Гвідо Баккані
Гвідо Баккані
| ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
| ||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||
| Народження | 6 квітня 1882 | |||||||||||||||||
| Рим, Італія | ||||||||||||||||||
| Смерть | 4 березня 1938 (55 років) | |||||||||||||||||
| Генуя | ||||||||||||||||||
| Громадянство |
| |||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||
Гвідо Баккані (італ. Guido Baccani, 6 квітня 1882, Рим — 4 березня 1938, Генуя) — італійський футбольний ентузіаст початку XX століття. Працював як футбольний тренер, функціонер, арбітр. Стояв у витоків розвитку футболу у столичному регіоні Італії.
Біографія
Зацікавлений футболом юнак 1900 року став частиною щойно створеної у столиці Італії футбольної команди «Лаціо». Коли у 1909 році «Лаціо» заявився на перший аматорський чемпіонат міста, Баккані вже мав досвід тренерської роботи з командою і був її одноосібним очільником. Приводив «біло-блакитних» до перемоги у першості міста у 1910, 1911 і 1912 роках, тренував команду до 1924 року.
Протягом 1924–1925 років входив до очолюваної Аугусто Рангоне тренерської ради національної збірної Італії.
1927 року у Римі з'явилася ще одна футбольна команда, «Рома», за два роки, у 1929, тренер працював і з цією командою. Щоправда робота з «Ромою» тривала лише трохи більше місяця, за який команда провела 7 матчів. Змінив на посаді головного тренера «вовків» англійця Вільяма Гарбатта, поступився посадою іншому британцеві Герберту Берджессу.
Крім тренерської роботи виконував адміністративні функції у «Лаціо», протягом 1919/20 років судив футбольні матчі, у той же період дописував у La Gazzetta dello Sport.
Посилання
- Профіль тренера [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.] на transfermarkt.it (італ.)
| Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).

