Гайнувка
| Гайнувка | |
|---|---|
| Hajnówka | |
 | |
 | |
 | |
| Основні дані | |
| 52°44′ пн. ш. 23°34′ сх. д. / 52.733° пн. ш. 23.567° сх. д. | |
| Країна |  Польща |
| Регіон | Підляське воєводство |
| Столиця для | Hajnaŭski rajond і Гайновський повіт  |
| Засновано | XVII століття |
| Магдебурзьке право | 1951 |
| Площа | 21,29 км² |
| Населення | ▼ 20 914 (2018) |
| · густота | 1023 (2008[1]) осіб/км² |
| Офіційна мова | польська і білоруська |
| Міста-побратими | Юрбаркас |
| Телефонний код | (48) 85 |
| Часовий пояс | UTC+1, Центральноєвропейський літній час, центральноєвропейський час, UTC+2 (Польща) |
| Номери автомобілів | BHA |
| GeoNames | 771158, 7531450 |
| OSM | r2793533 ·R |
| SIMC | 0923035 |
| Поштові індекси | 17-200 |
| Міська влада | |
| Вебсайт | hajnowka |
| Мапа | |
 | |
 Гайнувка у Вікісховищі | |
Гайнувка (пол. Hajnówka, біл. Га́йнаўка), також Гайні́вка[2] — місто в східній Польщі, на західній межі Біловезької Пущі. Адміністративний центр Гайновського повіту Підляського воєводства. Неформальний центр білоруської громади Польщі.
Історія
Гайновка заснована у XVIII столітті як поселення лісного стражника під назвою Гайновщина. Тоді вона належала до Берестейського воєводства Великого князівства Литовського. У XIX столітті Гайновка згадується як село. Під час Першої світової війни у Гайновці німці заснували осередок перероблювання дерева з Біловезької Пущі. У 1950 році Гайновка отримала міські права, а у 1954—1975 роках та з 1999 року місто є центром Гайновського повіту[2].
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[3][4]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 10605 | 1800 | 7516 | 1289 |
| Жінки | 11669 | 1809 | 6982 | 2878 |
| Разом | 22274 | 3609 | 14498 | 4167 |
Станом на 30 червня 2012 року у Гайновці мешкала 22 031 особа[5].
У 1921 році населення села становило 748 осіб, а промислової осади — 287 осіб. У 1937 році населення осади становило вже 11 тис. осіб. У 1988 році в місті мешкало 23 085 осіб. Крім українців і поляків, яких за припущенням Юрія Гаврилюка було близько 30 %, у Гайновці мешкають білоруси, які переселилися із сусідніх гмін (зокрема, з Біловежі, Наровки та інших)[2].
Українці в Гайновці
З 1922 у Гайновці працювала група інтернованих вояків Армії УНР. Група складалася з колишніх вояків 1-ї Запорізької, 4-ї Київської Дивізій УНР та Херсонської дивізії Армії УНР. У 1920-их роках ветеранська громада складала 250 чоловік під керівництвом сотника Прокопа Моркотуна. До її складу входив відомий хорунжий Василь Луцик, який згодом виїхав до російської зони окупації України.
На православному цвинтарі є група поховань українських вояків, а могила козака Армії УНР Григорія Ковальчука (*02.02.1900 — †13.05.1973) знаходиться на території церкви Св. Дмитра.
До серпня 1923 р. в Гайновці засновано відділ УЦК, яке діяло до початку Другої світової війни у 1939 році. Першим головою відділу УЦК у Гайновці був Прокіп Моркотун, заступником Іван Кононенко, а секретарем Василь Корніїв.
На православному кладовищі могили вбитих у 1941—1943 рр., у тому числі Петра Шевчука (1895—1941), воїна армії УНР, убитого нацистами[6]
У міжвоєнні роки в Гайновці вирувало активне громадсько-культурне життя української громади. Щороку у березні організовувалися Шевченківські свята, панахиди у церкві в селі Дубини, вистави і концерти в театрі.
У травні 1931 року на цвинтарі в Дубинах був встановлений триметровий монумент з залізним хрестом. Пам'ятник побудований за кошти громади і присвячений Борцям за Україну. На цвинтарі спочило біля 30-ти колишніх старшин і козаків Армії УНР, відомі імена кількох: сотник Пилип Барський, Бідненко, Борботко, Булгарський, Ганін, Резнік.
На 1933 рік у Гайновці відкрилась початкова українська школа для дітей, учителькою якої була Романова. Також діяв дитячий садок на 50 дітей.
З початком світової війни українські організації Гайновки перестала існувати. Частина громади емігрувала на Захід, інші були депортовані репресивними радянськими органами.
У 1987 році у місті засновано гурток Українського суспільно-культурного товариства[2].
Білоруська мова
В 2007 році в гміні (і однойменному місті Гайновка) було прийнято білоруську мову, як регіональну мову.
Релігія
У міжвоєнний період польська адміністрація тривалий час не давала дозволу на відкриття у селі православної парафії. У 1936 році священик парафіяльної церкви в Дубинах (до якої належало село Гайновка) отримав дозвіл на проведення душпастирських послуг в осаді. Парафія у самій Гайновці заснована у 1942 році, коли було перероблено будинок лісника на церкву Святого Миколи. У 1953 році на Гайновському цвинтарі побудовано церкву Всіх Святих, а в 1972 році почалося будівництво мурованої церкви Святої Трійці (сьогодні є парафіяльною святинею). Церква Святого Миколи у 1984 році розібрана та перенесена на місце спаленої місцевої церкви у селі Чижі[2].
Уродженці
- Андросюк Міхал (* 1959) — білоруський письменник, журналіст, активний діяч білоруської діаспори у Польщі.
- Міра Лукша (нар. 1958) — білоруська письменниця.
Галерея
-
Будинки 1930-х років -
Православна церква Всіх Святих на цвинтарі -
Православна церква Святої Трійці -
Костел Воздвиження Святого Хреста
Див. також
Примітки
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ а б в г д Юрій Гаврилюк. Наші міста і села Словник // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1995. — № 3 (19) (травень-червень). — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 5 листопада 2018. Процитовано 2019-01-03.
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Ludność. Stan i struktura w przekroju terytorialnym. Stan w dniu 30 VI 2012 r. (PDF). Główny Urząd Statystyczny. Архів оригіналу (PDF) за 24 листопада 2020. Процитовано 3 січня 2019.
- ↑ Парнікоза, Іван. Гайнівка м-ко. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . М. Жарких. Процитовано 09.08.2020 р..
Посилання
- Aleksander Kolanczuk. Umarli, aby zmartwywstala Ukraina. Przemysl 2015. s.75,s.78
- Омелян Вішка. Відділ Українського Центрального Комітету в Гайновці — 1923—1939. [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).