Гаспар Монж
| Гаспар Монж | |
|---|---|
| Gaspard Monge | |
 | |
| Народився | 9 травня 1746 Бон |
| Помер | 28 липня 1818 (72 роки) Париж |
| Поховання | Пантеон[1] і Пер-Лашез[2][1]  |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | математик, політик, фізик, викладач університету, інженер, хімік, педагог |
| Alma mater | Політехнічна школа |
| Галузь | математика, геометрія |
| Заклад | Політехнічна школа[3] Королівська інженерна школа в Мезьєріd Інститут Єгипту[4] Q60851178?[3] |
| Посада | професор |
| Відомі учні | Jean Nicolas Pierre Hachetted[3] Малюс Етьєн-Луї[3] Шарль Жульєн Бріаншонd[3] Jean Baptiste Meusnierd |
| Аспіранти, докторанти | Жан-Батіст Біо[5] |
| Членство | Паризьке філоматичне товариствоd[6] Французька академія наук (21 березня 1816)[7] Прусська академія наук[8] масонство[9] Туринська академія наук[10] |
| Партія | Society of 1789d[11] |
| Відомий завдяки: | Теорема Монжа |
| Батько | Jacques Monged |
| Мати | Jeanne Rousseaud |
| Брати, сестри | Louis Monged Jean Monged |
| У шлюбі з | Marie-Catherine Monged[3] |
| Діти | Emilie Monged Louise Monged |
| Нагороди | |
| Автограф |  |
 Висловлювання у Вікіцитатах Гаспар Монж у Вікісховищі | |
Гаспа́р Монж (фр. Gaspard Monge; нар. 9 травня 1746, Бон[12], Бургундія — пом. 28 липня 1818, Париж) — відомий французький математик, громадський діяч, член Паризької академії наук.
Біографічні відомості
Гаспар Монж народився в Боні в родині з дуже обмеженим матеріальним станом, навчався в місцевій школі. Виявивши великі здібності, він став викладачем фізики, коли йому не виповнилось ще й 16 років[13]. Незмінними об'єктами його інтересів були геометрія й креслення. Випадково один військовий інженер звернув увагу на надзвичайні здібності хлопчика і постарався влаштувати йому доступ до занять у Мезьєрську школу військових інженерів, яка в той час була найпопулярнішою у Європі[14]. Тут Монж познайомився з професорами Шарлем Камю й Шарлем Боссю, що досить швидко оцінили його математичний талант і допомогли йому в проходженні курсу школи, яку він закінчив настільки швидко, що вже в 1768 році став у цій школі професором математики.
У Мезьєрі Монж розробив новий розділ математики, відомий відтоді як «нарисна геометрія», яка стала одним з основних розділів у системі технічної підготовки інженерів. 1780 року був обраний членом Академії наук, а в 1783-му, залишивши школу в Мезьєрі, переїхав у Париж, де прийняв кафедру. Для Академії він написав трактат із статики, що застосовувався як навчальний посібник протягом багатьох років у ряді технічних навчальних закладів Франції[14].
Незважаючи на надзвичайну зайнятість наукою, Гаспар Монж був активним громадським діячем. Значний період його життя припав на Французьку революцію, що проголосила соціальну справедливість і рівність. У ті роки відбулася найбільша трансформація соціальної та політичної систем Франції, в результаті якої Франція з монархії стала республікою. Гаспар Монж займався зміцненням морських кордонів Франції і організував дванадцять шкіл для підготовки фахівців-гідрографів. У 1792 р був призначений морським міністром.[15]
У ролі голови Тимчасової виконавчої ради він підписав вирок про страту Людовика XVI і оголошення війни Англії. Небагатьом вченим вдавалося брати участь у прийнятті настільки знакових політичних рішень. Але академік Монж недовго займався адміністративною діяльністю. Головні сили він віддавав організації ливарних майстерень та поліпшення технології виготовлення рушниць.[15]
Гаспар Монж був наближеною особою до Наполеона Бонапарта, який високо цінував його. Імператор призначив Монжа довічним сенатором, нагородив орденом Почесного легіону та титулом графа. [15]
Після падіння Наполеона Монж позбувся звань, нагород та пенсії. Останні роки свого життя змушений був прожити в бідності і забутті.[15]
Помер 28 липня 1818 року в Парижі. Похований на кладовищі Пер-Лашез, згодом рештки перенесені до Пантеону.
Його ім'я внесено у список найвидатніших учених Франції, що викарбуваний на першому поверсі Ейфелевої вежі.
На його честь названо астероїд 28766 Монж[16] та кратер на видимому боці Місяця[17].
Наукові праці
- Traité élémentaire de statique. Paris (1848)
- Géométrie descriptive. Paris (1847)
- Application de l'analyse à la géométrie. Paris (1850)
Див. також
Примітки
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ MONGE Gaspard - Tombes Sépultures dans les cimetières et autres lieux
- ↑ а б в г д е Архів історії математики Мактьютор — 1995.
- ↑ https://www.napoleon.org/histoire-des-2-empires/articles/linstitut-degypte-et-ses-travaux/
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ http://www.philomathique.paris/index.php/archives-1791-1917/2-membres
- ↑ https://www.academie-sciences.fr/fr/Liste-des-membres-depuis-la-creation-de-l-Academie-des-sciences/les-membres-du-passe-dont-le-nom-commence-par-m.html
- ↑ https://www.bbaw.de/die-akademie/akademie-historische-aspekte/mitglieder-historisch/historisches-mitglied-gaspard-comte-de-peluse-monge-1869
- ↑ https://www.zinfos974.com/Le-franc-macon-du-jour-Gaspard-MONGE_a82431.html
- ↑ www.accademiadellescienze.it
- ↑ https://www.napoleon-empire.net/personnages/monge.php
- ↑ Gaspard Monge (1746—1818) [Архівовано 13 грудня 2016 у Wayback Machine.] // A Short Account of the History of Mathematics (4th edition, 1908) by W. W. Rouse Ball. (англ.)
- ↑ " Bientôt, ils lui confièrent, malgré sa jeunesse, une chaire de physique qu'il occupa jusqu'à l'été de 1764. " extrait de: Louis de Launay, Un grand français, Monge, Fondateur de l'École polytechnique [Архівовано 18 травня 2011 у Wayback Machine.], éditions Pierre Roger, 1933
- ↑ а б Arafo F. О Монже. Биография знаменитых астрономов, физиков и геометров / Arafo F. О Монже пер. с франц. — Т. І. — СПб, 1858. — С.499-589
- ↑ а б в г Демьянов Владимир - Геометрия и "Марсельеза", скачать бесплатно книгу в формате fb2, doc, rtf, html, txt. royallib.com. Процитовано 5 листопада 2025.
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Гаспар Монж (англ.) .
- ↑ Довідник Міжнародного Астрономічного Союзу [Архівовано 31 грудня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
Література
- François Pairault, Gaspard Monge, le fondateur de Polytechnique, Tallandier, Septembre 2000
- Jean-Pierre Callot, Histoire de l'École polytechnique, Stock, 1975
- Le Paris des polytechniciens. Des ingénieurs dans la ville. Collection Paris et son patrimoine. Édité pour le bicentenaire l'école polytechnique. 1994.
Посилання
- Монж Гаспар // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).