YaChudo

Вільям Вітворт

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

Вільям Вітворт
William Whitworth
Народження29 червня 1884
Велика Британія Чатем
Смерть25 жовтня 1973 (89 років)
Велика Британія Богнор Регіс
duodenal ulcerd[1], Бронхопневмонія[1] і старість[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаВелика Британія Велика Британія
ПриналежністьВійськово-морські сили Великої Британії Королівський ВМФ Великої Британії
Рід військвійськово-морські сили
Роки служби1899–1946
Звання адмірал
Формування«Британія»
«Оушн»
Командування«Кокатріс»
«Відетт»
«Райнек»
«Орестес»
«Валькірія»
«Стюарт»
«Родні»
Ескадра лінійних крейсерів
Другий морський лорд
Війни / битви
Війни та битви:

Боксерське повстання
Перша світова війна
Друга світова війна
Битва за Атлантику
Норвезька кампанія
* Битва за Нарвік
* Бій біля Лофотенських островів

Нагороди
ордена Лазні
Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія)
Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія)
Орден Святого Олафа (командор)
Орден Святого Олафа (командор)
Відзначений у наказі (1)
CMNS: Вільям Вітворт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вільям Джок Вітворт (англ. William Jock Whitworth; 29 червня 1884, Чатем — 25 жовтня 1973, Богнор Регіс) — британський воєначальник, адмірал Королівського військово-морського флоту Великої Британії, учасник Першої та Другої світових воєн.

Біографія

Військова кар'єра

Вільям Джок Вітворт приєднався до Королівського флоту як кадет у 1899 році, а 15 січня 1901 року був відправлений для подальшого проходження служби на лінкор «Оушн». На ньому брав участь у придушенні Боксерського повстання, служачи на базі Китайської станції Королівського флоту.

Брав активну участь у Першій світовій війні, командуючи есмінцями «Кокатріс», «Орестес» і «Відетт». Потім він став командиром Школи фізичної та рекреаційної підготовки в Портсмуті в 1926 році. У 1928 році він отримав під своє командування «Стюарт» і 2-гу флотилію міноносців Середземноморського флоту.

У 1933 році Вітворт був призначений капітаном флоту Головнокомандувача Середземноморського флоту, а в 1936 році він прийняв командування лінкором «Родні». У 1937 році він став військово-морським секретарем.

Вітворт служив у Другій світовій війні та командував ескадрою лінійних крейсерів у 1939 році. Брав участь у Норвезькій кампанії, а в 1940 році, під його прапором, що майорів на лінкорі HMS Warspite, він привів Королівський флот до перемоги в другій битві при Нарвіку в ході компанії.

9 квітня 1940 року ескадра віцеадмірала Вітворта, що мала у своєму складі лінійний крейсер «Рінаун» та дев'ять есмінців[Прим. 1], вступила у морський бій біля Лофотенських островів з німецькими лінійними кораблями «Шарнгорст» і «Гнейзенау». Після короткої перестрілки між основними кораблями, в якій сторони зазнали ушкоджень, командир німецької ескадри дав команду своїм кораблям відступити з поля бою[2].

У серпні 1940 року він повернувся до командування ескадрою лінійних крейсерів. У 1941 році він був призначений другим морським лордом і начальником військово-морського персоналу, а в 1944 році — головнокомандувачем у Росайті. У 1946 році вийшов на пенсію.

Див. також

Примітки

Джерела
  1. ↑ а б в Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew, D. Cannadine — Oxford: OUP, 2004.
  2. ↑ Haarr, Geirr H. (2010). The Battle for Norway: April–June 1940. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-051-1.
Виноски
  1. ↑ Есмінці, що брали участь у бою: «Хотспар», «Гарді», «Гавок», «Хантер», «Еск», «Айвенго», «Ікарус», «Імпалсів» і «Грейгаунд»

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).