YaChudo

Вірт (роман)

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

«Вірт»
АвторДжефф Нун
Назва мовою оригіналуVurt
Дизайн обкладинкиДжо Магі
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Моваанглійська
СеріяVurt seriesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрнаукова фантастика
ВидавництвоRingpull
Видано1993
Тип носіяДрук (тверда і м'яка обкладинки)
ISBN978-1-898051-03-9 (перше видання, м'яка обкладинка)
Наступний твірPollen Редагувати інформацію у Вікіданих

Вірт (англ. Vurt) — науково-фантастичний роман британського письменника Джеффа Нуна 1993 року. Це дебютний роман[1] як для самого письменника так і для невеликого видавництва Ringpull. Переміг у премії Артура Кларка 1994 року[2], а згодом увійшов до списку найкращих романів дев'яностих.[3]

Короткий опис сюжету

Роман Вірт являє собою розповідь про головного героя Скріббла і його «банду», Stash Riders, під час пошуків його зниклої сестри Дездемони. Дія роману відбувається в альтернативній версії міста Манчестера (Англія), де суспільство сформоване Віртом, галюциногенною альтернативною реальністю, у яку можна потрапити ковтнувши кольорову пір'їну. Завдяки певному механізмові, який у романі залишається непоясненим, сновидіння, міфологія, і уява людства досягли у Вірті об'єктивної реальності й стали «реальними».

До початку роману Скріббл і його сестра здійснюють подорож у вірт, який називається англійським Вуду. Однак після пробудження Скріббл виявляє, що його сестра зникла. Натомість із вірту вилазить аморфне напіврозумне створіння якому Менді, товариш по Stash Riders, дає прізвисько «Істота з космосу». Відтоді Скріббл намагається роздобути рідкісну і контрабандну пір'їну під назвою Curious Yellow, яка допоможе йому знайти свою сестру.

Персонажі

  • Скріббл — головний герой і оповідач.
  • Дездемона — сестра Скріббла.
  • Біттл — водій і неофіційний лідер «банди» Stash Riders.
  • Бріджет — shadowgirl, учасниця Stash Riders, коханка Бітла і потужний екстрасенс.
  • Менді — новачка Stash Riders.
  • Істота з космосу — створіння зі світу Вірт.
  • Ігровий Кіт — маестро, майже міфічна істота, яка знає і ділиться інсайдерською інформацією у своєму періодичному виданні «Game Cat».

Літературна значимість і прийняття

Вірт досягнув як комерційного успіху так і визнання серед критиків, здобувши похвали науково-фантастичної спільноти і літературних кіл.[4] З точки зору стилю його порівнювали з кіберпанківським романом Вільяма Гібсона під назвою Нейромант, а також книгою Ентоні Берджеса Механічний апельсин.[5][6]

У книзі High Anxieties, яка досліджує сучасну концепцію залежності, Скріббл наведений як приклад персонажа, що проміняв залежність на шанс на трансцендентність. Броуді та його співавтор вбачають в тому, як Скріббл інкорпорував технологію Вірт у своє біологічне тіло, метафору одкровення, якого можна досягти через вживання наркотиків. Вони зазначають, що співвідношення між дійсністю і Віртом виражається через Постійну Гобарта, або «Н» — яка, як стверджує Броуді «не випадково збігається з жаргонною назвою героїну.»[7]

Книга заробила і критичні відгуки, через свою неправдоподібну науку[8] та «дикий і калейдоскопічний», і все ж незадовільний, сюжет.[9] Entertainment Weekly вважав, що Вірт не заслужив на премію Артура Кларка 1994 року, заявивши, що «сентиментальний інцест книги і самовихваляння підлітків… жодного разу насправді не приголомшують і не непокоять.»[10]

Алюзії та посилання

Джефф Нунн стверджує, що Вірт спочатку починався як адаптація роману Саду тортур , анти-авторитарного роману, написаного Октавом Мірбо на рубежі 20-го століття. Нун, який незадовго до цього прочитав про технологію віртуальної реальності в журналі Mondo 2000, зображує сад тортур у віртуальному світі. Також він віддає належне книзі Джозефа Кемпбелла герой з тисячею облич як джерело натхнення для оповідної структури Вірта.[1]

Персонаж Дездемона заснований на однойменному персонажі Вільяма Шекспіра п'єси Отелло. Перо Curious Yellow — ймовірний натяк на шведський фільм 1967 року Я допитлива — фільм у жовтому, що подібно до роману використовує нелінійну структуру оповіді та постмодерністські прийоми. У книзі також можна побачити посилання на комп'ютерні хробаки (Вірт пронизаний віртуально-реальними зміями, які поширюються від гри до гри, подібно до розмноження комп'ютерних хробаків, що заражають програми).[11]

Вірт описували як переказ подорожі Орфея в потойбічний світ.[12] Орфей і Скріббл обидва поети, музиканти, і кожен намагається визволити своїх ідеалізованих коханок з тенет альтернативної реальності. Як вказує Джоан Гордон, кіберпростір є «зворотним боком буття людини» і тому подорож у віртуальну реальність можна порівняти з міфічною подорожжю до спільноти мерців.[13] Крім того, міф про Орфея, як і Вірт, досліджує, що значить бути людиною супроти не-людини; Орфей зустрічає мертвих, а Скріббл — віртуальне моделювання, створене за допомогою комп'ютерів.[14]

Є кілька алюзій на розповіді Льюїса Керролла, наприклад герой заходить в клуб під назвою Хлив'язкі тхурки, яка є цитатою з вірша Керролла Бурмоковт.

Адаптації

Комікси

Було кілька адаптацій роману у формі коміксів, найбільш помітна Vurt — жартівливий Ремікс [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] роботи Лі О'Коннора.

Ігри

У серпні 2015 року Ravendesk Games провели на Kickstarter кампанію, яка успішно зібрала кошти на фінансування версії Вірта у вигляді настільної рольової гри.[15] Кампанія досягла своєї мети лише за десять днів, засвідчивши існування певного культу серед шанувальників роману.

Кіно і телебачення

Хоча 2002 року Нун почав роботу над сценарієм до кіноверсії Вірт, режисером якої мав стати Іен Софтлі,[16] але відтоді заявляв на своєму вебсайті, що «з фільмом Вірт наразі все глухо. Даремно не сподівайтесь.»[17]

Театр

У 2000 році Ліам Стіл здійснив постановку Vurt: The Theatre Remix, яка тривала три тижні в Contact Theatre в Манчестері.[18]

Відзнаки

Джефф Нун отримав за роман Вірт Премію Джона В. Кемпбелла найкращому новому письменнику-фантасту 1995 року.

Видання до 20-ї річниці

2013 року з'явилось видання до 20-ї річниці появи роману, з трьома новими розповідями і передмовою Лорен Б'юкс.[19]

Див. також

Примітки

Нотатки
  1. ↑ а б Noon, Jeff, Where the Stories Come From, архів оригіналу за 9 липня 2007, процитовано 24 серпня 2007
  2. ↑ Arthur C. Clarke Award Listings, Locus, архів оригіналу за 17 вересня 2012, процитовано 21 серпня 2007
  3. ↑ Lesher 2002, pp. 95-96.
  4. ↑ Babcock, Jay (1996), High Noon, архів оригіналу за 27 вересня 2007, процитовано 28 серпня 2007
  5. ↑ Santala, Ismo (14 жовтня 2003), Jeff Noon's Works, архів оригіналу за 14 серпня 2007, процитовано 22 вересня 2016
  6. ↑ Skow, John (20 лютого 1995), Virtual Orange, Times Magazine, архів оригіналу за 8 жовтня 2010, процитовано 21 серпня 2007
  7. ↑ Brodie and Redfield 2002, pp. 166—167.
  8. ↑ Wright, Rickey, You'll Have to Wade Through Noon's 'Vurt', архів оригіналу за 20 грудня 2007, процитовано 21 серпня 2007
  9. ↑ Vurt Review, Kirkus Reviews, 1994
  10. ↑ Klepp, L.S. (10 лютого 1995), Book Review: Vurt, Entertainment Weekly, архів оригіналу за 12 жовтня 2012, процитовано 6 липня 2009
  11. ↑ Wiley, Brandon, Curious Yellow: The First Coordinated Worm Design, архів оригіналу за 3 квітня 2007, процитовано 22 вересня 2016
  12. ↑ Sawyer and Seed 2000, p. 196.
  13. ↑ Gordon 1990
  14. ↑ MacCracken 1998, p. 127.
  15. ↑ Cox, Rob (21 серпня 2015), BRINGING JEFF NOON'S VURT TO THE TABLE, Tor Books, архів оригіналу за 4 березня 2016, процитовано 24 серпня 2015
  16. ↑ Noon, Jeff, Jeff's Update October 2002, архів оригіналу за 24 серпня 2007, процитовано 24 серпня 2007
  17. ↑ Noon, Jeff, Jeff's Update April 2005, архів оригіналу за 17 червня 2007, процитовано 24 серпня 2007
  18. ↑ Vurt-The Theatre Remix, архів оригіналу за 25 квітня 2008, процитовано 1 квітня 2008
  19. ↑ Vurt 20th anniversary edition, архів оригіналу за 19 квітня 2013, процитовано 17 квітня 2013
Бібліографія

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).