Гаїчка
| ?Гаїчка | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Синицеві (Paridae) |
| Рід: | Гаїчка (Poecile) Kaup, 1829 |
| Види | |
| 13–15, див.текст | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Poecile |
 Віківиди: | Poecile |
 ITIS: | 553526 |
 NCBI: | 142475 |
Гаї́чка[1] (Poecile) — рід горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae). Представники роду поширені у Європі, Азії та Північній Америці. Раніше рід включали у рід Синиця (Parus).
Види
- Poecile atricapillus — гаїчка світлокрила
- Poecile carolinensis — гаїчка каролінська
- Poecile cinctus — гаїчка сіроголова
- Poecile davidi — гаїчка китайська
- Poecile gambeli — гаїчка гірська
- Poecile hudsonicus — гаїчка канадська
- Poecile hypermelaenus — гаїчка чорноборода[2]
- Poecile hyrcanus — гаїчка іранська[3]
- Poecile lugubris — гаїчка середземноморська
- Poecile montanus — гаїчка-пухляк
- Poecile palustris — гаїчка болотяна
- Poecile rufescens — гаїчка рудоспинна
- Poecile sclateri — гаїчка мексиканська
- Poecile superciliosus — гаїчка білоброва
- Poecile weigoldicus — гаїчка сичуанська[4]
В Україні трапляються два види: гаїчка-пухляк у північних та північно-західних областях, а гаїчка болотяна — на більшій частині території (крім півдня)[5]. Г. В. Фесенко та І. В. Шидловський називають гаїчку каролінську серед ендеміків Сонорської підобласті суші, а гаїчку сіроголову — серед ендеміків Тундрової підобласті[6].
Посилання
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Poecile hypermelaenus у базі Avibase.
- ↑ Poecile hyrcanus у базі Avibase.
- ↑ Poecile weigoldicus у базі Avibase.
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України. — Київ—Львів, 2007. — 111 с. — ISBN 966-8734-08-4.
- ↑ Фесенко Г. В., Шидловський І. В. Зоогеографічні особливості поширення птахів. Частина 2. Палеогейська і арктогейська суші//Біологічні Студії / Studia Biologica, 2013. — Том 7/№ 1. — С. 205—226.
Література
- del Hoyo, J., Elliot, A., & Christie D. (eds). (2007). Handbook of the Birds of the World. Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions. ISBN 978-84-96553-42-2
- Gill, F. B., Slikas, B., & Sheldon, F. H. (2005). Phylogeny of titmice (Paridae): II. Species relationships based on sequences of the mitochondrial cytochrome-b gene. Auk 122: 121—143. DOI: 10.1642/0004-8038(2005)122[0121:POTPIS]2.0.CO;2 HTML abstract [Архівовано 15 вересня 2019 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).