Гайморит

Гайморит
Комп'ютерна томографія: скупчення рідини в лівій верхньощелепній пазусі (на фото праворуч)
Інші назви	Верхньощелепний синусит, максилярний синусит
Спеціальність	Оториноларингологія
Симптоми	Біль або тиск у ділянці щоки, закладеність носа, гнійні виділення з носа, зниження нюху, зубний біль, гарячка
Ускладнення	Остеомієліт, менінгіт, абсцес мозку, флегмона орбіти, тромбоз кавернозного синуса
Початок	Раптовий (гострий) або поступовий (хронічний)
Тривалість	Гострий: до 4 тижнів; хронічний: понад 12 тижнів
Типи	Гострий, підгострий, хронічний, рецидивуючий
Причини	Віруси (найчастіше), бактерії (S. pneumoniae, H. influenzae), грибки, алергія, стоматологічні інфекції
Фактори ризику	Викривлення носової перегородки, поліпи, куріння, імунодефіцит, алергічний риніт
Метод діагностики	Клінічний огляд, рентгенографія, комп'ютерна томографія (КТ), ендоскопія носової порожнини
Диференціальна діагностика	Зубний біль, мігрень, невралгія трійчастого нерва, інші види синуситу
Профілактика	Гігієна рук, лікування ГРВІ, вакцинація проти грипу та пневмокока, усунення анатомічних дефектів носа
Лікування	Промивання носа сольовими розчинами, назальні кортикостероїди, деконгестанти; за потреби — антибіотики або хірургічне втручання (пункція, гайморотомія)
Препарати	Амоксицилін/клавуланат, мометказон, флутиказон, оксиметазолін
Прогнози	Переважно сприятливий при вчасному лікуванні
Частота	Дуже поширена (близько 10-15% населення щороку)
Смерті	Рідко (лише при внутрішньочерепних ускладненнях)
Класифікація та зовнішні ресурси
MeSH	D015523
Maxillary sinusitis у Вікісховищі

Гаймори́т (лат. haimoritis) — один із найпоширеніших видів синуситу, запалення слизової оболонки гайморової порожнини.

Гайморит виникає як ускладнення при гострому нежиті, грипі, кору, скарлатині та деяких інших інфекційних захворюваннях.

Гайморова пазуха належить до придаткових пазух носа — утворень у вигляді невеликих печерок, що мають зв'язок з порожниною носа.

Беренже Дель Карпі, анатом і хірург з Болоньї, описав існування навколоносових пазух, а згодом і їх інфекції.^[1]

Натаніель Гаймор із Англії у 1651 році представив перший детальний опис і малюнок верхньощелепної пазухи, яка отримала назву антральної пазухи Гаймора.^[2] Журден Ансельм Луї Бернар Брешильє (Франція) у 1765 році намагався вилікувати нагноєння верхньощелепної пазухи шляхом зрошення через природний отвір у середньому носовому ході, проте його метод не отримав визнання. Л. Ламор'є в Монпельє в 1743 році відкрив верхньощелепну пазуху з щочної порожнини,його метод та відкриття пазухи через зубну альвеолу залишалися стандартними процедурами протягом тривалого часу. К. Цім у Данцигу виявив, що запалення пазухи може походити із різних вогнищ, і що лікування має бути зосереджене навколо відповідного вогнища. Ян Мікулич-Радецький з Відня у 1886 році першим відкрив верхньощелепну пазуху із нижнього носового ходу. Джордж Колдуелл у Нью-Йорку в 1893 році опублікував свій метод оперування пазухи.(Операція Колдуелла-Люка) ^[3]

Основною причиною виникнення гаймориту є інфекція — бактерії або віруси, що проникають у гайморову пазуху через порожнину носа або через кров і спричинюють запальний процес.

Чинники, що сприяють виникненню гаймориту:

• Стан, який порушує дихання носом: викривлення носової перегородки, вазомоторний риніт, гіпертрофічний риніт (збільшення носових раковин), у дітей — гіпертрофія аденоїдів, алергічні захворювання носа;
• Порушення імунітету, до яких приводять тривалі хронічні захворювання, алергічні стани тощо;
• Невчасне або неправильне лікування звичайної застуди, ГРЗ, риніту, що спричинюють як ускладнення гайморит;
• Природжені порушення розвитку анатомічних структур носової порожнини.

За перебігом розрізняють гострий, підгострий і хронічний гайморит.

До проявів гострого гаймориту належать:

• З'являються неприємні відчуття в носі та навколоносовій області, які поступово наростають. Біль — менш виражений вранці, але ближче до вечора наростає. Поступово біль «втрачає» локалізацію і у пацієнта починає боліти «в цілому» голова. Якщо процес односторонній, то біль є з одного боку.
• Ускладнення носового дихання. У хворого «закладений» ніс. Голос набуває гугнявий відтінок. Як правило, закладено обидві половини носа. Ускладнення носового дихання постійне або з невеликими полегшеннями. Можливе поперемінне закладання правої і лівої половин носа.
• Нежить. У більшості випадків у хворого спостерігається слизові (прозорі, при т. зв. катаральному гаймориті) або гнійні (жовті, зелені, при т. зв. гнійному гаймориті) виділення з носа. Цього симптому може і не бути, якщо сильно закладений ніс, оскільки ускладнений відтік з пазухи.
• Підвищення температури тіла до 38 °C і вище. Як правило, цей прояв спостерігається при гострому гаймориті. При хронічному процесі температура тіла підвищується дуже рідко.
• Загальне нездужання хворого. Це виражається стомлюваністю, слабкістю, пацієнти відмовляються від їжі, у них порушується сон тощо.

При підгострому і хронічному гаймориті зазначені ознаки виражені значно слабше.

Хронічний гайморит іноді перебігає приховано, може ускладнитися сепсисом. Найнебезпечніше, що може спричинити хронічний гнійний гайморит, — гнійний менінгіт і навіть абсцес головного мозку. Крім того, є небезпека виникнення таких захворювань, як міокардит, ураження нирок, тощо.

Діагноз «гайморит» ставиться на основі клінічних даних і результатів рентгенографії та / або комп'ютерної томографії придаткових пазух носа.

Лікування гострого гайморита — консервативне, хронічного — часто хірургічне.

• Циганов О.І Гайморит // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 2, К., 1978, стор. 454
• Лихачёв А. Воспалительные заболевания придаточных пазух носа // Руководство по отороноларингологии., Т.4., М., 1963 (рос.)