Герхард Домагк

Герхард Домагк
нім. Gerhard Johannes Paul Domagk
Ім'я при народженні	нім. Gerhard Johannes Paul Domagk
Народився	30 жовтня 1895 Лагов, Бранденбург, Німецька імперія
Помер	24 квітня 1964 (68 років) Бургберг, Баден-Вюртемберг, Німеччина
Поховання	Lauheide Forest Cemeteryd
Країна	ФРН
Діяльність	біохімік, лікар, викладач університету, патологоанатом, хімік, бактеріолог, науковець
Alma mater	Кільський університет
Галузь	Патологія, бактеріологія
Заклад	Університет Грайфсвальда
Науковий ступінь	професор
Членство	Лондонське королівське товариство Леопольдина Академія наук Північного Рейну-Вестфаліїd Royal Academy of Medicine of Cataloniad
Війна	Перша світова війна
Відомий завдяки:	відкрив антибактеріальний ефект пронтозилу
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1939)
Герхард Домагк у Вікісховищі

Ге́рхард Йога́ннес Па́уль До́магк (нім. Gerhard Johannes Paul Domagk; 30 жовтня, 1895, Лагові — 24 квітня, 1964, Бургберг) — німецький патолог і бактеріолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини за 1939 рік із формулюванням «за відкриття антибактеріального ефекту пронтозила».^[1]

Герхард Домагк народився в Лагові (Бранденбург) в родині директора школи. До 14 років він ходив до школи міста Зоммерфельд (нині Любсько). У Кільському університеті він навчався на медичному напрямку, але з початком війни пішов служити добровольцем. У грудні 1914 року він був поранений і служив до кінця війни як військовий медик. Після війни він закінчив навчання і працював в університеті Грайфсвальда, де вивчав бактеріальні інфекційні захворювання. 1925 року він, слідом за своїм науковим керівником Вальтером Гроссом перейшов у Мюнстерський університет, де одержав професорське звання. Також він отримав посаду в лабораторії Bayer у Вупперталі. У тому ж році він одружився з Гертрудою Штрюбе, у них народилося троє синів і дочка.

Домагк був призначений на посаду директора Інституту патології і бактеріології компанії Bayer, де продовжив дослідження Джозефа Клярера і Фрітца Міцша, засновані на роботах Пауля Ерліха. Ці дослідження стосувалися використання барвників (основного продукту компанії IG Farben) як антибіотиків. Домагк виявив, що сульфаніламід пронтозил є ефективним засобом проти стрептококу; за допомогою цього засобу майбутній нобелівський лауреат, у тому числі, вилікував свою дочку, запобігши ампутацію її руки.

У 1939 році Герхард Домагк отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини з формулюванням «за відкриття антибактеріального ефекту пронтозилу».^[1] Однак влада третього рейху змусила його відмовитися від премії, а гестапо помістило його під арешт на тиждень. ^{[2] [3] [4]}

Сульфонаміди стали революційним засобом свого часу, проте пізніше їм на заміну прийшов пеніцилін, що володів більшою ефективністю і менш вираженими побічними ефектами (сульфонаміди можуть бути причиною сечокам'яної хвороби і викликати зміни у кістковому мозку). Дослідження Домагка привели до розробки протитуберкульозних ліків тіосемикарбазиду і ізоніазиду, за допомогою яких вдалося запобігти епідемії туберкульозу, що охопила Європу після Другої світової війни.

Після війни, у 1947 році, Домагк все ж таки отримав Нобелівську премію, але без грошової частини, оскільки термін виплати до того часу минув.

Згодом Домагк змінив область своїх досліджень, зайнявшись вивченням туберкульозу і застосуванням хіміотерапії у лікуванні онкологічних захворювань.
Вчений помер у містечку Бургберг поблизу Кенігсфельду у 1964 році.

• Біографія Герхарда Домагка на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 11 листопада 2010 у Wayback Machine.] (англ.).
• Нобелівська лекція Герхарда Домагка [Архівовано 15 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.).