YaChudo

Йоаникій Ґалятовський

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Йоаникій Ґалятовський
Іѡанѣкій Ґалꙗтовскій[1]
Народився1620 Редагувати інформацію у Вікіданих
Волинь, Корона Королівства Польського, Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 (12) січня 1688 Редагувати інформацію у Вікіданих
Чернігів Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняУспенський собор (Чернігів) Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРіч Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлітература
Галузьпроповідь[2] і Orthodox doctrined[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиписьменник, перекладач, філолог, оратор, богослов
Alma materКиївська колегія Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіЛазар (Баранович) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська[2] і польська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладНаціональний університет «Києво-Могилянська академія» Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаархімандрит Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяправослав'я

Йоаникій Ґалятовський[3] (пол. Joannicjusz Galatowski; бл. 1620, Волинь, Річ Посполита — 12 січня 1688, Чернігів, Гетьманщина) — український православний монах, архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові (1669—1688). Випускник, викладач і ректор (1657—1669) Києво-Могилянській колегії. Письменник, агіограф, проповідник і гомілет (теоретик церковного красномовства), педагог, публіцист.

Писав українською і польською мовами. Автор численних творів: «Ключ разумінія» (1659), «Неба нового» (1665), «Месія правдивий» (1669), «Стара західна церква новій римській церкві» (1678), «Лебідь» (1679), «Фундаменти» (1683), «Алькоран Магометів» (1683)[4]

Відіграв істотну роль у розвитку українського письменства ранньомодерної доби, регламентував барокові форми прозових, ораторських жанрів. Помер у Чернігові, Гетьманщина. Похований у реставрованому ним Успенському соборі Єлецького монастиря. Також — Іоаникій.

Біографія

Йоаникій Галятовський походив з Волині. У 1640-х роках навчався в Києво-Могилянській Колегії, був учнем Лазаря Барановича.

Близько 1650 року прийняв чернечий постриг. Служив у Куп'ятицькому монастирі (поблизу Пінська, нині Білорусь). Повернувшись до Києва, викладав курс риторики у Києво-Могилянському колегіумі.

У 1658—68 роках (після Л. Барановича) — ректор Києво-Могилянської академії, ігумен Києво-Братського монастиря. Від 1668 року — ігумен, згодом архімандрит Чернігівського Єлецького монастиря.

Конфлікт і неприйняття ставленика Москви, «місцеблюстителя» Київської митрополії єпископа Методія (Филимоновича), якого не визнавало більшість представників вищого українського православного духовенства, примусили Й. Галятовського виїхати з Києва (1664) і шукати притулку у львівського православного єпископа Атанасія Желиборського. Крім Львова, Галятовський відвідав Луцьк, Слуцьк, Мінськ.

1668 року повернувся до Києва. Владнавши питання з друкуванням свого трактату «Месія правдивий», поїхав до Новгорода-Сіверського — до чернігівського архієпископа Л. Барановича. У 1669—88 роках — архімандрит Єлецького Успенського монастиря у Чернігові.

Помер Йоаникій Галятовський 2(12) січня 1688 року в Чернігові, де й похований.

Погляди

Йоаникій Ґалятовський є автором низки полеміко-богословських трактатів публіцистичного змісту, в яких виступав із критикою язичництва, юдаїзму, ісламу, католицизму та унії[4][5][6][7].

Праці

Йоаникій Галятовський. Ключ разуменія (1659)
Йоаникій Галятовський. Скарбница потребная и пожитечная всему свету (1676)

Йоаникій Галятовський — видатний промовець, автор збірок проповідей і оповідань. Автор близько 20-ти творів, здебільшого полемічного характеру, українською та польською мовами:

Видав польською мовою полеміко-богословські трактати:

1688 року переклав українською мовою окремі уривки Біблії[13]. Його творчий доробок свідчить про широку ерудицію, глибоку обізнаність з найкращими зразками світової наукової, полемічної та історичної спадщини[12].

Слідом за Єпіфанієм Славинецьким, Галятовський вплинув на розвиток схоластичної проповіді в Україні, сприяв поширенню на Московії традицій українського проповідництва. Цю справу згодом продовжили Димитрій Туптало, Стефан Яворський, Феофан Прокопович.

Видання праць

Вшанування

Іменем Йоаникія названо вулицю в Півцях — місцевості на північному сході Чернігова.

Примітки

  1. ↑ У «Скарбниці потребній»
  2. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Український правопис: редакція 2019 року (PDF). Українська національна комісія з питань правопису. 2019. Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2019. Процитовано 29 червня 2022.
  4. ↑ а б Йоаникій Ґалятовський // Києво-Могилянська академія в іменах XVII—XVIII ст.: енциклопедичне видання / відп. ред. В. С. Брюховецький, упоряд. З. І. Хижняк. — Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2001. — С. 165—167. — 736 c. — ISBN 966-518-132-7.
  5. ↑ Максимчук О. Інтертекстуальні кореляції у творчості Йоаникія Ґалятовського: самоповтори у «Месії правдивому» 1669 р. // Сіверянський літопис. — 2023. — № 5. — С. 126—138.
  6. ↑ Ґетц Т. Українська проповідь другої половини XVII ст. як діалог традицій, культур, конфесій // Dialog der Sprachen — Dialog der Kulturen. Die Ukraine aus globaler Sicht. — München, 2020. — Bd. 2019. — С. 681—692.
  7. ↑ Шпирт А. М. «Мессия правдивый» Иоанникия Галятовского и его «еврейские» источники // Judaica Ukrainica. — 2012.
  8. ↑ Галятовський І. Ключ розуміння. Київ, друкарня лаври, 1659 р. // Музей книги та друкарства України
  9. ↑ Іоаникій, Галятовський, (1659). Ключ разумения
  10. ↑ Галятовський І. Ключ розуміння. Львів, друкарня М. Сльозки, 1663 р. // Музей книги та друкарства України
  11. ↑ Ґалятовський, Іоаникій (1699). Небо новое з новыми звездами сотворенное, то есть Преблагословенная Дева Мария Богородица з чудами своими (українська) . Могильов: Друкарня Максима Вощанки. Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2018.
  12. ↑ а б в Матях В. М. Ґалятовський (Галятовський) чернече ім'я Іоаникій [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 267. — ISBN 966-00-0405-2.
  13. ↑ Білокінь С. І. Біблії переклади українською мовою [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Джерела, література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).