Геворг Скевраці
| Геворг Скевраці | |
|---|---|
вірм. Գևորգ Սկեւռացի  | |
| Народився | 1246 Ламброн, Кілікійська Вірменія[1] |
| Помер | 1301[1] Скевраd, Кілікійська Вірменія |
| Діяльність | мовознавець, музикант, богослов, письменник, чернець, matenagir |
| Галузь | богослів'я |
| Вчителі | Mxitʻar Vardapet, Skewratsʻid[1] і Григор Скевраціd[1] |
| Відомі учні | Мовсес Єрзнкациd |
| Родичі | Григор Скевраціd[1] |
Геворг Скевраці або Геворг Ламбронеці (вірм. Գեւորգ Սկեւռացի; ()—1247, Ламброн, Кілікія—1301) — вірменський учений, вардапет, оратор, письменник[2], політичний діяч.
Біографія
Народився близько 1246 року в Ламброне, Кілікійського вірменського царства. Був одним з освічених вардапетів середньовічної Вірменії[3]. Початкову освіту отримав у свого дядька Григора Скевраці, в 1256—1257 роках навчався у ченця Мхітара з монастиря Скевра. Здобув богословську і філософську освіту в школі великого вченого часу Вардана Аревелці[2]. У монастирях Кілікійської Вірменії займався переписуванням літописів, читав проповіді, вів викладання. Більшу частину свого життя провів у монастирі Скевра, де до самої смерті в 1301 році був настоятелем. У числі інших священнослужителів брав безпосередню і активну участь у боротьбі проти унії вірменської і римських церков.
Наукова діяльність
Геворг Скевраці автор 3 граматичних творів[4]: «Повчання про властивості складів», «Повчання про просодію» і «Повчання про мистецтво писання», які є важливим внеском в історію розвитку вірменської писемності[2]. У них Скевраці розробив і класифікував правила законів силлабації, пунктуації, орфографії та артикуляції вірменської мови[2], займався проблемами орфоепії, розробив правила перенесення. Найбільш важливими як для теорії так і практики стали його правила складоподілу і перенесення. Рекомендовані ним правила, з невеликими змінами, використовуються і в сучасній вірменській мові[4], а праці в свій час служили підручниками писарів та письменників рукописів.
Залишив різноманітну творчу спадщину, мав велику роль у розвитку вірменської богословської літератури. Скевраці належать настанови, поетичні, музичні та інші твори[2]. Автор багатьох екзегетичних творів, серед яких тлумачення на «Діяння апостолів», написане до 1289 року за замовленням Ованеса Царебрата, брата кілікійського царя Хетума I. Пізніше за наказом царя Хетума II в 1290—1291 роках написав тлумачення на книгу пророка Ісаї. Величезне значення[2] для вивчення історії та коментування біблійних текстів мають «передмови» і «змісти» складені Геворгом Скевраці до книг Старого і Нового завітів.
Геворг Скевраці є також редактором збірок «Тонапатчар» (аналог синаксаря) і гімнів «Шаракноца», відомого як «Хлкеці». Займався систематизацією обрядів і свят вірменської церкви і вірменського зведення церковних канонів. Ним були складені численні молитовні пісні-проповіді та дифірамби. У 1283 році на прохання Ованеса Царебрата написав «Оду євангелісту Іоанну». Є припущення, що був придворним художником, відомий як один з майстрів художнього оформлення книги[2]
Примітки
- ↑ а б в г д Armenian Soviet Encyclopedia, vol. 3 — Т. 3. — С. 20.
- ↑ а б в г д е ж Геворг Скевраци // Православная энциклопедия. — Москва, 2005. — Т. 10. — С. 490.
- ↑ А. Г Галстян // Армянские источники о монголах: извлечения из рукописей XII—XIV вв // Изд-во восточной лит-ры, 1962
- ↑ а б А. В. Десницкая, С. Д. Кацнельсон. // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Наука, 1981. — С. 46.
Література
- Л. Хачерян. Грамматическая теория «искусства письма» в трудах Геогра Скевраци // Вестник Матенадарана. — Єреван, 1960. — № 5. — С. 135—163.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).