Геленки

село Геленки
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Козівська селищна територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA61040230100062982
Облікова картка	Геленки
Основні дані
Засноване	1740
Населення	▬468[1]
Територія	0.178 км²
Густота населення	3185.39 осіб/км²
Поштовий індекс	47682
Телефонний код	+380 3547
Географічні дані
Географічні координати	49°27′54″ пн. ш. 25°9′49″ сх. д. / 49.46500° пн. ш. 25.16361° сх. д.
Водойми	струмок Козівка
Відстань до районного центру	4 км
Місцева влада
Адреса ради	47601, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, селище Козова, вул. Грушевського, буд. 38
Карта
Геленки
Геленки
Мапа
Геленки у Вікісховищі

Геле́нки — село в Україні, у Козівській селищній громаді, Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на заході району. До 1996 — Геле́нків.

Адміністративний центр колишньої Геленківської сільради. До Геленків приєднано хутір Уланиха у зв'язку з переселенням жителів.

Розташоване на Подільській височині, за 4 км від центру громади.

Населення — 570 осіб (2003 рік).

Селом тече струмок Козівка.

Перші відомі письмові згадки про територію сучасного села Геленки датуються 1490 роком. У документах, що стосуються земельного обліку, згадується хутір Уланиха, розташований поблизу сучасного села. Згідно з описом, хутір складався з однієї житлової хати, двох хлівів, комори та 23 моргів орної землі.

Імена та прізвища перших власників хутора не збереглися через втрату частини метричної книги, у якій були зазначені відомості про мешканців. Водночас документ засвідчує, що всі сім жителів хутора належали до римо-католицького віросповідання.

Хутір Уланиха існував до 1956 року. Після відселення останніх мешканців він був покинутий. До початку XXI століття збереглися одна житлова хата та дві господарські будівлі, споруджені наприкінці XIX — на початку XX століття, які нині перебувають в аварійному стані.

Згідно з Польським королівським земельним кадастром 1502 року, власником хутора Уланиха був Штефан Мілінський. Йому належало 53 морги землі, з яких 12 були придбані у 1500 році, а ще 18 — у 1502 році. Документ не містить відомостей про його соціальне становище, походження чи біографію.

Польський королівський земельний кадастр 1536 року містить відомості про продаж Штефаном Мілінським 10 моргів землі двом римо-католицьким родинам (по 5 моргів кожній), а також про передачу в оренду ще 30 моргів шістьом римо-католицьким родинам (також по 5 моргів кожній). Ці відомості свідчать про збільшення кількості землекористувачів на території, прилеглій до хутора Уланиха, у першій половині XVI століття.

У 1578 році польський король Стефан Баторій надав у довічне спадкове користування по 20 моргів землі руським (українським) реєстровим козакам Михайлу Гром'яку та Зиновію Кавці за військову службу. Надані земельні ділянки були розташовані в центральній частині сучасної території села поблизу річки Коропець. Оригінали грамот не збереглися, однак їхні копії, виготовлені наприкінці XVII століття, зберігаються в Державному архіві Тернопільської області.

Упродовж 1578–1580 років Михайло Гром'як та Зиновій Кавка заснували на отриманих землях власні хутори й розпочали їх господарське освоєння. Основними видами діяльності були землеробство та тваринництво.

Перші документальні згадки про населений пункт під назвою Геленки датуються 1740 роком. У документах цього часу фіксується існування села. Походження його назви достеменно не встановлене. У джерелах також трапляються варіанти місцевої назви: «Гелени», «Гилени», «Гилини» та «Галенків».

У першій половині XVIII століття значними земельними володіннями на території Геленок та навколишніх сіл володів Юзеф Мілінський. За документами, він займався купівлею, продажем та орендою земель, а також розвитком сільського господарства. До 1740 року йому належали значні площі орної землі та пасовищ, що використовувалися для ведення господарства.

У 1740 році Юзеф Мілінський розпочав будівництво свого маєтку, розташованого на північ від сучасного центру села. Одночасно було засновано перший фільварок, а в 1750-х роках — другий, поблизу хутора Уланиха. На фільварках працювали наймані робітники. У 1760–1770-х роках біля маєтку були створені пасіка та декоративний ставок.

Документальних відомостей про походження, дату народження та смерті Юзефа Мілінського збереглося небагато. Відомо, що він був римо-католиком і землевласником. За різними джерелами, мав двох або чотирьох дочок. Наприкінці 1770-х або на початку 1780-х років його маєток у Геленках разом із прилеглими землями успадкувала одна з дочок — Гелена Мілінська.

За письмовими джерелами, Юзеф Мілінський також володів маєтками або земельними ділянками в селах Олесино, Вікторівка та поблизу хутора Уритва (Ритва). Відомості про володіння в інших населених пунктах потребують додаткового документального підтвердження.

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році село Геленки увійшло до складу Австрійської імперії як частина Королівства Галичини та Володимирії.

Наприкінці XVIII століття в селі був заснований третій фільварок, однак його точне місце розташування невідоме.

На початку XIX століття населення Геленок перевищувало 500 осіб, серед яких переважали римо-католики польського походження, а також проживала значна українська греко-католицька громада.

У 1811–1814 роках на місці сучасної церкви було споруджено римо-католицький костел. Відомо, що в 1860-х роках його вежа обвалилася, внаслідок чого будівля зазнала значних пошкоджень. Архітектурні плани та зображення костелу не збереглися.

У 1820-х роках українська громада, за підтримки власниці маєтку Гелени Мілінської та мешканців навколишніх сіл, спорудила дерев'яну греко-католицьку церкву. У цей же період у центрі села була збудована кам'яна каплиця.

З 1840 року в костелі постійно служив римо-католицький священник. При костелі діяла двокласна школа з польською мовою навчання, де викладали читання, письмо, арифметику та основи богослов'я.

У середині XIX століття після смерті Гелени Мілінської її земельні володіння були розподілені між спадкоємцями. Маєток та управління фільварками перейшли до її старшого сина Юзефа Мілінського.

У 1847 році після скасування панщини в Австрійській імперії жителі села отримали особисту свободу. За місцевими джерелами, ця подія була відзначена спільним богослужінням і громадським святкуванням.

З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Козова^[2].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Козівської селищної громади^[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козівського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[4].

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610513, розташована у приміщенні клубу.

Результати

• зареєстровано 373 виборців, явка 73,46%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 28,41%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 23,62%, за «Європейську Солідарність» — 19,93%^[5]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Тарас Юрик (Європейська Солідарність) — 37,04%, за Івана Чайківського (самовисування) — 22,22%, за Петра Репелу (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 17,41%^[6].

Населення села в минулому^[7]:

У 2003 році в селі проживало 570 осіб.

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[8][9]:

• церква священномученика Димитрія (1943; реставрована 1991),
• капличка (реставрована 2001),
• «фігура» Матері Божої (встановлена на честь скасування панщини).

Скульптура Матері Божої

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована на вулиці Центральній, 75, біля церкви, в центрі.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлена 1896 р.).

Скульптура — 1,4 м, постамент — 0,8х0,45х0,45 м, площа — 0,0004 га.^[10]

Діють загальноосвітня школа І ступенів, клуб, бібліотека, 2 торговельних заклади.

• Братська могила полеглих односельців;

• Роман Кавка (1934—1997) — український вчений-селекціонер,
• Маркіян Мальський (нар. 1954) — український науковець і дипломат,
• Тарас Гром'як (нар. 1993) — український футболіст.
• Ігор Дружбiцький (нар. 2008) — український громадський діаспорний діяч, секретар та член управи Конгресу Українців Канади відділу в м. Едмонтон

• Федечко В. Геленки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 341. — ISBN 966-528-197-6.
• Гром'як Б., Публик Н., Федечко М. Геленки // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 441—442. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Helenków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 55. (пол.)