YaChudo

Глудана

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Глудана
Племена стародавньої Германії

Глудана (або Деа Глудана) — германська богиня, яка засвідчена в п'яти стародавніх латинських написах із Рейнської області та Фризії, усі датовані 197—235 роками нашої ери.

Виходячи з поширеності *hlud- як елемента імен франкських воєначальників,вважається богинею, пов’язаною з початковим формуванням франків, яка спочатку мала бути таємною організацією офіцерів у франкських допоміжних військах римської прикордонної варти; звідси таємниця, що огортає формування франків. Етимологічно це слово означає «слава», що відповідає значенню «сміливий» для франків. Франки вперше з'являються як повстанці в римській армії. Згодом вони стали її значною частиною.

Три з цих написів походять з нижньої течії Рейну (Corpus Inscriptionum Latinarum 13, 8611; Corpus Inscriptionum Latinarum 13, 8723; Corpus Inscriptionum Latinarum 13, 8661), одна з Мюнстерайфеля (Corpus Inscriptionum Latinarum 13, 7944) і один з Бітгюма, Фризія (Corpus Inscriptionum Latinarum 13, 8830). Ім'я богині з'являється як Hluθena[1][2] на написі в Іверсгаймі з Мюнстерайфеля та як Hlucena на написі з Монтерберга в нижньому Рейні. Назва скорочена в написі з Неймегена на нижній течії Рейну ([H]lud.); вона з'являється як Hludana в написах з Ксантена (нижній Рейн) і Бетгума. Напис Бітгюма, присвячений групі рибалок спочатку супроводжував різьблене зображення сидячої богині, тепер можна побачити лише нижню частину.[1][3] Етимологічно назва Hludana тісно пов’язана зі старогрецькими κλυδων і κλυδωνα (kludoon(a) «високі хвилі, бурхлива вода») і давньогрецьким Євроклідан, що означає сильний північно-східний вітер. Лінгвіст Вальтер Кун припустив, що воно могло походити від подружжя Посейдона Клейто, як згадується в діалогах Платона. Ім'я Посейдона етимологічно пов'язане з фризько-скандинавським богом Форсеті.

Немає доведеного зв'язку між Глуданою та Голдою. Якоб Грімм у «Німецькій міфології» припустив, що Глудану слід ототожнювати з норвезькою богинею землі Глодин.

Примітки

  1. ↑ а б U. Ph. Boissevain (1888). De inscriptione Romana apud Frisios reperta. Mnemosyne. Brill. 16: 440. JSTOR 4424810.
  2. ↑ Літера θ, яку іноді транслітерують як ð, позначає tau gallicum.
  3. ↑ Photo. © Corpus Inscriptionum Latinarum – BBAW. Процитовано 3 березня 2015.

Джерела

  • Heinrich Beck: Hludana-Hlǫðyn. In: Reallexikon der Germanischen Altertumskunde (RGA). 2. Auflage. Band 14, Walter de Gruyter, Berlin/New York 1999, ISBN 3-11-016423-X, S. 644 f.
  • Siegfried Gutenbrunner: Germanische Götternamen der antiken Inschriften. Niemeyer, Halle/S. 1936, S. 83–87.
  • Johann Baptist Keune: Hludana. In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band VIII,2, Stuttgart 1913, Sp. 2128 (Digitalisat).
  • Rudolf Simek: Lexikon der germanischen Mythologie (Kröners Taschenausgabe. Band 368). 3., völlig überarbeitete Auflage. Kröner, Stuttgart 2006, ISBN 3-520-36803-X, S. 196–197.
  • Jan de Vries: Altgermanische Religionsgeschichte. Band 2, de Gruyter, Berlin/New York 3. unveränd. Auflage (Fotomechanischer Nachdruck der 2. völlig neu bearbeiteten Auflage 1957), Reprint 2010, ISBN 978-3-11-002807-2, S. 321–322.

Веб-посилання

Записи в проекті FERCAN: «Кельтські імена богів у написах римської провінції Нижня Германія»

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).