Генрі Фредерік Бейкер
| Генрі Фредерік Бейкер | |
|---|---|
 | |
| Народився | 3 липня 1866[1][2]  Кембридж, Сполучене Королівство[1] |
| Помер | 17 березня 1956[1][2] (89 років) Кембридж, Велика Британія[1] |
| Поховання | Ascension Parish Burial Groundd[3] |
| Місце проживання | Велика Британія |
| Країна |  Велика Британія |
| Діяльність | математик, астроном, викладач університету |
| Alma mater | коледж Святого Іоаннаd (1888)[1] Школа Персd (1883)[1] |
| Галузь | диференціальне рівняння з частинними похідними, математика[4], алгебрична геометрія[4] і теорія диференціальних рівнянь[4] |
| Заклад | Кембриджський університет[1] коледж Святого Іоаннаd[1] |
| Посада | Lowndean Professor of Astronomy and Geometryd і голова |
| Науковий керівник | Артур Келі[5] |
| Аспіранти, докторанти | Гарольд Коксетер[5] J. A. Toddd[5] Джейкоб Броновскі[5] Луїс Джоел Морделлd[5] Thomas MacFarland Cherryd[5] Patrick du Vald[5] William Edged[5] E.A. Maxwelld[5] Daniel Pedoed[5] Thomas Gerald Roomd[5] Ramaswamy S. Vaidyanathaswamyd[5] Geoffrey Timmsd[5] John Greenlees Sempled[5] Гарольд Джеффріс[5] Dennis Babbaged[5] E. D. Taggd[5] R. Frithd[5] |
| Членство | Лондонське королівське товариство Королівське товариство Единбурга Лондонське математичне товариство |
| Нагороди | |
 Генрі Фредерік Бейкер у Вікісховищі | |
Ге́нрі Фредері́к Бе́йкер (англ. Henry Frederick Baker; 3 липня 1866 — 17 березня 1956) — британський математик, який працював переважно в алгебричній геометрії, але також відомий своїм внеском у диференціальні рівняння з частинними похідними (пов'язані з тим, що згодом стане відомим як солітони) та групи Лі[6]. Член Лондонського королівського товариства (1898)[7] та Королівського товариства Единбурга (1943)[8].
Молоді роки та освіта
Генрі Бейкер народився в Кембриджі в сім'ї дворецького Генрі Бейкера та Сари Енн Брітем[8].
Він здобув базову освіту в школі Перса після чого в жовтні 1884 року отримав стипендію в Сент-Джонс коледжі в Кембриджі. Бейкер у 1887 році закінчив навчання зі ступенем старшого ренглера разом з трьома іншими випускниками. Його науковим керівником був Артур Кейлі[9].
Кар'єра
Бейкер розпочав викладацьку роботу як лектор коледжу в 1890 році. У 1898 році він став університетським лектором, у червні того ж року його було обрано членом Королівського товариства а 1903-го року був призначений першим в історії на новостворену посаду Кейліївського лектора (Cayley Lectureship). Вершиною його кар'єри стало обрання у 1914 році Лоундським професором астрономії та геометрії.
Призначення Бейкера на кафедру Лоундса було предметом дискусій: рада виборців не змогла дійти згоди, оскільки одна частина вважала, що посаду має обійняти астроном (як це було з попередником, сером Робертом Боллом), а інша — що математик. Бейкер розв'язав цей конфлікт своїми діями, почавши читати курс з періодичних орбіт поряд із чистими математичними дисциплінами. Його внесок у динамічну астрономію згодом отримав найвищі оцінки від провідних астрономів того часу.
Гордон Велчман згадував, що в 1930-х роках, перед війною, він і Денніс Беббідж були членами групи геометрів, що збиралась на «чаювання (tea-party) Бейкера» по суботах, щоб обговорити проблеми в галузях досліджень, які усіх цікавили[10]. Протокол зустрічей був суворим, але дружнім. Цікавою деталлю було ставлення до студентів, що займалися спортом: їм дозволялося запізнюватися через участь у змаганнях, але вони були зобов'язані з'явитися одразу після їх завершення. На семінарах панувала атмосфера безкомпромісного пошуку істини, де Бейкер захищав молодих доповідачів від надмірної критики, але не терпів невігластва.
Він помер у Кембриджі та похований на цвинтарі Вознесіння разом зі своєю другою дружиною Мюріел (1885—1956).
Особисте життя
У 1893 році він одружився з Лілі Ізабеллою Хомфілд Клопп (донькою О. К. Клоппа з Патні), яка померла у 1903 році, залишивши двох синів. У 1913 році Бейкер одружився вдруге з Мюріель Айрін Вуд'ярд; у цьому шлюбі народилася донька.
Спадщина та оцінка внеску
Генрі Бейкер завершив свій життєвий шлях, залишаючись активним дослідником до останніх місяців життя. Його спадщина полягає не лише в розробці теорії матриць чи геометрії поверхонь, а передусім у створенні живої наукової традиції.
Як зауважив В. В. Д. Годж, Бейкер не належав до типу вчених, подібних до «устриці Сильвестра», яка в самотності створює перлину. Навпаки, його інтелектуальним рушієм було бажання ділитися думками, проводити конференції та надихати учнів. Він володів рідкісним даром вносити порядок у хаотичні та розрізнені галузі математики, перетворюючи їх на системне знання. Його «Школа Бейкера» виховала ціле покоління геометрів, а його праці залишаються зразком глибокої ерудиції та алгебраїчної елегантності.
Основні публікації
- Baker, Henry Frederick (1922), Principles of geometry. Volume 1. Foundations, Cambridge Library Collection, Cambridge University Press, doi:10.1017/CBO9780511718267.007, ISBN 978-1-108-01777-0, MR 2849917[11]
- Baker, Henry Frederick (1922), Principles of geometry. Volume 2. Plane geometry, Conics, circles, non-Euclidean geometry, Cambridge Library Collection, Cambridge University Press, doi:10.1017/CBO9780511718298.009, ISBN 978-1-108-01778-7, MR 2857757[11][12]
- Baker, Henry Frederick (1923), Principles of geometry. Volume 3. Solid geometry. Quadrics, cubic curves in space, cubic surfaces., Cambridge Library Collection, Cambridge University Press, ISBN 978-1-108-01779-4, MR 2857520[11][13]
- Baker, Henry Frederick (1925), Principles of geometry. Volume 4. Higher geometry. Being illustrations of the utility of the consideration of higher space, especially of four and five dimensions, Cambridge Library Collection, Cambridge University Press, ISBN 978-1-108-01780-0, MR 2849669[11]
- Baker, Henry Frederick (1933), Principles of geometry. Volume 5. Analytical principles of the theory of curves, Cambridge Library Collection, Cambridge University Press, ISBN 978-1-108-01781-7, MR 2850139[11]
- Baker, Henry Frederick (1933), Principles of geometry. Volume 6. Introduction to the theory of algebraic surfaces and higher loci., Cambridge Library Collection, Cambridge University Press, ISBN 978-1-108-01782-4, MR 2850141[11]
- Abel's theorem and the allied theory, including the theory of the theta functions (Cambridge: The University Press, 1897)
- An introduction to the theory of multiply periodic functions (Cambridge: The University Press, 1907)
- 1943 An Introduction to Plane Geometry
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и Архів історії математики Мактьютор — 1995.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Генрі Фредерік Бейкер в архіві MacTutor (англ.)
- ↑ Hodge, W. V. D. (1956). Henry Frederick Baker 1866-1956. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. 2: 49—68. doi:10.1098/rsbm.1956.0004. JSTOR 769475.
- ↑ а б C D Waterston; A Macmillan Shearer (Липень 2006). Former Fellows of The Royal Society of Edinburgh, 1783–2002: Part 1 (A–J) (PDF). Royal Society of Edinburgh. ISBN 090219884X. Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2013. Процитовано 18 вересня 2015.
- ↑ Baker, Henry Frederick (BKR883HF) // A Cambridge Alumni Database. University of Cambridge.
- ↑ The Hut Six Story: Breaking the Enigma Codes by Gordon Welchman (1982, Allen Lane, London) pp 35, 85, 126 ISBN 0 7139 1294 4
- ↑ а б в г д е Hollcroft, T. R. (1935). Review of Principles of geometry, volumes 1–6, by H. F. Baker (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. 41 (11): 768—772. doi:10.1090/s0002-9904-1935-06177-4.
- ↑ Woods, F. S. (1925). Review of Principles of geometry, Vol. 2: Plane geometry. Conics, circles, non-Euclidean geometry by H. F. Baker (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. 31 (7): 370—371. doi:10.1090/S0002-9904-1925-04065-3.
- ↑ Brown, B. H. (1926). Review of Principles of geometry, Vol. 3: Solid geometry. Quadrics, cubic curves in space, cubic surfaces by H. F. Baker (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. 32 (2): 173—174. doi:10.1090/S0002-9904-1926-04189-6.
Посилання
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Генрі Фредерік Бейкер в архіві MacTutor (англ.)
- Генрі Фредерік Бейкер(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).