YaChudo

Геріатрія

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Геріатрія (від д.-грец. γέρων — «старий» і ἰατρεία — «лікування») — окремий розділ геронтології, що займається вивченням, профілактикою та лікуванням хвороб старечого віку. Деякі захворювання часто спостерігають саме у літніх людей. Наприклад, хвороба Альцгеймера, як правило, виявляється у людей понад 65 років.[1] Перед геріатрією як галуззю клінічної медицини стоїть завдання з'ясувати можливості нормалізації обмінних і фізіологічних процесів в організмах, що старіють.

Предмет геріатрії

Під явищем старіння розуміють усі морфологічні, біохімічні, функціональні та психічні зміни, що виникають у процесі життя організму. Це незворотні зміни структур і функцій живої істоти, які поступово розвиваються.

У психіатрії, офтальмології, оториноларингології, стоматології, хірургії, урології й інших галузях медицини є свої наукові та практичні проблеми, які пов'язані з геріатрією.

Спеціальності, пов'язані з геріатрією

  • Геріатрична психіатрія (зосереджена на таких захворюваннях, як хвороба Альцгеймера);
  • Геріатрична кардіологія (зосереджена на серцевих захворюваннях літніх людей);
  • Геріатрична нефрологія (зосереджена на захворюваннях нирок у літніх людей);
  • Геріатрична стоматологія (зосереджена на стоматологічних проблемах літніх людей);
  • Геріатрична онкологія (зосереджена на онкологічних захворюваннях літніх людей);
  • Геріатрична ревматологія (зосереджена на ревматичних захворюваннях літніх людей);
  • Геріатрична неврологія (зосереджена на неврологічних розладах літніх людей);
  • Геріатрична дерматологія (зосереджена на шкірних захворюваннях літніх людей);
  • Геріатрична реабілітація (зосереджена на фізіотерапії для літніх людей);
  • Геріатрична фармакотерапія (зосереджена на лікарських засобах для літніх людей, вивчає особливості впливу різних лікарських засобів на старіючий і вже постарілий організм, а також веде пошук біологічно активних речовин для боротьби з передчасним старінням організму).

Історія

Низка лікарів у Візантійській імперії вивчала геріатрію, причому такі лікарі, як Аецій з Аміди, очевидно, спеціалізувалися в цій галузі. Александр Траллійський розглядав процес старіння як природну та неминучу форму маразму, спричинену втратою вологи в тканинах організму[2]. У працях Аеція описані психічні та фізичні симптоми старіння. Теофіл Протоспатарій та Іоанн Актуарій також обговорювали цю тему у своїх медичних працях. Візантійські лікарі зазвичай спиралися на праці Орібазія та рекомендували пацієнтам похилого віку вживати дієту, багату на продукти, що забезпечують «тепло та вологу». Вони також рекомендували часті купання, масаж, відпочинок і фізичні вправи низької інтенсивності[3].

У «Каноні лікарської науки» 1025 року, написаному Авіценною, автор розглядав питання про те, що «літнім людям потрібно багато спати» та як слід намазувати їхні тіла олією, а також рекомендував такі вправи, як ходьба або верхова їзда. Також у книзі обговорювалася дієта, придатна для людей похилого віку, і кілька розділів було присвячено пацієнтам похилого віку, які страждають на закреп[4][5][6].

Арабський лікар Альгізар (прибл. 898) написав книгу про медицину та здоров'я людей похилого віку[7][8]. Він також написав книгу про розлади сну та ще одну про забудькуватість і способи зміцнення пам'яті[9][10][11] і трактат про причини смертності[7]. Інший арабський лікар IX століття, Ісхак ібн Хунайн (помер 910 року), син несторіанського християнського вченого Хунайна ібн Ішака, написав «Трактат про ліки від забудькуватості»[12].

Джордж Дей 1849 року опублікував працю «Хвороби похилого віку», одну з перших публікацій на тему геріатричної медицини[13]. Лазо Лазаревич заснував першу сучасну геріатричну лікарню у Белграді, Сербія[14].

1908 року лавреат Нобелівської премії з медицини Ілля Ілліч Мечников запропонував термін «геріатрія», а 1909 року — Ігнацем Лео Нашером[15], колишнім керівником клініки амбулаторного відділення лікарні Маунт-Синай (Нью-Йорк) і «батьком» геріатрії у США[16].

Одним із завдань ООН та ВООЗ з часу їх створення є сприяння розробці заходів щодо охорони здоров'я та соціального захисту людей похилого віку. В ООН був організований відділ зі старіння, у ВООЗ — відділ зі старіння і здоров'я, також при ООН був створений неурядовий комітет зі старіння[17].

1945 року у США створили Геронтологічне товариство, після чого аналогічні об'єднання з'явилися в інших країнах Америки та країнах Західної Європи. Серед основних завдань національних геронтологічних товариств були сприяння організації об'єднань геронтологів і геріатрів в окремих регіонах, співробітництво та координація наукових досліджень у галузі геронтології та геріатрії, співробітництво в організації геріатричної служби та соціальної допомоги літнім людям тощо[17].

1950 року в Льєжі пройшов Перший міжнародний конгрес з геронтології. На ньому створили Міжнародна асоціація геронтологічних товариств, того ж року перейменована на Міжнародну асоціацію геронтології[17].

У СРСР 1957 року з ініціативи академіка Захарія Григоровича Френкеля створили міське наукове медичне товариство геронтологів у Ленінграді. Пізніше наукові товариства геронтологів і геріатрів були створені і в інших регіонах країни. 1958 року у Києві створено НДІ геронтології АМН СРСР. Були створені Наукові ради АМН СРСР та АН СРСР з геронтології та геріатрії[17].

1963 року у Києві пройшла 1-а Всесоюзна конференція з геронтології і геріатрії та засновано Всесоюзне товариство геронтологів і геріатрів, яке проіснувало до розпаду СРСР[17].

Геріатрія в Україні

Сектор клінічної геріатрії в Інституті геронтології очолює академік АМН України Олег Васильович Коркушко. Даний Інститут координує експериментальні медико-біологічні, клінічні та соціально-гігієнічні роботи, що проводяться з проблеми старіння в різних наукових і практичних колективах України.

В Україні функціонують державні геріатричні центри, в яких люди похилого віку можуть отримати консультативно-діагностичну й медичну допомогу. Приватних геріатричних установ в Україні налічуються одиниці. При цьому слід розрізняти геріатричний центр від звичайного будинку престарілих. У той час як будинок для людей похилого віку є закладом виключно соціальним і може не надавати медичних послуг, геріатричний центр — заклад медичний. Для отримання статусу геріатричного центру заклад повинен мати ліцензії на надання медичних послуг, в тому числі в області геріатрії.[18]

Відмінності між дорослою та геріатричною медициною

На відміну від стандартної медицини для дорослих, геріатрія орієнтована на особливі потреби літньої людини. Старіння тягне за собою фізіологічні зміни в тілі, також в старості проявляється занепад діяльності різних органів[19]. Конкретні симптоми залежать від резервів, які залишилися в органах[20].

Геріатричні працівники проходять спеціалізовану підготовку з догляду за літніми пацієнтами та сприяння здоровому старінню. Наданий догляд значною мірою базується на спільному ухваленні рішень і залежить від цілей та уподобань пацієнта, які можуть варіюватися від збереження функцій та покращення якості життя до продовження життя[21].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Brookmeyer R, Gray S, Kawas C (September 1998). «Projections of Alzheimer's disease in the United States and the public health impact of delaying disease onset». Am J Public Health 88 (9): 1337–42.
  2. ↑ Schäfer, Daniel (2002). 'That Senescence Itself is an Illness': A Transitional Medical Concept of Age and Ageing in the Eighteenth Century. Medical History. 46 (4): 525—548. doi:10.1017/S0025727300069726. PMC 1044563. PMID 12408094.
  3. ↑ Lascaratos J, Poulacou-Rebelacou E (2000). The roots of geriatric medicine: care of the aged in Byzantine times (324-1453 AD). Gerontology. 46 (1): 2—6. doi:10.1159/000022125. PMID 11111221.
  4. ↑ Howell TH (Січень 1987). Avicenna and his regimen of old age. Age and Ageing. 16 (1): 58—59. doi:10.1093/ageing/16.1.58. PMID 3551552.
  5. ↑ Howell TH (1972). Avicenna and the care of the aged. The Gerontologist. 12 (4): 424—426. doi:10.1093/geront/12.4.424. PMID 4569393.
  6. ↑ Pitskhelauri GZ, Dzhorbenadze DA (1970). [Gerontology and geriatrics in the works of Abu Ali Ibn Sina (Avicenna) (on the 950th anniversary of the manuscript, Canon of Medical Science)]. Sovetskoe Zdravookhranenie (рос.). 29 (10): 68—71. PMID 4931547.
  7. ↑ а б Al Jazzar. www.islam.org. Архів оригіналу за 6 липня 2008.
  8. ↑ Ammar S (Червень 1998). Ibn Al Jazzar and the Kairouan medical school of the tenth century AD (PDF). Vesalius: Acta Internationales Historiae Medicinae. 4 (1): 3—4. PMID 11620335.
  9. ↑ Algizar. medarus.org (French) . Архів оригіналу за 7 квітня 2016.
  10. ↑ Islamic Medical Manuscripts: Bio-Bibliographies - I. www.nlm.nih.gov.
  11. ↑ Bos G (1995). Ibn al-Jazzār on forgetfulness and its treatment: critical edition of the Arabic text and the Hebrew translations with commentary and translation into English. London: Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland. ISBN 978-0-947593-12-4.[сторінка?]
  12. ↑ Islamic Culture and the Medical Arts: Specialized Literature. www.nlm.nih.gov.
  13. ↑ Barton A, Mulley G (Квітень 2003). History of the development of geriatric medicine in the UK. Postgraduate Medical Journal. 79 (930): 229—234. doi:10.1136/pmj.79.930.229. PMC 1742667. PMID 12743345.
  14. ↑ Kanjuh V, Pavlović B (2002). New bibliography of scientific papers by Dr. Laza K. Lazarević. Glas SANU–Medicinske Nauke. 46: 37—51. Архів оригіналу за 25 березня 2012.
  15. ↑ Nascher/Manning Award. Архів оригіналу за 20 жовтня 2012. Процитовано 1 листопада 2012.
  16. ↑ Ignatz Leo Nascher. Profiles in Gerontology: A Biographical Dictionary. Greenwood. 1995. с. 256. ISBN 9780313292743.
  17. ↑ а б в г д Михайлова и др., 2002.
  18. ↑ Гериатрия – лечение и профилактика старческих заболеваний (рос.). Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 27 грудня 2017.
  19. ↑ Fletcher, C. The natural history of chronic airflow obstruction. : [англ.] / C. Fletcher, R. Peto. — British Medicine Journal. — 1977. — Vol. 1, no. 6077. — P. 1645–1648.Fletcher, C. The natural history of chronic airflow obstruction. : [англ.] / C. Fletcher, R. Peto. — British Medicine Journal. — 1977. — Vol. 1, no. 6077. — P. 1645–1648.Fletcher, C. The natural history of chronic airflow obstruction. : [англ.] / C. Fletcher, R. Peto. — British Medicine Journal. — 1977. — Vol. 1, no. 6077. — P. 1645–1648.
  20. ↑ Qato, D. M. Use of prescription and over-the-counter medications and dietary supplements among older adults in the United States : [англ.] / D. M. Qato, G. C. Alexander. — JAMA. — 2008. — Vol. 300, no. 24. — P. 2867–2878.Qato, D. M. Use of prescription and over-the-counter medications and dietary supplements among older adults in the United States : [англ.] / D. M. Qato, G. C. Alexander. — JAMA. — 2008. — Vol. 300, no. 24. — P. 2867–2878.Qato, D. M. Use of prescription and over-the-counter medications and dietary supplements among older adults in the United States : [англ.] / D. M. Qato, G. C. Alexander. — JAMA. — 2008. — Vol. 300, no. 24. — P. 2867–2878.
  21. ↑ Molnar, Frank; Frank, Christopher C. (Січень 2019). Optimizing geriatric care with the GERIATRIC 5Ms. Canadian Family Physician. 65 (1): 39. PMC 6347324. PMID 30674512.

Джерела

Посилання


Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).