Гартман Вітвер

Гартман Вітвер
Народився	1774 Імст, Священна Римська імперія
Помер	9 липня 1825 Львів
Національність	австрієць
Громадянство	Королівство Галичини та Володимирії  Габсбурзька монархія
Навчання	Віденська академія мистецтв
Напрямок	класицизм
Працював у містах	Львів

Га́ртман Ві́твер (нім. Hartman Witwer; вересень—жовтень 1774, Імст — 9 липня 1825, Львів) — львівський скульптор австрійського походження епохи класицизму.

Фактів біографії збереглося вкрай мало. Народився в тірольському місті Імст (Австрія) у родині скульпторів та будівничих. Батько Йозеф-Антон (1751—1794 роки), а також молодші брати Якуб та Йоган-Міхаель (1775—1811) були скульпторами. Разом з останнім навчався у Віденській академії мистецтв, де, зокрема, Йоган Міхаель отримав першу нагороду по класу скульптури (1799 рік).

Приблизно з 1800 року обидва брати оселилися у Львові. Заснували скульптурну майстерню у будинку на вулиці Личаківській, 20, на розі вулиці, пізніше названої Різбярська. Займалися оздобленням львівських кам'яниць і меморіальною скульптурою переважно на Личаківському цвинтарі. Ймовірно, до 1811 (рік смерті Йогана-Міхаеля) роботи виконувались братами спільно. У червні 1818 року Гартман Вітвер вступив до львівського цеху мулярів і каменярів. Після 1820 року творча активність Вітвера дещо знизилась. Останні роки ймовірно співпрацював із Антоном Шімзером. Був одружений у Львові, мав сина. Помер від тифу 9 липня 1825 року у Львові. Авторство більшості робіт Вітвера на Личаківському цвинтарі вдалося встановити завдяки книзі Юліана Марковського від 1890 року, яка базується на невідомих нині джерелах. На пошану Гартмана Вітвера у 1991 році названо львівську вулицю^[1].

• Кам'яні голови на консолях будинку Комарницьких на вулиці Галицькій, 20 (близько 1802 року). Приписуються Вітверам з огляду на манеру та час виконання^[2].
• 15 рельєфів із зображеннями античних богів та путті-ремісників на будинку друкарні Піллерів, що на нинішній вулиці Винниченка, 8, на розі із Личаківською (споруджений близько 1804—1805 років). На центральному аттику встановлено скульптури Марса, Беллони і Афіни. По боках аттику знаходяться статуї Деметри і Аполлона. Наріжний аттик увінчано статуями Меркурія і Геї. Свого часу будинок вважався одним з найгарніших у Львові^[2].
• Оздоблення першої частини кам'яниці Йогана Гауснера і Вінцента Віоланда на нинішньому проспекті Свободи, 1 (1810—1811)^[3].
• Оздоблення будівлі готелю «De Russie», що на місці нинішнього готелю «Жорж» (1811)^[3].
• Два нижні ряди рельєфів на будинку Матіаса Бауера, що на вулиці Шевській, 10 (1810-ті)^[4].
• Будинок Антоніни Кобервайн на вулиці Вірменській, 21 оздоблений рельєфами у 1810-х^[4].
• Рельєф, що зображує бога Хроноса у центрі фасаду будинку, так званого «Будинку пір року» на вулиці Вірменській, 23 (1810-ті)^[5].
• Оздоблення будинку на нинішній вулиці Чорноморській, 4 (1810-ті). Знищений 1943 року^[4].
• Статуя Фортуни на будинку, що на вулиці Пекарській, 13 (1810—1814)^[5].
• Оздоблення консолей балкону на нинішній вулиці Галицькій, 20^[6].

Надгробки на Личаківському цвинтарі.

• На могилі Розалії Вартанович (встановлений близько 1800—1802 років, поле №  10)^[7].
• Кам'яний хрест обвитий траурною тканиною на могилі Єви Подольської (бл. 1800—1802, поле № 2)^[7].
• Обеліск губернатора Галичини Йогана Гайструка (пом. 1801, поле № 10).
• Надгробок Урсули Глоговської (пом. 1803)^[7].
• Графині Марії-Анни Понінської з Калиновських (встановлений 1805 року, поле № 7)^[8]. Через виразно рококовий характер скульптури дослідники Станіслав Нічея і Роман Дзюбан ставлять під сумнів таку атрибуцію, однак надгробок згадується у списку робіт Вітвера, поданому Юліаном Марковським, із чим погоджується львівський мистецтвознавець Юрій Бірюльов^[9].
• Анерлі Вагнер (пом. 1805)^[7].
• Йозефа Венцеля (пом. 1808)^[7].
• Надгробок на могилі Г. Войнара. Початково зображував сюжет «Жінка, що обіймає за шию журавля». Ймовірно перенесений з іншого поховання і змінений — замість втраченого журавля уміщено згаслий смолоскип (1808 року; поле № 12)^[9].
• Надгробок на могилі поручника польського війська, кавалера ордену Почесного легіону Станіслава Новіцького, виконаний у вигляді фігури Святого Станіслава, яку вміщено на високу підставу (1815—1820 роки; поле № 7)^[10][11][12].
• Багатофігурна композиція на постаменті у вигляді ступінчатої піраміди, присвячена пам'яті передчасно померлої молодої шляхтянки, можливо Катерини Яблоновської, рід якої до середини XIX століття остаточно вигас і, за браком коштів на подальшу підтримку існування цього меморіалу, він був у 1880-х роках демонтований, а окремі скульптури продані новим власникам для повторного використання. Для надгробку Генриха Товарницького (пом. 1897; поле № 71), використано двофігурну композицію генія та скорботної жінки зі смолоскипом, а інша фігура скорботної жінки, яка підносить у дар небесам сльозницю — на надгробку Якуба Печонки (пом. 1884; поле № 71)^[11][9].
• Надгробки на могилах торговця вином Йозефа Шабінгера (пом. 1808)^[13] та Розалії Вартанович (пом. 1799), Юліани Шрангнер (пом. 1809), усі на полі № 10^[14].
• Безіменні могили на полях: № 2 — високий хрест, перев'язаний полотнищем, вирізьблений з вапняку^[15]; № 7 — у ніші постать засмученого юнака в античних шатах, який прикляк на коліно на могилі невідомої родини, встановлена у 1820—1825 роках^[16]; плакальниця з пісковим годинником, жінка з хусткою; № 8 — чоловік, що витирає сльози^[12] та № 10 — невеличкий пам'ятник на невідомій могилі: біля невисокої колони з урною стоїть жалібниця і з виразом смутку обіймає її^[17].
• Ряд надгробків виконаних в останні роки життя у період гіпотетичної співпраці з Антоном Шімзером, зокрема закінчені останнім. До них належать: надгробок професора університету, хірурга Йогана Махана (пом. 1824), Петронели Кульчицької (1820), фігура плачки на могилі Софії Зігель з роду Шартель (пом. 1921, поле № 2)^[18], Амелії Голембської з Шиців (пом. 1825, поле № 10)^[17], чотири надгробки невідомої родини (1820—1825, поле № 7).

В інших місцях

• Мармуровий надгробок графині Раціборовської (пом. 1809) в парафіяльному костелі в Новому Милятині^[12].
• Надгробок Йозефа Тімі на цвинтарі в дільниці Будапешта Офен або Буда (1811)^[12].
• Надгробок Марціна Поточевського (пом. 1817) на старому цвинтарі у Тарнові^[12].
• Пам'ятник графині Катажини Оссолінської з Яблоновських у Латинському катедральному соборі у Львові (мармур, бронза 1805—1806)^[2].

Ймовірно, він є автором надгробку Констанції з Бекерських^[19] гербу Ястребець^[20] (галицька каштелянова,^[21] друга дружина Юзефа Бєльського з Ольбрахциць^[22] і Каспера Рогалінського,^[23]), с. Білявинці поблизу Бучача.

Чотири фонтани на площі Ринок зі статуями Нептуна, Діани, Амфітріти і Адоніса (бл. 1810—1814, вапняк)^[5]. Перша згадка про скульптури датується січнем 1815 року. Їх спорудження могло бути пов'язане з урочистостями 1814 року, у зв'язку з поверненням імператора Франца I до Відня. Поширеним у мистецтвознавчій літературі XX століття є помилкове датування скульптур 1793 роком, спростоване львівським мистецтвознавцем Юрієм Бірюльовим.

• Бірюльов Ю. Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму (середина XVIII — середина XX ст.). — Львів : Апріорі, 2015. — С. 439. — 1500 прим. — ISBN 978-617-629-230-2.
• Бірюльов Ю. О. Брати Вітвери — майстри львівського класицизму // Галицька брама. — 2004. — № 7—12 (115—120). — С. 12—15.
• Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 400. — ISBN 978-966-7007-68-8.
• Бірюльов Ю. О. Брати Вітвери і розквіт класицизму у львівській скульптурі початку XIX ст. // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2010. — № 7. — С. 85—88.
• Бондар П. Твір Гартмана Вітвера «Жінка, що обіймає за шию журавля». Проблеми атрибуції та іконографії // Народознавчі зошити. — 1—2, 2008. — С. 106—110.
• Вітвер Гартман // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 44.
• Дзюбан Р. В. Гартман Вітвер. Деякі штрихи до біографії та творчості митця // Поступ. — 1998, 7 листопада. — № 210. — С. 10.
• Дзюбан Р. В. Мистецька спадщина львівського скульптора Гартмана Вітвера // Пам'ятки України: історія та культура. — 2004. — № 1. — С. 102—113.
• Загайська Р. Вітер в долоні: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Львів : Апріорі, 2017. — 416 с. — 1000 прим. — ISBN 978-617-629-367-5.
• Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь: путівник / фотограф Криса Л.; автори Дорош А., Гавришкевич І.; оформлювач обкладинки Стефанишин Т. — Львів, 2006. — С. 18—19. — ISBN 966-8955-00-5.
• Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 29—37. — 388 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)