YaChudo

Герман Пістер

Переглядів: 0. Оновлено 13.11.2026.

Герман Пістер
нім. Hermann Pister
Ім'я при народженнінім. Hermann Franz Josef Pister
Народження21 лютого 1885
Любек, Німецька імперія
Смерть28 вересня 1948 (63 роки)
Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, Німеччина
інфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаНімецька імперія Німецька імперія
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність СС
Роки служби1916—1945
ЗакладПідрозділи «Мертва голова» Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяНСДАП
ЧленСС[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Званняоберфюрер СС
Командуванняконцентраційні табори Гінцерт і Бухенвальд
Війни / битвиПерша світова війна
Друга світова війна
Нагороди
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Почесний кинджал СС
Почесний кинджал СС

Герман Пістер (нар. 21 лютого 1885, Любек, Німецька імперія — пом. 28 вересня 1948, Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, Німеччина) — оберфюрер СС і комендант концтабору Бухенвальд з 21 січня 1942 до квітня 1945 року.

Життєпис

До війни

Народився 21 лютого 1885 року в місті Любек в сім'ї фінансового секретаря[3]. У 1916 році вступив до Імперського військово-морського флоту Німеччини і служив до кінця Першої світової війни. У 1918 році розпочав навчання на автомеханіка, а згодом став продавцем і менеджером з продажу автомобілів.

Вступив до нацистської партії (№ 918391) та СС (№ 29892)[4], у 1932 році був зарахований до Моторного ешелону СС. У 1933 році був призначений до дев'ятнадцятого, а в 1936 — до першого моторизованого полку СС. У 1937 році був приписаний до автопарку рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера.

Бухенвальд

З жовтня 1939 року у складі охоронного штабу Організації Тодта займав посаду начальника виховно-трудових таборів, де був відповідальним за організацію і спостереження за «дисциплінарним поводженням» примусових робітників, яких використовували на лінії Зігфріда і в будівництві імперських автобанів. Після закінчення Західної кампанії в 1940 році заснував і очолив спеціальний табір СС Гінцерт, який із липня 1941 року був підпорядкований інспекції концтаборів.

21 січня 1942 року замінив Карла-Отто Коха на посаді коменданта Бухенвальду[5]. За його керівництва в таборі проводилися псевдомедичні експерименти над людьми. З 1942 року у зв'язку зі зростанням кількості ув'язнених погіршилася ситуація з постачанням і умови утримання в таборі.

На початку квітня 1945 року Пістером було наказано евакуювати в'язнів з Бухенвальду, щоб запобігти їхньому звільненню військами союзників, внаслідок чого приблизно 38 000 осіб було відправлено маршем смерті з Бухенвальда в концтабори Дахау, Флоссенбюрг і Терезієнштадт.

Группу в'язнів, направлених в Дахау 7 квітня 1945 року, привели на залізничну станцію і розмістили у відкритих вагонах. Потяг, отримавший назву «Потяг смерті», прибув до Дахау лише 27 квітня. Багато в'язнів, перебуваючих у вагонах, померли від голоду та хвороб. Існують також докази того, що потяг був обстріляний. Відповідальним за евакуацію в'язнів Бухенвальду і потяг зокрема був призначений оберштурмфюрер СС Ганс Мербах.

У середині квітня 1945 року разом з іншими комендантами Пістер брав участь у нараді в Оранієнбурзі, на якій обговорювали евакуацію ув'язнених із концтаборів Дахау, Маутхаузен і Флоссенбюрг до Тіролю.

Арешт і смерть

13 червня 1945 року Пістер був заарештований американцями в передмісті Мюнхена. Разом з 30 іншими обвинуваченими він постав перед американським військовим трибуналом у Дахау, де був звинувачений в участі у «спільному плані», спрямованому на порушення законів і звичаїв війни Гаазької конвенції 1907 року і третьої Женевської конвенції 1929 року про права військовополонених. З 11 квітня 1947 року проходив обвинуваченим на Бухенвальдському процесі. 14 серпня 1947 року його визнали винним і засудили до смертної кари через повішення[6]. 28 вересня 1948 року Пістер помер від серцевого нападу в Ландсберзькій в'язниці до приведення вироку у виконання[3][6].

Нагороди

Література

  • Harry Stein. Gedenkstätte Buchenwald. Konzentrationslager Buchenwald 1937—1945, Begleitband zur ständigen historischen Ausstellung. — Göttingen: Wallstein Verlag, 1999. — ISBN 978-3-89244-222-6.
  • Karin Orth. Das System der nationalsozialistischen Konzentrationslager. — Hamburg: Pendo Verlag, 2002. — ISBN 3-85-842-450-1.
  • Karin Orth. Die Konzentrationslager-SS. — München: DTV, 2004. — ISBN 3-423-34085-1.
  • Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. — Wer war was vor und nach 1945. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8.

Примітки

  1. ↑ Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936. — 296 с.
  2. ↑ Grimm S. Die SS-Totenkopfverbände im Konzentrationslager Buchenwald — 2011. — ISBN 978-3-8428-0645-0
  3. ↑ а б Stein, Harry (1999). Gedenkstätte Buchenwald. Konzentrationslager Buchenwald 1937—1945, Begleitband zur ständigen historischen Ausstellung (нім.). Göttingen: Wallstein Verlag. с. 43. ISBN 978-3-89244-222-6.
  4. ↑ Emil Carlebach. Tote auf Urlaub: Kommunist in Deutschland: Dachau und Buchenwald 1937–1945. — ISBN 3891441991.
  5. ↑ Carlebach, Emil; Schmidt, Willy; Schneider, Ulrich (2000). Buchenwald, ein Konzentrationslager: Berichte-Bilder-Dokumente (нім.). Keln: Pahl-Rugenstein. с. 167—186. ISBN 3891442718.
  6. ↑ а б Klee, Ernst (2007). Das Personenlexikon zum Dritten Reich. — Wer war was vor und nach 1945 (нім.). Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag. с. 463. ISBN 978-3-596-16048-8.
  7. ↑ Pister, Hermann - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 9 серпня 2025.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).