YaChudo

Глауконіт

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Глауконіт
дрібнозернистий масивний агрегат глауконіту
Загальні відомості
АбревіатураGlt[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формула(K, Ca, Na)<1(Al, Fe3+, Fe2+, Mg)2[(OH)2 Al0,35Si3,65O10]
Клас мінералушаруваті силікати
Nickel-Strunz 8VIII/E.05a[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Dana 871.2.2a.5 Редагувати інформацію у Вікіданих
Генезисосадовий
Ідентифікація
Коліртемно-оливковий, синьо-зелений, чорно-зелений, травянисто-зелений, жовто-зелений
Сингоніямоноклінна сингонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Спайністьдобра по {010}
Зламзернистий
Твердість2-3
Блискматовий
Колір риситемно-зелена
Густина2,2-2,9
CMNS: Глауконіт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Глауконі́т, заст. зеленка — мінерал, класу силікатів групи гідрослюд, до складу якого входять кремній, алюміній, калій, залізо та ін., належить до групи слюд.

Етимологія та історія

Мінерал отримав назву через його колір на честь давньогрецького слова γλαυκός glaukós , що означає «блискучий», «синьо-зелений» або «синьо-сірий». Ця назва присутня у Гомерівських текстах, але є предметом суперечки в класичній філології.[3]

Вперше глауконіт був описаний і названий на честь його кольору в 1828 році німецьким мінералогом Крістіаном Кеферштейном (1784—1866).

Загальний опис

Хімічна формула: (K, Na)(Fe3+,Al, Mg)2[(OH)2|(Si, Al)4O10].[4].

Містить: SiO2 — 44-56 %; Al2O3 — 3-22 %; Fe2O3 — 0-27 %; FeO — 0-8 %; MgO — 0-10 %; K2O до 10 %, H2O — 4-10 %. Відомі також домішки Li і В.

Сингонія моноклінна. Густина 2,2-2,9. Твердість 2-3. Колір зелений, блиск матовий. Високомагнезіальні різновиди називають селадонітом, високоглиноземисті — сколітом.

Характерний для всіх геологічних систем починаючи з докембрію. Утворюється з уламкового біотиту або інших вихідних матеріалів шляхом морського діагенезу на мілководді; особливо в нещільно скріпленому пісковику, вапняку і алевроліті. Глауконіт поширений у пісках, пісковиках, глинах, мергелях та вапняках усіх геологічних систем, забарвлюючи ці породи в зеленуватий колір.

Асоціація: кварц, польові шпати, глаукофан, доломіт, сидерит, кальцит, анкерит, пірит, лімоніт.

Розрізняють:

  • глауконіт 1М (найпоширеніша політипна модифікація глауконіту з одним пакетом в елементарній комірці);
  • глауконіт 2М1 (політипна модифікація глауконіту з двома пакетами в елементарній комірці, які повернуті один відносно одного на 1200);
  • глауконіт 3Т (політипна модифікація глауконіту з трьома пакетами в елементарній комірці);
  • глауконіт магніїстий (селадоніт);
  • глауконіт марганцевистий (відміна глауконіту, яка містить 1-1,5 % MnO).

Поширення

Поширений у всьому світі в морських відкладеннях. Зокрема: на півострові Отаго, Нова Зеландія, у Південній Австралії, в Англії, Франції, Італії, в ряді населених пунктів в Ізраїлі, Капська провінція, Південна Африка, у США (особливо поширений в Алабамі, Техасі, Каліфорнії, Орегоні, у Південній Дакоті). В Україні є на Поділлі, на Волині та ін.

Застосування

Є одним з основних мінералів, що використовуються для визначення віку осадових гірських порід (K-Ar-методом). Ґлауконіт застосовується для виготовлення мінеральних масел та фарб, відбілювачів, як сорбент, для виробництва декоративного бетону і цементу, в скляній промисловості. Застосовується як добриво.

Завдяки його здатності до катіонного обміну використовується зменшення твердості води. Може використовуватись для очищення територій від забруднення радіонуклідами.

Глауконіт — мінерал із зональним забарвленням, який у найкращих зразках має цінні декоративні якості, виробний камінь.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  2. ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
  3. ↑ Vgl. Manu Leumann: Homreische Wörter. Basel 1950.
  4. ↑ Stefan Weiß: Das große Lapis Mineralienverzeichnis. Alle Mineralien von A — Z und ihre Eigenschaften. 5. vollkommen neu bearbeitete und ergänzte Auflage. Weise, München 2008

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Глауконіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Глауконіти Поділля — сорбенти радіонуклідів / Ю. Б. Козуб, О. І. Матковський, А. Ю. Сеньковський, Ю. І. Федоришин // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геол. — 1998. — Вип. 13. — С. 139—142.
  • Глауконіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 683—684.
  • Deer, W.A., R.A. Howie, and J. Zussman (1963) Rock-forming minerals, v. 3, sheet silicates, 35-41.
  • Bentor, Y.K. and M. Kastner (1965) Notes on the mineralogy and origin of glauconite. J. Sed. Petrol., 35, 155—166.
  • Buckley, H.A., J.C. Bevan, K.M. Brown, L.R. Johnson, and V.C. Farmer (1978) Glauconite and celadonite: two separate mineral species. Mineral. Mag., 42, 373—382.
  • Handbook of Mineralogy [Архівовано 8 лютого 2012 у Wayback Machine.]

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).