YaChudo

Гайморит

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Гайморит
КТ придаткових пазух носа
Комп'ютерна томографія: скупчення рідини в лівій верхньощелепній пазусі (на фото праворуч)
Комп'ютерна томографія: скупчення рідини в лівій верхньощелепній пазусі (на фото праворуч)
Інші назвиВерхньощелепний синусит, максилярний синусит
СпеціальністьОториноларингологія
СимптомиБіль або тиск у ділянці щоки, закладеність носа, гнійні виділення з носа, зниження нюху, зубний біль, гарячка
УскладненняОстеомієліт, менінгіт, абсцес мозку, флегмона орбіти, тромбоз кавернозного синуса
ПочатокРаптовий (гострий) або поступовий (хронічний)
ТривалістьГострий: до 4 тижнів; хронічний: понад 12 тижнів
ТипиГострий, підгострий, хронічний, рецидивуючий
ПричиниВіруси (найчастіше), бактерії (S. pneumoniae, H. influenzae), грибки, алергія, стоматологічні інфекції
Фактори ризикуВикривлення носової перегородки, поліпи, куріння, імунодефіцит, алергічний риніт
Метод діагностикиКлінічний огляд, рентгенографія, комп'ютерна томографія (КТ), ендоскопія носової порожнини
Диференціальна діагностикаЗубний біль, мігрень, невралгія трійчастого нерва, інші види синуситу
ПрофілактикаГігієна рук, лікування ГРВІ, вакцинація проти грипу та пневмокока, усунення анатомічних дефектів носа
ЛікуванняПромивання носа сольовими розчинами, назальні кортикостероїди, деконгестанти; за потреби — антибіотики або хірургічне втручання (пункція, гайморотомія)
ПрепаратиАмоксицилін/клавуланат, мометказон, флутиказон, оксиметазолін
ПрогнозиПереважно сприятливий при вчасному лікуванні
ЧастотаДуже поширена (близько 10-15% населення щороку)
СмертіРідко (лише при внутрішньочерепних ускладненнях)
Класифікація та зовнішні ресурси
MeSHD015523 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Maxillary sinusitis у Вікісховищі

Гаймори́т (лат. haimoritis) — один із найпоширеніших видів синуситу, запалення слизової оболонки гайморової порожнини.

Гайморит виникає як ускладнення при гострому нежиті, грипі, кору, скарлатині та деяких інших інфекційних захворюваннях.

Гайморова пазуха належить до придаткових пазух носа — утворень у вигляді невеликих печерок, що мають зв'язок з порожниною носа.

Історія дослідження

Беренже Дель Карпі, анатом і хірург з Болоньї, описав існування навколоносових пазух, а згодом і їх інфекції.[1]

Н. Гаймор

Натаніель Гаймор із Англії у 1651 році представив перший детальний опис і малюнок верхньощелепної пазухи, яка отримала назву антральної пазухи Гаймора.[2] Журден Ансельм Луї Бернар Брешильє (Франція) у 1765 році намагався вилікувати нагноєння верхньощелепної пазухи шляхом зрошення через природний отвір у середньому носовому ході, проте його метод не отримав визнання. Л. Ламор'є в Монпельє в 1743 році відкрив верхньощелепну пазуху з щочної порожнини,його метод та відкриття пазухи через зубну альвеолу залишалися стандартними процедурами протягом тривалого часу. К. Цім у Данцигу виявив, що запалення пазухи може походити із різних вогнищ, і що лікування має бути зосереджене навколо відповідного вогнища. Ян Мікулич-Радецький з Відня у 1886 році першим відкрив верхньощелепну пазуху із нижнього носового ходу. Джордж Колдуелл у Нью-Йорку в 1893 році опублікував свій метод оперування пазухи.(Операція Колдуелла-Люка) [3]

Причини і чинники виникнення і розвитку гаймориту

Основною причиною виникнення гаймориту є інфекція — бактерії або віруси, що проникають у гайморову пазуху через порожнину носа або через кров і спричинюють запальний процес.

Чинники, що сприяють виникненню гаймориту:

  • Стан, який порушує дихання носом: викривлення носової перегородки, вазомоторний риніт, гіпертрофічний риніт (збільшення носових раковин), у дітей — гіпертрофія аденоїдів, алергічні захворювання носа;
  • Порушення імунітету, до яких приводять тривалі хронічні захворювання, алергічні стани тощо;
  • Невчасне або неправильне лікування звичайної застуди, ГРЗ, риніту, що спричинюють як ускладнення гайморит;
  • Природжені порушення розвитку анатомічних структур носової порожнини.

Перебіг захворювання: симптоми і ускладнення

За перебігом розрізняють гострий, підгострий і хронічний гайморит.

До проявів гострого гаймориту належать:

  • З'являються неприємні відчуття в носі та навколоносовій області, які поступово наростають. Біль — менш виражений вранці, але ближче до вечора наростає. Поступово біль «втрачає» локалізацію і у пацієнта починає боліти «в цілому» голова. Якщо процес односторонній, то біль є з одного боку.
  • Ускладнення носового дихання. У хворого «закладений» ніс. Голос набуває гугнявий відтінок. Як правило, закладено обидві половини носа. Ускладнення носового дихання постійне або з невеликими полегшеннями. Можливе поперемінне закладання правої і лівої половин носа.
  • Нежить. У більшості випадків у хворого спостерігається слизові (прозорі, при т. зв. катаральному гаймориті) або гнійні (жовті, зелені, при т. зв. гнійному гаймориті) виділення з носа. Цього симптому може і не бути, якщо сильно закладений ніс, оскільки ускладнений відтік з пазухи.
  • Підвищення температури тіла до 38 °C і вище. Як правило, цей прояв спостерігається при гострому гаймориті. При хронічному процесі температура тіла підвищується дуже рідко.
  • Загальне нездужання хворого. Це виражається стомлюваністю, слабкістю, пацієнти відмовляються від їжі, у них порушується сон тощо.

При підгострому і хронічному гаймориті зазначені ознаки виражені значно слабше.

Хронічний гайморит іноді перебігає приховано, може ускладнитися сепсисом. Найнебезпечніше, що може спричинити хронічний гнійний гайморит, — гнійний менінгіт і навіть абсцес головного мозку. Крім того, є небезпека виникнення таких захворювань, як міокардит, ураження нирок, тощо.

Діагностика і лікування гаймориту

Діагноз «гайморит» ставиться на основі клінічних даних і результатів рентгенографії та / або комп'ютерної томографії придаткових пазух носа.

Лікування гострого гайморита — консервативне, хронічного — часто хірургічне.

Примітки

  1. ↑ Wright J. A history of laryngology and rhinology. Vol. 21, Series 2. Index Catalog of the Library of the Surgeon—General’s Office, US Army. Washington DC: Government Printing Office, 1914
  2. ↑ https://synapse.koreamed.org/articles/1071738
  3. ↑ https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/9842524/

Джерела і література

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).