Гастроскан
Гастроскан (грец. gaster — шлунок + англ. scanner) — сімейство комп'ютерних приладів для дослідження функцій шлунково-кишкового тракту (ШКТ) — внутрішньошлункової pH-метрії, добової pH-метрії, езофаго-pH-моніторингу, гастрокардіографії, внутрішньопорожнинної манометрії, електрогастроентерографії. Гастроскан та Gastroscan є зареєстрованими товарними знаками ЗАТ «НВП „Істок-Система“» (рос. ЗАО НПП «Исток-Система»).

Прилади сімейства «Гастроскан» і способи їхнього використання вивчаються в технічних ВНЗ на факультетах біомедичної техніки, на факультетах підвищення кваліфікації лікарів та в процесі навчання студентів медичних інститутів[1].
«Гастроскан-5М» — комп'ютерний прилад, призначений для виміру кислотності в п'яти точках травного тракту, а також для проведення діагностичних тестів, що оцінюють функціональний стан верхніх відділів ШКТ[2].

«Гастроскан-24» — комп'ютерний прилад, призначений для проведення тривалої (більше трьох годин) pH-метрії. Найширше застосовується для проведення 24-годинної або добової pH-метрії. Реєструючий блок приладу пацієнт носить на ремені. До нього приєднаний триелектродний pH-зонд, введений в травний тракт людини. Аби pH-зонд не заважав людині їсти, пити та спати, його вводять трансназально. Моніторинг кислотності проводиться в трьох заздалегідь вибраних лікарем точках травного тракту.
«Гастроскан-Д» — комп'ютерний прилад, призначений для вимірювання тиску в травному тракті за допомогою 8-канального водно-перфузійного катетера. Застосовується для манометрії стравоходу, аноректальної манометрії, антродуоденальної манометрії, манометрії сфінктера Одді.
«Гастроскан-ГЭМ» — комп'ютерний прилад, призначений для одночасного тривалого дослідження електричної активності, і, відповідно, й рухової активності шлунка, дванадцятипалої, худої, клубової та товстої кишок і кислотності. Для дослідження електричної активності використовуються методи електрогастрографії або периферичної електрогастроентерографії.
«Гастроскан-ЭКГ» — комп'ютерний прилад, призначений для одночасного тривалого моніторингу кислотності і електрокардіограми.
Прилади сімейства «Гастроскан» також використовуються при вирішенні численних науково-дослідних завдань, серед яких:
- створення й апробація нових методик діагностування і лікування захворювань верхніх відділів ШКТ;
- підбір препаратів і їхніх дозувань для оптимального медикаментозного лікування конкретних пацієнтів;
- оцінка ефективності дії препаратів (або комплексів препаратів) на хворих, що страждають на певні захворювання, дослідження, пов'язані зі отриманням дозволів на вживання тих або інших фармакологічних препаратів у лікувальній практиці[3].
Примітки
- ↑ Бабак О. Я., Просоленко К. О. Оцінка стабільності антисереторної дії оригінального та генерічних препаратів рабепразолу.[недоступне посилання]
- ↑ Томаш О. В. Клініко-патогенетичне значення адсорбційної тензіореометрії шлункого соку та крові у хворих з гастродуоденальними пептичними виразками.[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ Просоленко К. А. Исследование секреторной функции желудка: современные возможности. [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Література
- Рапопорт С. И., Лакшин А. А., Ракитин Б. В., Трифонов М. М. рН-метрия пищевода и желудка при заболеваниях верхних отделов пищеварительного тракта [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] / Под ред. академика РАМН Ф. И. Комарова. — М.: ИД МЕДПРАКТИКА-М, 2005, 208 с. ISBN 5-98803-014-9. (рос.)
- Ройтберг Г. Е., Струтынский А. В. Внутренние болезни. Система органов пищеварения: Учебн. пособие / Г. Е. Ройтберг, А. В. Струтынский. — М.: МЕД пресс-инфрорм, 2007. — 560 с.: ил. ISBN 5-98322-341-0 (рос.)
- Соломенцева Т. А., Кушнір І. Е., Жукова В. Б. Клініко ендоскопічні особливості гастроезофагеальної рефлюксної хвороби із супутнім дуоденогастральним рефлюксом[недоступне посилання з травня 2019] / Сучасна гастроэнтерология, № 2, 2009.
- Губергріц Н. Б., Василенко І. В., Агібалов О. М., Фоменко П. Г., Голубова О. О., Ачкасова А. А. Оптимізація лікування гастроезофагеального рефлюксу при хронічному панкреатиті [Архівовано 29 жовтня 2010 у Wayback Machine.] // Гастроэнтерология (Клинические исследования). — 304. — 2009.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).