Гвідо Манон

Гвідо Манон
фр. Guido Magnone
Народився	22 лютого 1917[2]  Турин, Італія[3][1]
Помер	9 липня 2012[1] (95 років)  Кламар[1]
Країна	Італія  Франція  Королівство Італія
Діяльність	мандрівник-дослідник, альпініст, скульптор
Знання мов	французька[2]

Гвідо Манон (фр. Guido Magnone; 22 лютого 1917 Турин, Італія — 9 липня 2012^[4]) — французький альпініст i скульптор.

Хоча народився в Італії, вже з третього року життя мешкав у Франції.

Найбільшими альпіністськими досягненнями є між іншим сходження на: Петіт Дрю (перше сходження зах. стіною), Піз Баділе (півн. стіна), Ейгер (півн. стіна) i Гранд Капуцин (схід. стіна) в Альпах, Черро Чальтен (перше сходження в історії) i Чакрараю (перше сходження в історії) в Андах, Макалу в Гімалаях i Муздаг в Каракорумі.

• 1952 : Expedition française aux Andes de Patagonie (1951 / 1952), Textes par Maurice Herzog, René Ferlet et Guido Magnone, Legrand et fils
• 1953 : La Face W des Drus, Amiot-Dumont, préface de Maurice Herzog
• 1990 : Les Besoins de loisirs en montagne, Ministère du temps libre, Les Besoins de loisirs en montagne par Guido Magnone, la Documentation française

• 1997 — Guido Magnone, l'Artiste, documentaire de 26 minutes sur Guido de Jean Afanassieff, alpiniste et réalisateur^[5]
• 1997 — Guido participe au tournage de La Grande Cordée de Jean Afanassieff
• 2006 — Guido Magnone, la voie des sommets, documentaire de 26 minutes sur Guido de Jean-Michel Rodrigo, Mécanos productions et France 3 avec le CNC^[6]

• Сторінка вистави «La permanence de la forme» з біографічними заувагами^{[недоступне посилання]}