Салтівська (станція метро)
| Салтівська | |
|---|---|
Салтівська лінія  | |
| Загальні дані | |
| Тип | колонна трипрогінна мілкого закладення |
| Стара назва | Героїв Праці (до 26 липня 2024) |
| Платформи | |
| Кількість | 1 |
| Тип | острівна |
| Форма | пряма |
| Будівництво | |
| Дата відкриття | 24 жовтня 1986 |
| Архітектор(и) | В. А. Співачук, П. Г. Чечельницький, А. З. Денисенко, Е. І. Дорогожилова |
| Інженер(и)-конструктор(и) | П. Д. Пашков, Л. П. Гришина |
| Транспорт | |
| Виходи до | вул. Академіка Павлова, вул. Нескорених |
| Наземний транспорт | А: 17е, 28, 41е, 48, 54е, 55е, 108е, 152е, 208е, 212е, 215е, 240е, 247е, 263е, 266е, 268е, 271е, 275е Т: 16, 16а, 26, 27 Тб: 47, 48 |
| Інше | |
| Географічні координати | 50°1′28.77″ пн. ш. 36°20′9.07″ сх. д. / 50.0246583° пн. ш. 36.3358528° сх. д. |
| Стільниковий зв'язок | Київстар |
 | |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
«Салтівська» (до 26 липня 2024 ― «Героїв Праці»[1]) — 21-ша станція Харківського метрополітену, кінцева станція Салтівської лінії. Розташована після станції «Студентська». Відкрита 24 жовтня 1986 року[2].
До 26 липня 2024 року мала назву «Героїв Праці», за назвою колишньої однойменної вулиці та вищого ступеня відзнаки за працю в СРСР[1]. 26 липня 2024 року, відповідно до розпорядження Харківської обласної військової адміністрації, перейменована на станцію «Салтівська», за назвою однойменного житлового масиву Салтівка, в якому розташована станція.
Навколо станції працюють великі торгівельно-розважальні центри, а також проходять 47 тролейбусний[3] і 16 трамвайний маршрути[4].
Конструкція
Колонна трипрогінна мілкого закладення з острівною платформою.
Колійний розвиток
Станція з колійним розвитком — 6-стрілочні оборотні тупики наприкінці лінії.
Оздоблення
Архітектура станції суворо урочиста, завдяки чіткому ритму прямокутних колон, пластичній структурі стелі з великогабаритних плит з восьмигранними кесонами та ритму світильників зі світлозахисними вертикальними ребрами. Назві станції відповідають геральдичні художньо-декоративні карбовані вставки на колійних стінах із зображеннями орденів та медалей. Стіни та колони оздоблені білим уральським та коричневим закарпатським мармуром, підлога — з плит червоного та сірого граніту.
Галерея
-
Посадкова платформа -
Світильник на станції -
Барельєф (нині демонтований)
Примітки
- ↑ а б Розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 26 липня 2024 року «Про перейменування об'єктів топонімії міста Харкова»
- ↑ Станція «Салтівська» на сайті «Харків транспортний». Архів оригіналу за 30 серпня 2007. Процитовано 23 серпня 2024. (рос.)
- ↑ Харьков транспортный. Троллейбус №47. История. gortransport.kharkov.ua. Процитовано 14 серпня 2025.
- ↑ Харьков транспортный. Трамвай №16. gortransport.kharkov.ua. Процитовано 14 серпня 2025.
Література
- Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель / [Сост. А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц]. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с., ил.
Джерела
- Станція «Салтівська» на сайті Харківського метрополітену. [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).