцефалографія вкаже на зміну активності окремих ділянок мозку.

Магнітно-резонансна томографія, МСКТ комп'ютерна томографія, ангіографія мозкових судин з контрастом, сцинтиграфія призначаються для уточнення локалізації процесу.

Позитронно-емісійна томографія визначає швидкість неопрогресії.

З метою визначення наявності ракових клітин показана люмбальна пункція.

Диференційну діагностику проводять з епілепсією, гематомою, абсцесом мозку, наслідками перенесеного інсульту.

Показано комбіноване лікування:

• видалення гліоми хірургічним шляхом;
• хіміотерапія;
• променева терапія.

Оперативне лікування зазвичай дозволяє видалити гліому лише першого ступеня. Іноді показано превентивне (до операції) призначення хіміопрепаратів, що підвищує ефективність операції.

Томотерапія — дає можливість регулювати інтенсивність опромінення, а також змінювати кут подачі дози, щоб мінімізувати вплив на прилеглі тканини та органи.

Прогноз при гліомі несприятливий, але при повному видаленні гліоми на ранніх стадіях спостерігається 80 % виживаності до 5 років після оперативного втручання.

Первинна профілактика передбачає дотримання здорового способу життя та своєчасне регулярне проходження профілактичних оглядів з метою ранньої діагностики хвороби.

Вторинна профілактика направлена на запобігання рецидивів пухлини та базується на дотриманні всіх рекомендацій лікаря.