YaChudo

Генофобія

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Генофобія
Інші назвиCoitophobia
Спеціальністьpsychology
Класифікація та зовнішні ресурси

Генофобія або койтофобія ― це фізичний або психологічний страх перед сексуальними стосунками або статевим актом. Слово походить від грецьких іменників γένος genos, що означає «потомство», та φόβος phobos, що означає «страх». Це слово також утворено від грецького іменника фобос та терміна коїтус, посилаючись на акт копуляції, коли чоловічий репродуктивний орган проникає в жіночий репродуктивний тракт[1]. Для опису генофобії також може бути використаний термін еротофобія, який походить від імені грецького бога еротичного кохання Ероса.

Генофобія може викликати у людей паніку та страх, подібно до панічної атаки. Люди, які страждають на фобії, можуть сильно постраждати від спроб статевого контакту або лише від думки про це. Сильний страх може призвести до неприємностей у романтичних стосунках. Ті, хто страждає від генофобії можуть уникати участі у стосунках, щоб уникнути можливості близькості. Це може призвести до почуття самотності. Генофоби також можуть почуватись самотніми, тому що можуть почуватись збентежено через свої особисті страхи.

Ознаки та симптоми

Симптомами генофобії можуть бути почуття паніки, жаху та страху. Інші симптоми ― це прискорене серцебиття, задишка, тремтіння, занепокоєння, пітливість, плач та уникнення інших.

Причини

Причин, через які у людей розвивається генофобія, може бути багато. Деякі з основних причин ― це випадки сексуального нападу чи жорстокого поводження. Ці випадки порушують довіру жертви та позбавляють її почуття права на самовизначення.[2] Іншою можливою причиною генофобії є відчуття сильного сорому. Інші можуть мати страх без будь-якої діагностованої причини.

Зґвалтування

Зґвалтування — це незаконний та несанкціонований статевий акт, який одна особа примушує іншу. Це може включати проникнення, але не обов'язково. Жертви зґвалтування можуть бути будь-якої статі. «Зґвалтування — це найкрайніше можливе втручання у фізичну та емоційну недоторканність особистого життя людини».[3] Це вважається таким жахливим злочином, оскільки на жертв нападають у дуже особистий спосіб, а також тому, що можуть бути використані фізична сила або обман. Зґвалтування може бути фізично болісним, але емоційно воно може бути більш нестерпним. Зґвалтування часто описують не стільки як вторгнення в тіло, скільки як вторгнення в «самого себе». Жертви часто мають сильні емоційні реакції, зазвичай у передбачуваному порядку. Це відомо як синдром травми зґвалтування.

Жертви зґвалтування можуть відчувати додатковий стрес після нападу через те, як персонал лікарні, поліцейські, друзі, родина та близькі люди реагують на ситуацію. Вони часто можуть відчувати знижену самооцінку і навіть відчуття безпорадності. Вони прагнуть відчуття безпеки та контролю над своїм життям. Жертви зґвалтування можуть розвинути страх перед сексом з фізичних та психологічних причин. Під час сексуального насильства жертви переживають фізичну травму, таку як біль, синці, подразнення статевих органів, генітальна інфекція, сильний розрив стінок піхви та ректальна кровотеча.[4] Вони також можуть боротися зі страхом можливого повторення нападу. Ця можливість зґвалтування також може створювати стресові умови для стосунків. Деякі жертви можуть стати недовірливими та підозрілими до інших.[4] Жертви зґвалтування можуть боятися статевого акту через фізичний біль та психічні страждання.

Домагання

Розбещення дітей, або сексуальне насильство над дітьми, — це форма сексуального насильства, при якій дитина, дорослий або старший підліток знущається над молодшою дитиною для сексуального задоволення. (Дитина може розбещувати іншу дитину; це визначається як сексуальне насильство дитини над дитиною).[5] Це може включати розмови з дитиною про секс, показ дитині порнографії, примушування дитини до участі у виробництві порнографії, оголення геніталій перед дитиною, доторкання до геніталій дитини або примушування дитини до будь-якої форми статевого акту. Сила не часто застосовується у розбещенні дітей. Діти зазвичай співпрацюють, бо не повністю усвідомлюють значення того, що відбувається. Вони також можуть відчувати страх перед дорослим або старшим підлітком.[6]

Жертви розбещення дітей часто переживають свої почуття щодо інцидентів пізніше в житті, коли вони можуть повністю зрозуміти їхню важливість. Вони часто відчувають, що їхнє приватне життя було порушено, коли вони були занадто малі, щоб давати згоду. Вони можуть відчувати, що їх використали та зрадили ті, кому вони довіряли. Жертви розбещення дітей можуть переживати тривалі психологічні травми. Це змушує їх недовіряти іншим. Відсутність залежності від інших може призвести до загального страху перед статевим актом.

Невпевненість

Деякі люди можуть страждати від генофобії через проблеми з образом тіла. Деякі чоловіки та жінки можуть нав'язливо соромитися свого тіла. Це може стосуватися всього їхнього тіла або може бути зосереджено на одній конкретній проблемі. Жінки можуть відчувати невпевненість у собі, якщо їм не подобається зовнішній вигляд їхніх великих або малих статевих губ. Чоловіки можуть стати генофобами, якщо страждають від еректильної дисфункції. Інші, хто бореться з гендерною дисфорією, також можуть розвинути страх перед сексом.

Інші страхи

Деякі люди, які страждають на генофобію, можуть розвинути страх внаслідок вже існуючих страхів. Деякі люди можуть мати нозофобію: страх заразитися хворобою або вірусом. У них також може бути гімнофобія: страх оголеності. Інші можуть мати сильний страх перед дотиком. Ці проблеми, разом зі стресовими розладами, можуть проявлятися як вроджений страх перед сексом.

Лікування

Універсального ліки від генофобії не існує. Деякі способи впоратися з проблемами тривоги або їх лікування ― це звернутися до терапевта, психіатра, психолога або ліцензованого консультанта. Деякі люди, які відчувають біль під час сексу, можуть відвідати свого лікаря або гінеколога. Ліки також можуть бути призначені для лікування тривоги, викликаної фобією.

Незалежний фільм Good Dick зосереджений на темі генофобії та її впливу на молоду жінку та її стосунки з людьми. У ньому також опосередковано йдеться про тему інцесту. Сценаристкою та режисеркою фільму виступила Маріанна Палка.Стрічка вийшла в прокат у 2008 році.

Див. також

Примітки

  1. ↑ «Sexual intercourse». Encyclopædia Britannica entry.
  2. ↑ Offir, Carole Wade. Sexual Abuse and Exploitation. Human Sexuality. New York: Harcourt, 1983. 391—416.
  3. ↑ Offir, Carole Wade. Sexual Abuse and Exploitation. Human Sexuality. New York: Harcourt, 1983. 391—416.
  4. ↑ а б Offir, Carole Wade. Sexual Abuse and Exploitation. Human Sexuality. New York: Harcourt, 1983. 391—416.
  5. ↑ Child Sexual Abuse: MedlinePlus. Nlm.nih.gov. Процитовано 19 січня 2012.
  6. ↑ Offir, Carole Wade. Sexual Abuse and Exploitation. Human Sexuality. New York: Harcourt, 1983. 391—416.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).