YaChudo

Георг Базеліць

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Георг Базеліць
нім. Georg Baselitz Редагувати інформацію у Вікіданих
При народженнінім. Hans-Georg Kern Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження23 січня 1938[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Deutschbaselitzd, Каменць, Баутцен, Саксонія, Німецький Рейх або Каменць, Баутцен, Саксонія, Німецький Рейх[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть30 квітня 2026[5][6] (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Зальцбург, Австрія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина[7][8]
 Австрія Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрнеоекспресіонізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, скульптор, викладач університету, ілюстратор, сценограф, автор, митець Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокнеоекспресіонізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніChristian Awed, SEO і Matthias Reinmuthd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникБерлінський університет мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленКоролівська академія мистецтв, Баварська академія витончених мистецтв, Берлінська академія мистецтв і Академія красних мистецтв Франції Редагувати інформацію у Вікіданих
ТвориDie große Nacht im Eimerd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зJohanna Elke Kretzschmard Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиAnton Kernd і Daniel Blaud Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриGünter Kernd[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїШтедель, Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Берлінська галереяd, Музей сучасного мистецтва, Тейт, Національна галерея мистецтв, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd, Музей мистецтва Метрополітен, Музей Бойманса - ван Бенінгена, Міський музей (Амстердам)[9], Музей Гронінгена[10], Музей ван Аббе[11], Національні галереї Шотландіїd, Museum Ludwigd, Музей Соломона Ґуґґенгайма, Державний музей мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Баварські державні колекції картин, Художня галерея Єльського університету, Державні художні зібрання Дрездена, Національна галерея Австралії, Національний музей сучасного мистецтва, Клівлендський музей мистецтв, Гаазький муніципальний музей, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Сент-Луїса, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Музей Унтерлінден, Художня галерея Південної Австралії, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Державна картинна галерея (Карлсруе), Ackland Art Museumd[12], Музей сучасності (Берлін), Гарвардський художній музей, Busch–Reisinger Museumd, Нова національна галерея, ZKM Zentrum für Kunst und Medien Karlsruhed[13], Picker Art Galleryd, Hessel Museum of Artd[14], Королівська академія мистецтв, Print Collectiond[15], Художній музей (Цюрих), Derneburg Castled, Musée d'art de Jolietted, Музей Вальрафа-Ріхарца, The Museum of Art, Kōchid, Beyeler Foundationd, National Museum of Art, Osakad, Museum Frieder Burdad і Sprengel Museumd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону Командор ордена Мистецтв і літератури Австрійський почесний знак «За науку й мистецтво»

Villa Romana Prized (1965)

Goslarer Kaiserringd (1986)

Lower Saxony State Prized (2003)

Praemium Imperiale (2004)

Berliner Bärd (2008)

CMNS: Георг Базеліць у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Георг Базеліц (нім. Georg Baselitz, справжнє ім'я Ганс-Георг Керн нім. Hans-Georg Kern; 23 січня 1938, Дойчбазеліц — 30 квітня 2026) — німецький живописець, графік і скульптор, один з найдорожчих сучасних художників. Неоекспресіоніст, один з основоположників стилю «Нові дикі».

Біографія і творчість

Ганс-Георг Керн народився в 1938 році в сім'ї вчителя початкової школи [16]. Займатися живописом почав в 1955 році, беручи приватні уроки [17].

У 1956 році переїхав до Східного Берліна, де вступив у Вищу школу образотворчого мистецтва, але був незабаром виключений з училища за «політичну незрілість» [17]. Після цього переїхав до Західного Берліна, де продовжив навчання у Вищій художній школі.

У 1958 році, після переїзду в Західний Берлін, Базеліц зустрів свою майбутню дружину Ельке Кретчмар. В цей же час складається його власний впізнаваний стиль; він пише серію картин, у тому числі «Uncle Bernhard» / «Onkel Bernhard».

У 1961 він змінив своє ім'я на Георг Базеліц, в пам'ять про рідне місто [18]. Разом з іншим молодим художником із Саксонії, Ойгеном Шонебеком він в тому ж році влаштував в районі Вільмерсдорф виставку «Пандемоніум-1». На цій виставці художниками був проголошений маніфест, що протиставляв їх творчість абстрактному мистецтву [16]. Базеліц завжди тяжів до предметних, фігуративних мотивів, при цьому особливо цінував принцип арт-провокації, зображуючи фігури часом в таких провокаційно ексгібіціоністські позах, що, наприклад, в 1963 році під час персональної виставки художника в галереї Werner & Katz в Берліні відбувся скандал. Дві його картини «Велика ніч в бадді» («The Big Night Down The Drain», 1962/1963) і «Оголений чоловік» («Naked Man», 1962) були заборонені до показу як непристойні [16].

Георг Базеліц. Фотограф Lothar Wolleh, Мюльгайм, 1971

Головним кордоном творчої зрілості Базеліц можна вважати другу половину 1960-х років. У цей час з'явилися так звані «фрактурні картини» (від нім. Frakturbildern де людські фігури і предмети виявляються розділеними на окремі горизонтально орієнтовані сегменти[19]. Зображувані предмети виступають в якості фону для живопису. Свою мету художник сформулював таким чином: «Реальність — це сама картина, але зовсім не те, що на картині» [20]. У 1969 році в роботі «Ліс на голові» Базеліц висловив свою відмову від змістовних аспектів. Траєкторії нанесення фарб показують, що Базеліц писав свої картини в стилі «руху навколо осі».

З кінця 1960-х років фірмовим прийомом Базеліца став «перевернутий образ» (зображення фігур вниз головою). Таким чином він прагнув подолати верховенство змісту над формою [18].

У 1970-ті роки у Базеліца пройшли виставки в Мангаймі, Гамбурзі, Касселі, Амстердамі, участь в Бієнале в Сан-Паулу. В кінці 1970-х він зайнявся скульптурою. Першим досвідом була «Модель для скульптури» (1979/1980) — розфарбована скульптура з дерева. Вплив експресіонізму позначається на його скульптурних роботах ще більш явно, ніж в його картинах [20]. У 1980-і популярність художника зростає; його стиль стає більш агресивним.

У 1990 — перша велика виставка в Східній Німеччині (Національна галерея в Старому музеї Берліна). У 1993 Базеліц оформляє постановку опери Харрісона Бертуістла «Панч і Джуді» в Амстердамі. У 1995 — великі виставки в музеї Гуггенхайма в Нью-Йорку, Вашингтоні та Лос-Анджелесі.

Базеліц займав пост професора Академії мистецтв у Карлсруе і західноберлінської Вищої художньої школи.

Помер 30 квітня 2026 року у віці 88 років[21].

Визнання

Кавалер Ордена літератури і мистецтва (1989), володар Австрійського почесного знака «За науку і мистецтво» (2004), лауреат Імператорської премії Японії (2006)[22].

Стиль

У 1970-ті роки Базеліц прославився своїми перевернутими зображеннями. Його вважають революційним художником, оскільки він привертає увагу глядачів до своїх робіт, змушуючи їх задуматися і пробуджуючи їх інтерес. Сюжети картин здаються не такими важливими, як візуальне сприйняття роботи. Протягом своєї кар'єри Базеліц міняв свій стиль, починаючи з накладання субстанцій і закінчуючи своїм стилем, починаючи з 1990-х років, який більше фокусується на ясності і плавних змінах. Його малюнки і картини останніх десяти років показують, що художник переглядає, виправляє і змінює свої більш ранні роботи. Саморефлексія йде рука об руку з безтурботним і вільним графічним стилем[23].

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Georg Baselitz
  3. ↑ Georg Baselitz — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Muere a los 88 años el artista plástico alemán Georg Baselitz — 2026.
  6. ↑ Mort de l’artiste allemand Georg Baselitz, maître de l’expressionnisme — 2026.
  7. ↑ Museum of Modern Art online collection
  8. ↑ а б Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
  9. ↑ Adler
  10. ↑ Die Schastrommel no.6 — 2024.
  11. ↑ Green Tree
  12. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/8064/georg-baselitz/objects
  13. ↑ ZKM Zentrum für Kunst und Medien Karlsruhe — 1997.
  14. ↑ https://bard.emuseum.com/people/777/georg-baselitz
  15. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/317235
  16. ↑ а б в 100 художников, 1999, с. 10.
  17. ↑ а б IFA.
  18. ↑ а б Guggenheim.
  19. ↑ Art Institue Chicago. Woodman (Waldarbeiter), 1969. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 12 листопада 2020.
  20. ↑ а б 100 художников, 1999, с. 11.
  21. ↑ Maler und Bildhauer Georg Baselitz ist tot. Die Welt (нім.). 30 квітня 2026. Процитовано 1 травня 2026.
  22. ↑ Preise und Stipendien. Архів оригіналу за 22 лютого 2006. Процитовано 22 вересня 2016.
  23. ↑ zephir.ch. Georg Baselitz. kunstmuseumbasel.ch (англ.). Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 22 вересня 2020.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).