Георг Брандт
| Георг Брандт | |
|---|---|
| Народився | 21 липня 1694[4][1]  Шиннскаттеберг, Вестманланд, Швеція |
| Помер | 29 квітня 1768[1][2][3] (73 роки) Стокгольм, Швеція[5] |
| Країна |  Швеція |
| Діяльність | хімік, мінералог, автор |
| Галузь | хімія |
| Alma mater | Лейденський університет |
| Заклад | Університет Уппсала |
| Членство | Шведська королівська академія наук |
| Батько | Georg Jürgen Brandtd |
| Мати | Catharina Ysingd |
| Брати, сестри | Carl Brandtd, Dorothea Catharina Brandtd, Johan Brandtd і Joachim Brandtd |
| У шлюбі з | Anna Maria Nornd |
| Діти | Catharina Elisabet Brandtd і Georg Brandtd |
Георг Брандт (швед. Georg Brandt; *26 червня 1694 — 29 квітня 1768) — шведський хімік, відкрив хімічний елемент кобальт — перший метал, котрий не був відомий у давнину.
Життєпис
Брандт був сином залізороба та колишнього аптекаря в Ріддархіті, Швеція, і з раннього віку допомагав батькові в металургійних експериментах.[6]
Спочатку вчився в Університеті Уппсали, а в 1721–1724 рр. удосконалювався в науках (або, як сказали б сьогодні, підвищував кваліфікацію) в Лейденському університеті в Нідерландів. Після цього Брандт здобув великий авторитет і репутацію хіміка, і тому в 1727 році був призначений керівником хімічної лабораторії в Раді копалень Швеції, а з 1730 року — начальником Королівського монетного двору.
На посаді керівника хімічної лабораторії та як член ради Бюро він зіграв значну роль у великому розвитку хімії у Швеції, що відбувся в середні десятиліття XVIII століття — період, який в історії Швеції називають «Епохою свободи». Брандт був видатним хіміком-експериментатором, а його лабораторія слугувала навчальною базою для багатьох видатних хіміків Швеції.[7]
У 1733 році він систематично досліджував миш'як та його сполуки. Він винайшов класифікацію напівметалів (тепер їх називають металоїдами), до якої включив миш'як, вісмут, сурму, ртуть та цинк.[6]
У 1735 році Брандт постулював, що синій колір руди, відомої як смальта, зумовлений наявністю невідомого металу або напівметалу. Він назвав це «кобальт рекс» від давньотевтонського слова «кобольд», що спочатку означало «демон», пізніше застосованого до «фальшивих руд», які не давали металів за традиційними процесами. У 1742 році Брандт виділив кобальт і виявив, що він магнітний і легко утворює сплави із залізом. Його результати були підтверджені в 1780 році Торберном Бергманом, який вперше отримав досить чистий кобальт.[6]
Він детально вивчив і описав також методи отримання багатьох металів і неметалів — ртуті, бісмуту, стибію, цинку.
У1748 році Брандт експериментував з розчиненням золота в гарячій концентрованій кислоті та з його осадженням з розчину. Ці експерименти прояснили деякі з передбачуваних перетворень срібла на золото. Брандт присвятив свої останні роки викриттю шахрайських перетворень металів на золото, і про нього казали, що жоден хімік не зробив більше для боротьби з алхімією.[6]
Примітки
- ↑ а б в Georg Brandt — 1917.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1035039230 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Georg Brandt.
- ↑ Gusenius, Edwin M. (1967). Beginnings of Greatness in Swedish Chemistry: Georg Brandt, (1694-1768). Transactions of the Kansas Academy of Science (1903-). Kansas Academy of Science. 70 (4): 413—425. doi:10.2307/3627593. ISSN 0022-8443.
Посилання
Біографія та бібліографія [Архівовано 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
|
Це незавершена стаття про шведського науковця чи науковицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).