Вільям Сароян

Вільям Сароян
Народився	31 серпня 1908[1][2][…]   Фресно, Каліфорнія, США
Помер	18 травня 1981[1][2][…] (72 роки)   Фресно, Каліфорнія, США ·рак простати
Поховання	Фресно, Каліфорнія, та Єреван, Пантеон імені Комітаса
Громадянство	США
Діяльність	прозаїк, драматург, сценарист
Alma mater	старша школа Фресноd
Знання мов	англійська[4] і вірменська
Мова творів	англійська
Роки активності	з 1934
Жанр	роман, оповідання
Magnum opus	«Людська комедія» (The Human Comedy) 1942
Членство	Американська академія мистецтв та літератури
Родичі	Росс Багдасарянd
У шлюбі з	Керол Ґрейсd
Діти	Люсі Сароянd і Арам Сароянd
Автограф
Нагороди	Пулітцерівська премія (1940), «Оскар» (1943) за найкращий сценарій.
Вільям Сароян у Вікісховищі

Вільям Сароян (англ. William Saroyan; вірм. Վիլյամ Սարոյան; 31 серпня 1908, Фресно, Каліфорнія, США — 18 травня 1981, Фресно, Каліфорнія, США) — американський письменник вірменського походження. Дуже продуктивний прозаїк, що звертався до різних жанрів і тем: від своєї історичної батьківщини («Вірменин та вірменин») до пацифізму («Пригоди Веслі Джексона»). Був удостоєний Пулітцерівської премії (1940), від якої відмовився, а також «Оскара» (1943) за найкращий сценарій («Людська комедія»).

Народився 31 серпня 1908 року в місті Фресно (штат Каліфорнія) в бідній родині вірменських емігрантів.

Розпочав свою трудову діяльність як листоноша.

Визнання прийшло до Сарояна після першої ж збірки оповідань «Відважний молодик на літаючій трапеції» (The Daring Young Man on the Flying Trapeze, 1934); герой однойменного оповідання — безробітний юнак, що вмирає з голоду.

Вільям Сароян написав понад 1500 оповідань, 12 п'єс і близько 10 романів (деякі незакінчені). Одним з найкращих його творів вважається частково автобіографічна повість «Людська комедія» (The Human Comedy, 1942). Також відомі його романи «Пригоди Веслі Джексона» (Adventures of Wesley Jackson, 1946) та «Мама, я тебе люблю» (Mama I Love You, 1956) та інші.

1940 року вийшла друком збірка оповідань «Мене звуть Арам» (My Name Is Aram), 1944 року — «Дорогий малюк» (Dear Baby).

Як драматург Сароян заявив про себе п'єсою «Моє серце у горах» (My Heart's in the Highlands, 1939) про невизнаного юного поета, який все брав близько до серця, та старого актора й музиканта з його думками про минуле та майбутнє.

У наступній п'єсі «Все ваше життя» (Time of your life, 1939) письменник у фантасмагоричних сценах, що розгортаються в таверні, змальовує колоритних персонажів, кожний з яких має власне уявлення про щастя.

У «Вічно ніжній пісні любові» (Love's Old Sweet Song, 1940) описано ідилічне знайомство привабливої старої діви з Каліфорнії з комівояжером та сімейством з Оклахомської глушини.

Ентузіазм молодості, її пориви — теми, які особливо приваблювали Сарояна, — пронизують п'єсу «Прекрасні люди» (The Beautiful People, 1941).

1943 року була поставлена ​​п'єса «Іди, старий» (Get Away, Old Man), в 1957 році — «Печерні люди» (The Cave Dwellers).

1972 року Сароян опублікував книгу спогадів «Місця, де я проводив час» (Places Where I've Done Time).

Помер Сароян 18 травня 1981 року в його рідному місті Фресно від раку. Тіло Сарояна було кремовано, частину попелу було поховано у Фресно, а іншу частину, за заповітом, поховано у Вірменії в Пантеоні імені Комітаса поряд з Сергієм Параджановим.

• «Відважний молодик на літаючій трапеції» (The Daring Young Man on the Flying Trapeze, 1934),
• «Вдих та видих» (1936),
• «Андранік Вірменський» (1936),
• «Маленькі діти» (1937),
• «Біда з тиграми» (1938),
• «Мене звати Арам» (1940),
• «Рок Ваграм» (1951),
• «Весь світ і самі небеса» (1956),
• «Вельветові штани»,
• «Сміх»,
• «60 миль на годину»,
• «Звідки я родом, там люди виховані»,
• «Співаки пресвітеріанської церкви»,
• «Перший день в школі»,
• «Читач „Всесвітнього альманаху“»,
• «Гаррі»,
• «Піаніно»,
• «Повчальні казочки моєї батьківщини»,
• «Бідний опалений „араб“»,
• «Літо білого коня»,
• «Поїздка в Ханфорд»,
• «Гранатова гай»,
• «Старомодний роман з любовними віршами і всім іншим»,
• «Філіппінець та п'яний»,
• «Апельсини»,
• «Війна»,
• «Перукар, у дядька якого дресирований тигр відгриз голову».

• «Моє серце у горах» (1939),
• «Найкращі роки вашого життя» (1939, Пулітцерівська премія),
• «Печерні люди» (1939),
• «Проходь, старий» (1944),
• «Гей, хто-небудь» (1941),
• «Гравці в Пінг-Понг».

• «Людська комедія» (1943, рос. пер. 1958),
• «Пригоди Веслі Джексона» (1946, рос. пер. 1959),
• «Мама, я тебе люблю» (1956, рос. пер. 1970),
• «Тату, ти збожеволів» (1957, рос. пер. 1964),
• «Хлопчики та дівчатка» (1963).

• «Не вмирати», 1963,
• «Дні життя та смерті і втечі на місяць», 1970,
• «Місця, де я відбував термін», 1972.

• Людська комедія — Сумна історія. К., 1971;
• Моє серце у горах — Американська новела / Упоряд. В. Оленєва. К., 1976;

• 1967 — «Моє серце у горах» (режисер — Рустам Хамдамов)
• 1976 — «Моє серце у горах» (режисер — Левон Григорян)
• 2007 — Вигнання (режисер — Андрій Звягінцев)

• Орлова Р., Добрый утешитель, в кн.: Потомки Гекльберри Финна, М., 1964
• Гончар Н., Точность детали и правда образа, «Литературная Армения», 1973, No 9
• Floan N., W. Saroyan, N. Y., 1966.

• Сароян // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Сароян Вільям // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 474. — ISBN 966-692-744-6.
• Біографія (укр.)
• Неопубліковане оповідання («Follow») на сайті FresnoBee.com
• Коротка біографія
• The William Saroyan Society.
• William Saroyan article [Архівовано 27 січня 2013 у Wayback Machine.]
• Сароян на сайті Parajanov.com [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• William Saroyan Literary Foundation.
• William Saroyan Page. [Архівовано 8 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Вебсторінка про документальний фільм William Saroyan: The Man, The Writer, by Paul and Susie Kalinian