Ганіт
| Ганіт | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
| Абревіатура | Ghn[2] |
| Хімічна формула | ZnAl₂O₄ |
| Nickel-Strunz 8 | IV/B.01a[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 4.BB.05[4] |
| Dana 8 | 7.2.1.4 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія[5] |
| Вид симетрії | кубічна-гексаоктаедрична |
| Просторова група | кристалографічна група 227[5] |
| Колір риси | сірий |
| Густина | 4625,89 кілограм на кубічний метр[6] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Йоган Ґоттліб Ган[7] |
| Типова місцевість | Falun Mined[8] |
| | |

Ганіт[9] – мінерал, цинковистий алюмошпінелід з групи шпінелі. Утворює два ізоморфні ряди зі шпінеллю та герцинітом. Хімічна формула: ZnAl2O4. Різновиди: крейтоніт, дислюіт, аутомоліт, цинкганіт тощо.
Етимологія та історія
Мінерал вперше був виявлений на шахті Ерік Маттс поблизу Фалуна (також Фахлуна) у Швеції. Перший опис був зроблений в 1807 році Карлом Еренбертом Фрейєрром фон Моллю після хімічного аналізу Андера Густафа Екеберга. Фон Моллю назвав мінерал на честь шведського хіміка Йогана Готтліба Гана (Johan Gottlieb Gahn).
Загальний опис
Колір блакитно-зелений, темно-зелений, сірувато-зелений до чорного, інколи жовтий або бурий. Риска сіра. Блиск скляний. Напівпрозорий (прозорий або просвічується тільки в тонких сколах). Сингонія кубічна. Спайність недосконала за (111). Кристали октаедричні, додекаедричні або кубічні. Звичайним є утворення двійників по (111) за шпінелевим законом. Твердість 7,5-8. Густина 4,0-4,62. Крихкий. Зустрічається в граніт-пегматитах в асоціації з гранатом, берилом, нігеритом та ін.; багатих на цинк скарнах з цинкітом та франколітом; у метаморфічних породах - кристалічних, талькових, серицито-хлоритових та інших сланцях. Відомий у розсипах.
Різновиди
Розрізняють:
- ганіт залізистий (відміна ганіту, в якій цинк заміщується двовалентним залізом у відношенні 1,64:1);
- ганіт залізний (відміна ганіту, в якій алюміній заміщується тривалентним залізом);
- ганіт магніїстий (відміна ганіту, в якій цинк заміщується магнієм);
- ганіт магніїсто-залистий (відміна ганіту, в якій цинк частково заміщений магнієм і залізом);
- ганіт марганцевисто-залізний (відміна ганіту, в якій цинк частково заміщений марганцем і залізом);
- ганіт олов'янистий (лімаїт);
- ганіт цинковисто-залізний (зайва назва ганіту залізистого та ганіту залізного);
- ганіт цинковисто-марганцевисто-залізний (зайва назва ганіту залізного).
Інше визначення
Везувіан родом з Гукема (Швеція)
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ (unspecified title) — doi:10.1063/1.4812323
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ Moll K. v. Uebersicht. Gahnit, aus Fahlun // Neue Jahrbücher der Berg- und Hüttenkunde / за ред. K. v. Moll — 1807. — Т. 3. — С. 75–92.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 82. — ISBN 978-966-360-463-3.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ґаніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ґаніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
- http://www.mindat.org/min-1632.html [Архівовано 30 листопада 2009 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).