Гайнц Герре

Гайнц Герре
нім. Heinz Danko Herre
Народився	23 січня 1909  Сент-Авольд
Помер	5 жовтня 1988 (79 років)  Крюн, Ґарміш-Партенкірхен, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	кадровий військовик, Brigadegeneral
Alma mater	Infantry School of the Reichswehrd
Знання мов	німецька
Військове звання	полковник
Нагороди

Гайнц Данко Герре (нім. Heinz Danko Herre; 23 січня 1909, Сент-Авольд — 5 жовтня 1988, Крюн) — офіцер німецьких спецслужб, оберст (полковник) вермахту, бригадний генерал резерву бундесверу.

В 1927 році поступив на службу в 13-й кінний полк, в 1937 році — в 54-й саперний батальйон. З 1939 року — офіцер розвідки в штабі 26-го армійського корпусу. Учасник Польської, Французької, Балканської і Східної кампаній. В травня 1943 року переведений в ОКВ (відділ «Схід»), був заступником Рейнхарда Гелена.

Герре був активним прихильником використання радянських полонених у рядах вермахту, підтримав проект створення добровольчої російської армії, яка разом із німцями б скинула сталінський режим. З кінця 1944 року — офіцер зв'язку в командуванні РОА. В грудня 1945 року у полон американськими військами, утримувався у Форті Гант (штат Вірджинія), де піддавався інтенсивним допитам.

В 1946 році повернувся в Німеччину і вступив у Організацію Гелена, з 1957 року — голова аналітичного відділу, брав участь у перетворенні організації Гелена в БНД. У БНД Герре був головою шпигунського відділу, направленого проти соціалістичних держав, встановив співпрацю з УПА.

В 1970 році, перебуваючи на посаді представника БНД у Вашингтоні, вийшов у відставку.

• Залізний хрест
  • 2-го класу (21 вересня 1939)
  • 1-го класу (17 травня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (10 серпня 1942)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (30 січня 1943)
• 2 відзнаки для східних народів
  • 2-го класу в сріблі з мечами (17 жовтня 1943)
  • 1-го класу в сріблі з мечами (20 грудня 1943)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (20 квітня 1944)
• Хрест Воєнних заслуг 1-го класу з мечами (1 вересня 1944)

• Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model: Die Generale und Admirale der Bundeswehr (1955—1999). Die militärischen Werdegänge(= Deutschlands Generale und Admirale, Teil 6b). Band 2, 1: Gaedcke — Hoff, Biblio Verlag, Osnabrück 2000, ISBN 978-3-7648-2369-6, S. 321—322.
• Heinz Danko Herre (1909—1988). Reinhard Gehlen und das «andere Ich». In: Susanne Meinl, Bodo Hechelhammer: Geheimobjekt Pullach. von der NS-Mustersiedlung zur Zentrale des BND. Links, Berlin 2014, ISBN 978-3-86153-792-2, S. 172—174.
• James H. Critchfield: Partners at Creation: The Men Behind Postwar Germany's Defense and Intelligence Establishments. 2003.
• Біографія Гайнца Герре. [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]