YaChudo

Генріада

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

«Генріада»
АвторВольтер Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Французьке королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Мовафранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрепос Редагувати інформацію у Вікіданих
Видано1723 Редагувати інформацію у Вікіданих
Обкладинка «Генріади», видана у Лондоні в 1728 році.

«Генріада» (фр. La Henriade, французька вимова: французька вимова: [la ɑ̃ʁjad]) — епічна поема 1723 року, написана французьким письменником епохи Просвітництва та філософом Вольтером. За словами самого Вольтера, поема стосується життя Генріха IV Французького та була написана на його честь, а також є оспівуванням його життя[1]. Ймовірним сюжетом є облога Парижа в 1589 році Генріхом III спільно з Генріхом Наваррським, який незабаром став Генріхом IV, але її темами є подвійне зло: релігійний фанатизм та громадянська незгода. Вона також стосується політичного стану Франції. Вольтер прагнув бути французьким Вергілієм, перевершуючи майстра, зберігаючи арістотелівську єдність місця — властивість класичної трагедії, а не епосу — обмежуючи людську дію між Парижем та Іврі. Вперше вона була надрукована (під назвою «Ліга») в 1723 році та перевидавалася десятки разів за життя Вольтера.

Структура

Поема, що складається з десяти співів або пісень, складається з двох основних частин; перша суворо з історичної точки зору, і її матеріал є лише фактичним. Друга частина є більш вільною у своїй фактичній цілісності та більше черпає натхнення з уяви Вольтера. Ці «вигадки», як їх називає Вольтер, здебільшого стосуються Генріха IV та «черпають з областей дивовижного»[2], і включають «пророцтво про навернення Генріха, про захист, наданий йому Святим Людовіком, його привид, вогонь з Небес, що знищує ті магічні дії, які тоді були такими поширеними тощо»[2]. Вольтер також зазначав, що різні інші частини поеми були суто алегоричними: «наприклад, подорож Розбрату до Риму, уособлення політики та фанатизму, храм кохання, пристрасті та вади тощо»[2].

Поема була написана в реформованому стилі дванадцятискладового александринського двовірша. Він створив цей стилізований гекзаметр для драматичного ефекту. Деякі коментатори зазначили, що цей особливий ритм вірша не підходить до змісту та теми поеми[3]. За словами редактора поеми О. Р. Тейлора, поема «рідко торкається чутливості сучасного читача»[4], і читачі, які сподіваються на піднесений вогонь, будуть розчаровані, хоча вірші Вольтера завжди ідіоматичні та ніколи не є банальними. «Англійський нарис Вольтера про громадянські війни у ​​Франції. Витяг з цікавих рукописів» (1727) висловлює його просвітницькі думки щодо цих тем у прозовій формі, яка є більш доступною для сучасного смаку.

Критичне видання «Генріади» О. Р. Тейлора[5] присвячує цілий том вступу, в якому пояснюється зародження ідеї та історія її публікації, контекстуальна теорія епосу та джерела як літературні, так і новітні історичні та сучасні події, а також зниження популярності поеми у дев'ятнадцятому столітті. Тейлор передруковує передмови до поеми вісімнадцятого століття, які завжди містили критичний апарат у вигляді власних нотаток Вольтера.

Рецепція

«Анріада» — одна з двох епічних поем Вольтера, інша — «Орлеанська спідниця», в якій Жанна д'Арк стала темою сатири. Вольтер писав інші вірші за свого життя, але жодна з них не була настільки довгою чи детальною, як ці дві. Хоча «Анріада» вважалася великою поемою, однією з найкращих творів Вольтера, багато хто не вважав її його шедевром або найкращим твором, на який він був здатний; багато хто стверджував, що їй бракує оригінальності чи нового натхнення, і що в ній не було нічого справді надзвичайного. Дехто зазначав, що такий низький рівень якості був зумовлений нерозумінням Вольтером того, що він пише, та відсутністю у нього ентузіазму під час написання поеми[6][7].

Примітки

  1. ↑ The Henriade, p. IV
  2. ↑ а б в Voltaire (1859). The Henriade; with the Battle of Fontenoy: Dissertations on Man, Law of Nature, Destruction of Lisbon, Temple of Taste, And Temple of Friendship, From the French of M. De Voltaire; With Notes From All the Commentators. Derby & Jackson.
  3. ↑ The New International Encyclopædia. Dodd, Mead and Company. 1903.
  4. ↑ "touche rarement la sensibilité du lecteur moderne" (Taylor's introduction, 1965, vol. I p. 9.)
  5. ↑ Voltaire, La Henriade. Édition critique avec introduction et des notes par O. R. Taylor (Geneva: Institut et Musée Voltaire), 2 vols, introduction and text. 1965.
  6. ↑ Blair, Hugh (1823). La Pucelle d'Orléans. J. Metcalf, Printer.
  7. ↑ Morley, p.153

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).