YaChudo

Вулкани Камчатки

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №765 (англ.)
Вулкани Камчатки
Volcanoes of Kamchatka [1]
Світова спадщина
Коряцька сопка. Вид із боку Авачинської бухти. Одна з візитівок Петропавловська-Камчатського
КраїнаРосія Росія
Камчатський край
Типприродний
Критеріїvi, viii, ix, x
Об'єкт №765
РегіонЄвропа і Північна Америка
Зареєстровано:1996 (20 сесія)
Вулкани Камчатки (Росія)
Вулкани Камчатки
Вулкани Камчатки на карті Росії
CMNS: Вулкани Камчатки у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вулкани Камчатки — вулкани на сході Росії, на півострові Камчатка, на території Камчатського краю, становлять важливу частину Тихоокеанського вогняного кільця.

Загальна характеристика

Строго визначити точну кількість вулканів, розташованих на Камчатці, важко. У різних джерелах згадується від декількох сотень, до більш ніж тисячі вулканів. Для вулканів Камчатки характерна велика різноманітність форм і розмірів, вони формувалися в різні геологічні епохи і наразі виявляють активність різного ступеня. Більшість із них відноситься до древніх вулканів, які не виявляють активності нині, проте деякі вулкани є діючими. Для деяких вулканів півострова часто застосовують слово «сопка» замість слова «вулкан». Також деякі вулкани, особливо згаслі і невисокі, нерідко називають просто горами.

Наразі серед вулканів Камчатки налічується близько 29 діючих. Поняття діючого вулкана досить відносне. Діючим прийнято вважати вулкан, який вивергався в історичний період часу. Частина вулканів останній раз вивергалися близько 1000 або навіть 4000 років тому, і ці вулкани за різними класифікаціями мають різний статус. Таким чином, активний вулкан не обов'язково повинен безперервно перебувати у стадії виверження. Більшість активних вулканів у «вільний від роботи час» випускають в атмосферу водяну пара та інші гази, тобто йде так звана фумарольна активність. Висота найбільшого вулкана Камчатки — Ключевської Сопки, становить 4750 метрів над рівнем моря. Цей вулкан є найвищим в Азії і одним із найбільш активних на півострові.

Розташування вулканів

Область активного вулканізму на Камчатці історично пересувалася з заходу на схід, утворивши два основних накладених вулканічних поясу — Серединний вулканічний пояс і більш молодий Східно-Камчатський вулканічний пояс. Утворення серединного вулканічного поясу відноситься до епохи плейстоцену. Він простягається вододілом Серединного хребта, розташованого в центральній частині Камчатки, розширюючись на південь. Активні вулкани в даному поясі є поодинокими. Східно-Камчатський вулканічний пояс простягнувся з півночі на південь вздовж усієї Камчатки, від півострова Озерного на півночі до мису Лопатка на півдні. Пояс формувався у плейстоцені і в голоцені, нині до нього відносяться більшість активних вулканів Камчатки.[2]

Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО «Вулкани Камчатки»

У 1996 році завдяки Грінпіс Росії23[джерело?] на Камчатці з'явився об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО (у 2001 році розширено) з однойменною назвою «Вулкани Камчатки». До складу об'єкту Світової природної спадщини «Вулкани Камчатки» входить шість окремих особливо охоронюваних природних територій, які розташовуються на сході, у центрі та на півдні півострова, сумарною площею близько 3,8 млн га[3]. Усього на шести ділянках розташовуються близько 30 діючих і 300 згаслих вулканів, які розташовані на території Кроноцького природного біосферного заповідника, Бистринського природного парку, природного парку Наличево, Південно-Камчатського природного парку, федерального заказника «Південно-Камчатський» та Ключевського природного парку. Усі ці шість ООПТ, розташовані в різних районах Камчатського півострова, взяті разом, відображають усі основні вулканогенні ландшафти й особливості рослинного та тваринного світу Камчатки.[4]

Вулкани в нумізматиці

Банк Росії першого серпня 2008 роки випустив набір пам'ятних монет, присвячених вулканам Камчатки.

Список вулканів Камчатки

У наведеному списку вулкани розділені на групи відповідно до їхнього тектонічного розташування. У кожній групі вулкани перераховані відповідно до їхнього розташування з півночі на південь.

Вулкани Серединного вулканічного пояса

Найвищий вулкан цієї групи — Ічинська Сопка (заввишки 3621 м) — є єдиним активним вулканом серединного вулканічного поясу. Решта вулканів є або згаслими, або сплячими. Усі вони розташовані в осьовій частині півострова на північ від р. Плотникової і належать до Серединної хребта або розташовані в безпосередній близькості від нього. Тільки в північній частині вулканічного поясу (північніше від 57° п. ш.) розташовується понад 500 вулканів.[2] На південь вулканічний пояс помітно розширюється разом із самим Серединний хребтом.

Вулкани Східно-Камчатського вулканічного поясу

Центрально-Камчатська депресія-рифт

Центрально-Камчатська депресія-рифт — це складна грабен-синкліналь, що простягнулася на 750 км від північної Карагінської затоки до верхів'їв річки Камчатки. У ній можна виділити дві великі частини: протоку Літке на півночі і долини річок Камчатки та Єловка — на півдні. Новітній вулканізм виявився тут у південній частині — від південного берега Карагінської затоки до річки Щапіна.[2]

лкан, 1211 м, 57°52′ пн. ш. 162°41′ сх. д. / 57.86° пн. ш. 162.69° сх. д.

Вулкани Харчинської групи
Вулкани Ключевської групи
Найвищий із вулканів Камчатки — Ключевська Сопка (4750 м)

Багато вулкани цієї групи відносяться до числа найбільш активних і високих на півострові. Для них характерні максимальні в межах Камчатки обсяги четвертинних вулканічних порід — близько 5000 куб. км, що можна порівняти з об'ємом всіх вулканічних порід Японських островів. Група складається із 13 великих і численних дрібних вулканів, вони розташовані на щитоподібному плато, яке називають Ключевським долом. Його форма подібна до еліпсу, витягнутому в північно-східному напрямку, з діаметрами 90 і 75 км.[2]

Східно-Камчатська грабен-синкліналь

Грабен-синкліналь має ширину 50-60 км і довжину 350 км. На заході вона обмежена Східно-Камчатським хребтом, а на сході — горстами Кроноцького і Шипунського півостровів.[2]

  • хребет Гамчен
    • Богачевський
    • Колгоспний (Високий), 2150 м
    • Комарова (вулкан), 2070м
    • Гамчен (комплекс вулканів), 2576 м
      • Північний Гамчен
      • Південний Гамчен
    • Шмідта 2020 м
  • Кроноцька сопка, 3528 м
  • Крашеніннікова, 1856 м
  • Кіхпінич, 1552 м
Узонсько-Гейзерна депресія
Кальдера Узон
Долина гейзерів

Депресія утворена двома кальдерами, що злилися, — Узон і Гейзерна. Її діаметри становлять 10 і 18 км. По краю депресії розташований кільцевий розлом, виражений у вигляді уступу.[2]

Каримсько-Малосем'ячицька вулкана-тектонічна депресія

Депресія утворена двома кальдерами: Малосем'ячицькою та Великою Каримською.

Жупановсько-Дзендзурська група

Група вулканів утворює гірський хребет, що тягнеться в північно-західному напрямку, що продовжує підняття Шипунського півострова. Складові його вулкани насаджені на розломи, що січуться міоценовими та пліоценовими вулканогенними породи.

  • Жупановський, 2958 м
  • Дзензур, 2159 м
Авачинсько-Коряцька група

Вулкани цієї групи розташовані ланцюгом у північно-західному напрямку. Вони розташовані уздовж північного борту Авачинського грабена і насаджені на глибинний розлом, січний грабен уздовж його північного борту.[2]

Східний хребет

Вулкан Бакенінг, вид із південного боку

У ранньому плейстоцені на території сучасного Східного хребта виникли великі покриви базальтових лав. У середньому плейстоцені почалося зростання горстових структур, розмив лавових покривів і почали утворюватися стратовулкани. Активність останніх швидко припинилася, наразі вулкани є сильно зруйнованими.[2]

  • Шиш, 2346 м
  • Тумрок, 2092 м
  • Іульт, 1224 м
  • Конраді, 1893 м
  • Заварицького, 1647 м
  • Бакенінг, 2277 м
  • Вачкажець, 1556 м

Південно-Камчатська грабен-синкліналь

Вілючинський вулкан

Грабен-синкліналь простягається на 170 км від Авачинського грабена на півночі до мису Лопатка на півдні. Тут розташовані понад 600 дрібних вулканів (включаючи лавові купола і шлакові конуси) і понад 80 великих вулканів.[2]

  • Вілюченський вулкан, 2175 м
Депресія Толмачов діл
Вулкан Опала — найвищий вулкан Толмачова долу
Вулкан Горілий, кислотне озеро в одному з кратерів

Депресія розташована між верхів'ями річок Каримчіна та Опала. У її центрі розташована кальдера озеро Толмачова, з якого бере початок річка Толмачова. Навколо розташовані великі кальдери вулканів.[2]

  • Велика Іпелька, 1139 м
  • Толмачова, 1415 м
  • Каримшіна, 1 363 м
  • Опала, 2475 м
    • Тундровий, 736 м
  • Мутнівська сопка, 2323 м
  • Асача, 1910 м
    • Жовтий, 885 м
Вулкан-тектонічна Голигінська депресія

Депресія розташована на півдні Камчатки, у басейні річки Голигіної.

  • Ходутка, 2087 м
  • Піратковський, 1322 м
  • Ксудач, 1079 м
  • Кальдера Привид і вулкан Келлі, 985 м
Паужетська-Курильська вулкано-тектонічна депресія

Депресія розташована на півдні Камчатського півострова, її діаметри дорівнюють 26 і 20 км, а площа становить 450 кв. км. Гірська структура має складну будову і представлена горстоподібними припіднятими блоками, грабенами і кальдерами.[2]

  • Кальдера Курильське озеро
  • Дикий Хребет (Дикий Гребінь), 1 079 м
  • Іллінська Сопка 1578 м
  • Желтовська Сопка, 1953 м
  • Камбальний, 2156 м
  • Вулкан Кошелева, 1812 м

Примітки

  1. ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Апродов В.А. Вулканы. — Москва : "Мысль", 1982. — С. 35—54.
  3. ↑ Объект Всемирного наследия Вулканы Камчатки. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 12 вересня 2021.
  4. ↑ Volcanoes of Kamchatka (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 12 серпня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)

Література

  • Влодавец В. И., Пийп Б. И. Каталог действующих вулканов Камчатки // Бюлл. вулканол. станции. 1957. № 25.
  • Мархинин Е. К. Цепь Плутона / Послесл. и науч. ред. Г. С. Дзоценидзе. — М. : Мысль, 1973. — 336, [32] с. — (XX век: Путешествия. Открытия. Исследования) — 150500 прим.
  • Рудич К. Н.. Каменные факелы Камчатки. — Новосибирск : Наука, 1974. — 176 с.
  • Рудич К. Н. Каменные факелы Камчатки. — Изд. 2-е, перераб. и доп. — Новосибирск : Наука, 1978. — 192 с. — (Научно-популярная серия)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).