Гайворонка
| село Гайворонка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Золотниківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040190070089213 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1785 |
| Населення | 508 |
| Площа | 3,373 км² |
| Густота населення | 150.61 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48140 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°15′18″ пн. ш. 25°23′7″ сх. д. / 49.25500° пн. ш. 25.38528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
311-360 м |
| Водойми | Стрипа |
| Відстань до районного центру |
37 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48115, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Золотники, вул. Містечко, буд 25 |
| Карта | |
  Гайворонка | |
 Гайворонка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Га́йворонка — село в Україні, у Золотниківській сільській територіальній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Гайворонківської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотниківської сільської громади. Розташоване в південній частині району, по обидва береги річки Стрипи.
Поштове відділення — Вишнівчицьке.
Населення — 556 осіб (2003).
Історія
Поблизу Гайворонки виявлено скарб римських монет (2 століття).
Перша писемна згадка — 1759.
З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Золотниківського повіту Тернопільського округу[1].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотниківської сільської громади[2].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району[3].
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610823, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 315 виборців, явка 71,75 %, найбільше голосів віддано за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 26,13 %, за «Слугу народу» — 25,23 %, за «Голос» — 8,11 %.[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 31,19 %, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 21,10 %, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 13,30 %[5].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 506 | 99.6 % |
| російська | 1 | 0.2 % |
| білоруська | 1 | 0.2 % |
| Усього | 508 | 100 % |
Релігія
- церква святої Анни (1870; кам'яна; реставрована 1990).
Пам'ятники
Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1969), насипано символічну могилу УСС (1994).
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.
Відомі люди
Народилися
- Дмитро Миськів — діяч ОУН.
- Ігор Бочан (нар. 1952) — український вчений. Ректор Львівського інституту економіки і туризму, професор, доктор економічних наук, заслужений працівник освіти України.
- Броніслав Завадський — польський літературознавець, журналіст. Брат Владислава Завадського
- Владислав Завадський — польський письменник, історик, публіцист.
- Стасів Михайло Ярославович (1968—2016) — український військовик, учасник російсько-української війни[7].
- Рожелюк Володимир Якович (1960—2015) — український військовик,учасник російсько-української війни[8].
- Мар'ян Ясіньський (1859—1938) — польський військовик, титулярний генерал Війська Польського
Галерея
-
![Дорожній знак при повороті на село]](https://thumb.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/7a/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%B0.jpg/120px-%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%B0.jpg?utm_source=uk.wikipedia.org&utm_campaign=parser&utm_content=thumbnail)
Дорожній знак при повороті на село] -
Церква Святої Анни -
Церква Святої Анни -
Символічна могила Борцям за волю України -
Автобусна зупинка
Примітки
- ↑ Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. S.120, 130.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Сумно, коли вмирають найкращі…Спогади про тернопільського хірурга Михайла Стасіва - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 29 березня 2024.
- ↑ На Тернопільщині в останню путь провели бійця АТО Володимира Рожелюка - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 29 березня 2024.
Література
- Дорчак О., Івахів Г., Мацала Б. Гайворонка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 241—243. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Дорчак О., Уніят В. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 322. — ISBN 966-528-197-6.
- Hajworonka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 12. (пол.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).