Генріх Штрак

Генріх Штрак
нім. Heinrich Strack  нім. Johann Heinrich Strack
Народження	6 липня 1805 Бюккебург, Нижня Саксонія, Німеччина[1][2]
Смерть	13 липня 1880 (75 років) Берлін, Прусське королівство[1][2]
Поховання	Доротеенштадтський цвинтар
Країна
Діяльність	архітектор, будівельник
Праця в містах	Берлін
Найважливіші споруди	Колона перемоги (Берлін)
Членство	Hamburger Künstlerverein von 1832d і Академія красних мистецтв Франції
Учні	Friedrich Adlerd
Нагороди
Батько	Anton Wilhelm Strackd
Мати	Rebecca Wilhelmine Accumd
Діти	·Otto Strackd
Генріх Штрак у Вікісховищі

Йоган Гайнріх Штрак (нім. Johann Heinrich Strack; 6 липня 1805, Бюккебург — 13 липня 1880, Берлін) — німецький архітектор, учень Карла Шинкеля.

Генріх Штрак народився в родині художника-портретиста і пейзажиста Антона Вільгельма Штрака (1758—1829). Його мати була сестрою відомого художника Йогана Генріха Тишбейн-старшого.

У 1824—1838 Штрак навчався в Берлінській академії архітектури і Прусській академії мистецтв. У 1825—1832 працював у майстерні Шинкеля і брав участь в облаштуванні покоїв кронпринца Фрідріха Вільгельма IV в Міському палаці в Берліні.

Першою самостійною роботою Штрака стала реконструкція палацу принца Альберта. Співпраця з архітектором Фрідріхом Штюлером переросла в міцну дружбу. Разом вони побували в Санкт-Петербурзі, Англії та Франції.

Найбільш відомою роботою Генріха Штрака стала Колона Перемоги в Берліні.

У 1841 отримав звання професора Академії мистецтв, де з 1839 року він викладав архітектуру. У 1842 Штрак отримав посаду придворного інспектора з питань будівництва. У 1854 став професором Берлінської архітектурної академії. У 1856—1857 роках керував реконструкцією берлінського Палацу кронпринців.

Штрак давав уроки малювання сину Вільгельма І Фрідріхові та супроводжував його у подорожі до Італії в 1853—1854. На археологічних розкопках в Афінах Штрак разом з Ернстом Курціусом і Карлом Бьоттіхером виявив біля підніжжя Акрополя руїни театру Діоніса (1862).

• Штрак, Иоганн-Генрих // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. (рос.)