Генріх Шрот
| Генріх Шрот Heinrich Schroth | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Heinrich August Franz Schroth |
| Народився | 23 березня 1871[1] або 21 березня 1871[2]  Пірмазенс[2] |
| Помер | 14 січня 1945 (73 роки) або 13 січня 1945[1][3] (73 роки) Берлін, Німецький Рейх[2] |
| Поховання | Friedhof Groß Glienicked[3] |
| Громадянство |  Німеччина |
| Діяльність | актор театру, кіноактор, актор, режисер |
| Роки діяльності | 1890—1943 |
| У шлюбі з | Käthe Haackd |
| Діти | Carl-Heinz Schrothd і Hannelore Schrothd |
| IMDb | ID 0775597 |
 Генріх Шрот Heinrich Schroth у Вікісховищі | |
Генріх Шрот (нім. Heinrich Schroth; 23 березня 1871 — 14 січня 1945) — німецький актор театру та кіно.
Біографія
Кар'єра
Генріх Огюст Франц Шрот народився в Пірмазенсі, Рейнланд-Пфальц, Німеччина. В 1890 році Шрот дебютував в Королівському театрі Зігмарінген. У 1894 році він працює в міському театрі в Аугсбурзі, в 1896 році в Майнці в 1897 році в Театрі Королевського Суду в Ганновері. З 1899 по 1905 рік він провів шість років у складі німецького драматичного ансамблю в Гамбурзі, з 1905 року виступав у різних берлінських театрах.
Кінокар'єра
Шрот дебютував у кіно в 1916 у драмі Волтер Шмідгаслера Велкер Лорбір. Він провів 1910-і роки знімаючись в численних німецьких німих фільмах, працював з такими режисерами, як Георг Якобі, Роберт Віне і Гаррі Піль. Його кар'єра в 1920-ті була успішною, і він грав разом з такими зірками німого кіно як Ліль Даговер, Еміль Яннінгс, Пауль Вегенер і Бригітта Гельм. Шрот з легкістю переходить до епохи звукового кіно.
Під час Другої світової війни Генріх Шрот бере участь у великій кількості кінопроєктів для нацистської партії, у тому числі пропагандистських фільмах для нацистського режиму.[4] На заключному етапі Другої світової війни, Рейхсміністр пропаганди Йозеф Геббельс поміщає Шрота у Gottbegnadeten-Liste («список Богом-обдарованих» або «незалежний список важливий артистів»), список артистів на 36 сторінках, що мають вирішальне значення для нацистської культури.[5] Найбільш помітної роботою Шрота епохи Другої світової війни, можливо, стала роль Герра фон Неуффера в антисемітській мелодрамі 1940 року Єврей Зюсс (нім. Jud Süß) режисера Файта Харлана, знятою за замовленням Геббельса.[6]
Театральна і кіно-кар'єри Шрота тривали п'ять десятиліть. Він помер у січні 1945 року.
Особисте життя
Генріх Шрот був одружений тричі. Мало що відомо про його першу дружини. У пари народився син, Гайнц Шрот (1902—1957). Його друга дружина була Елс Раттершейм, у пари народився син, актор і режисер Карл-Гайнц Шрот (він же Гайнц Сайлер) в 1902 році. Його третя дружина була німецька актриса Кейт Хаак, з якою у нього народилась дочка, актриса Ганнелоре Шрот в 1922 році.
Вибрана фільмографія
- The Queen's Love Letter (1916)
- The Queen's Secretary (1916)
- Dr. Hart's Diary (1917)
- Countess Kitchenmaid (1918)
- Jim Cowrey is Dead (1921)
- Marie Antoinette, the Love of a King (1922)
- People to Each Other (1926)
- Prinz Louis Ferdinand (1927)
- The Great Adventuress (1928)
- Misled Youth (1929)
- Atlantik (1929)
- 1914 (1931)
- No Money Needed (1932)
- Man Without a Name (1932)
- William Tell (1934)
- Uncle Bräsig (1936)
- Water for Canitoga (1939)
- Єврей Зюсс / Jud Süß (1940)
- Friedemann Bach (1941)
Примітки
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117099228 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ Klee, Ernst: The Cultural Encyclopedia of the Third Reich: Who was Who Before and after 1945. S. Fischer, Frankfurt am Main 2007, S. 549.
- ↑ Klee. Ernst: The Cultural Encyclopedia of the Third Reich: Who was Who Before and after 1945. S. Fischer, Frankfurt am Main 2007, S. 549.
- ↑ Winkler, Willi: Eine Kerze für Veit Harlan. Süddeutsche Zeitung, 18 September 2009
Посилання
- Генріх Шрот на сайті IMDb (англ.)
|
Це незавершена стаття про німецького актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).