Гвідо Гранді
| Гвідо Гранді | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | італ. Francesco Lodovico Grandi[1]  |
| Псевдоніми | Bartolo Luccaberti[2], Quintus Lucius Alpheus[2] |
| Народився | 10 жовтня 1671[3][4] Кремона, Міланське герцогство[3][4] |
| Помер | 4 липня 1742[5][6][…] (70 років) Піза, Велике герцогство Тосканське[4] |
| Поховання | San Michele in Borgod[7] |
| Діяльність | математик, інженер, філософ, богослов |
| Alma mater | Sant'Apollinare in Classed (1692)[1] Monastery at San Gregorio al Celiod (1693)[1] |
| Заклад | Пізанський університет[1] Monastery of Santa Maria degli Angeli, Florenced[1] |
| Членство | Лондонське королівське товариство Академія делла Круска |
| Нагороди | |
 Гвідо Гранді у Вікісховищі | |
Ґвідо Ґранді, OSBCam (італ. Francesco Lodovico Grandi; 1 жовтня 1671, Кремона — 4 липня 1742, Піза) — італійський монах, священник, філософ, математик, та інженер.
Життя
Ґранді народився 1 жовтня 1671 року в Кремоні, Італія і хрещений як Луїджі. Коли настав час, він отримав освіту в Єзуїтському колегіумі. Після того як він закінчив навчання там 1687 року, він вступив до новіціяту Кальмадульських ченців у Феррарі і прийняв ім'я Ґвідо. У 1693 році він був відправлений у Сан-Грегоріо-Маньо-аль-Челіо, будинок Камедулів у Римі, щоб завершити свої дослідження з філософії та теології в рамках підготовки до священства. Рік потому Ґранді був призначений професором обох полів у притулок монастиря Святої Марії Ангелів у Флоренції. Схоже, що саме в цей період його життя, він виявляв інтерес до математики. Він робив своє дослідження у приватному порядку, проте, він був призначений професором філософії у монастирі Санкт-Грегорі 1700 року, згодом обіймав посаду в тій же області в Пізі.
До 1707 року Ґранді створив таку репутацію в галузі математики, що був названий придворним математиком Правителя Тоскани, Козімо III Медічі. На цій посаді він також працював як інженер, вже перебуваючи на посаді управляючого води для князівства. У 1709 році він відвідав Англію. Там він вразив своїх колег і був обраний членом Лондонського королівського товариства. Університет Пізи назвав його професором математики 1714 року. Помер у Пізі 4 липня 1742 року.
Математичні дослідження
У 1701 році Ґранді опублікував дослідження конічної локсодроми, після чого дослідження 1703 року кривої, яку він назвав versiera, від латинського: vertere (щоб включити). Пізніше цю криву досліджувала одна з небагатьох жінок-вчених Марія Ґаетана Аньєзі. Через неправильний переклад роботи на англійську мову, що прийняв термін «відьма» (італійський: avversiera) терміном Ґранді, ця крива стало відома англійською мовою як локон відьми Аньєзі.[8] Саме завдяки його дослідженням цієї кривої, Ґранді допоміг ввести ідеї Лейбніца на обчислення в Італію.
У математиці Ґранді є найбільш відомим завдяки його роботі «Flores geometrici» (1728), в якій досліджена криву троянди, криву, яка має форму пелюсток квітки, і завдяки ряду Гранді. Криву він назвав «rhodonea». Він також зробив внесок в «Записці про Трактат Галілея», який стосується руху в природі (лат. Note on the Treatise of Galileo Concerning Natural Motion) у першому виданні флорентійської роботи Галілео Галілея.
Список праць
- Geometrica demonstratio Vivianeorum problematum. Florentiae: ex Typographia Iacobi de Guiduccis propè Conductam. 1699.
- De infinitis infinitorum, et infinite parvorum ordinibus disquisitio geometrica. Pisis: ex Typographia Francisci Bindi impress. archiepisch. 1710.
- Epistola mathematica de momento gravium in planis inclinatis. Lucae: typis Peregrini Frediani. 1711.
- Dialoghi circa la controversia eccitatagli contro dal sig. Alessandro Marchetti. In Lucca: ad istanza di Francesco Maria Gaddi librajo in Pisa. 1712.
- Prostasis ad exceptiones clari Varignonii libro De infinitis infinitorum ordinibus oppositas circa magnitudinum plusquam-infinitarum Vallisii defensionem et anguli contactus. Pisis: ex Typographia Francisci Bindi impress. archiepisch. 1713.
- Del movimento dell'acque trattato geometrico. Firenze.
- Relazione delle operazioni fatte circa il padule di Fucecchio. In Lucca: per Leonardo Venturini. 1718.
- Trattato delle resistenze. Firenze: per Tartini e Franchi. 1718.
- Compendio delle Sezioni coniche d'Apollonio con aggiunta di nuove proprietà delle medesime sezioni. In Firenze: nella Stamperia di S.A.R. per gli Tartini e Franchi. 1722.
- Instituzioni meccaniche. In Firenze: nella Stamperia di S.A.R. per Gio: Gaetano Tartini e Santi Franchi. 1739.
- Istituzioni di aritmetica pratica. In Firenze: nella Stamperia di S.A.R. per Gio: Gaetano Tartini e Santi Franchi. 1740.
- Sectionum conicarum synopsis. Florentiae: ex typographio Ioannis Paulli Giovannelli. 1750.
Примітки
- ↑ а б в г д Архів історії математики Мактьютор — 1995.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в Baldini U. Dizionario Biografico degli Italiani — Roma: Istituto della Enciclopedia Italiana, 2002. — Vol. 58.
- ↑ а б в Digital DISCI
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Internet Philosophy Ontology project
- ↑ dati.beniculturali.it — 2014.
- ↑ «Maria Agnesi and her Witch» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2011. Процитовано 24 червня 2015.
Посилання
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Гвідо Гранді в архіві MacTutor (англ.)
- Galileo Project: [Архівовано 5 грудня 2004 у Wayback Machine.] Guido Grandi
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).