YaChudo

Вулиця Мушака

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

Вулиця Мушака
Львів
МісцевістьСнопків
РайонГалицький
Назва на честьЮрія Мушака
Колишні назви
Двєрніцького (част.), Голонівська (част.), Двєрніцького (част.), Інститутська (част.), 30-річчя Перемоги (част.)
польського періоду (польською)Dwernickiego (cz.)
радянського періоду (українською)Інститутська (част.), 30-річчя Перемоги (част.)
Загальні відомості
Протяжність765 м.
поштові індекси79011[1]
Транспорт
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 59, 59а, 59б, 59в, 59г, 59д, 59е, 59є[2]
Архітектурні пам'ятки№ 38, 46, 48, 50, 52[3]
Медичні закладитерапевтичне відділення № 2 4-ї міської клінічної лікарні
Заклади культуримузей історії електрифікації Львівщини
Поштові відділенняВПЗ № 11 вул. І. Франка, 91/93[1]
Забудовавіденська сецесія, радянський конструктивізм 1960—1990-х років[4], сучасна забудова 2000-х років
ПаркиЗалізна Вода
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
Мапа

Вулиця Мушака — вулиця у Галицькому районі міста Львова, у місцевості Снопків. Сполучає вулиці Свєнціцького та Ярославенка.

Історія та назва

Вулиця утворилася у 1885 році, як частина вулиці Дверницького, названої так на честь польського військовика, генерала, кавалерійського командира під час польського повстання 1831 року Юзефа Дверницького. Назва змінювалась неодноразово: Бад Ґассе — від січня 1941, вдруге Дверницького — від серпня 1941, Бадгассе — 1943, втретє Дверницького — липень 1944, Інститутська — 1946, 30-річчя Перемоги — 1975. Сучасна назва, на честь українського перекладача і філолога Юрія Мушака, походить з 1991 року[5].

Забудова

В архітектурному ансамблі вулиці Мушака переважають архітектурні стилі — віденська сецесія, радянський конструктивізм 1960—1990-х років[4], сучасна забудова 2000-х років. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].

№ 38 — житловий будинок, що внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1639-м[3].

№ 44а — Малий колегіум імені Патріарха Йосипа Сліпого УКУ[6].

№ 46 — житловий будинок, що внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1359-м[3].

№ 48 — триповерховий житловий будинок, збудований у стилі пізньої сецесії за спільним проєктом архітекторів Генрика Заремби та Марціна Хшановського у 1913 році. Скульптурне оздоблення Владислава Яроцького, зокрема скульптура «Грифон» або «Химера» на фасаді будинку [7]. В будинку до 1944 року розташовувалися адміністративні та житлові приміщення товариства монахів-місіонерів святого Вінсента де Поля[8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1360-м[3].

№ 50 — житловий будинок, збудований у стилі пізньої сецесії за спільним проєктом архітекторів Генрика Заремби та Марціна Хшановського у 1913 році. Скульптурне оздоблення Владислава Яроцького, зокрема скульптура «Війна» [7][8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1361-м[3].

№ 52 — житловий будинок, збудований у стилі пізньої сецесії за спільним проєктом архітекторів Генрика Заремби та Марціна Хшановського у 1913 році[8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1362-м[3].

№ 54 — будівля колишнього санаторію для душевно хворих, яким у міжвоєнний період керували брати Свйонтковські, нині тут міститься терапевтичне відділення № 2 4-ї міської клінічної лікарні[9][8]. На території лікарні зростає ботанічна пам'ятка природи місцевого значення тис ягідний[10].

№ 56 — в будинку у березні 2018 року[11] відкрився музей історії електрифікації Львівщини[12].

№ 58 — у вересні 1979 року тут створено «Львівський виробничий трест зеленого господарства»[4], а у листопаді того ж року з Радгоспу «Декоративні культури» до новоствореного тресту передали майно теплиць та перевели на роботу працівників господарства. На його території вже були грядки, парники та теплиці (які деколи також називають «теплицями Рерінґа»), в яких вирощували декоративні рослини для міського озеленення. У 1990-х роках територія поступово почала втрачати своє призначення та занепали[13]. У 2001 році КП «Львівський міський трест зеленого господарства» було реорганізовано у ЛКП «Зелений Львів»[14]. У 2014 році Львівська міська рада ухвалила рішення про списання з балансу та ліквідацію споруд і теплиць квіткового господарства, визнавши їх непридатними для подальшого використання. З квітня 2021 року дотепер зусиллями громадських об'єднань «Плато», «Екотерра», небайдужих мешканців, свідомого бізнесу та закордонних донорів облаштовується простір міського садівництва та городництва «Розсадник»[13].

№ 59а, 59б, 59в, 59г, 59д, 59е, 59є — таунгауз з семи зблокованих котеджів, збудований у 1997 році за проєктом архітектора К. Рибачка.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 25 квітня 2022.
  2. ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 12 листопада 2022.
  3. ↑ а б в г д е ж Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 25 квітня 2022.
  4. ↑ а б в 1243 вулиці Львова, 2009, с. 277.
  5. ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 41.
  6. ↑ Малий Колегіум УКУ. collegium.ucu.edu.ua. Український католицький університет. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 квітня 2022.
  7. ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 489, 490.
  8. ↑ а б в г Роксоляна Загайська (3 вересня 2005). Вулиця Юрія Мушака у Львові. postup.brama.com. Поступ. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 26 квітня 2022.
  9. ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 276—277.
  10. ↑ Котлярчук Г. І., Черник М. Я. Заповідні хвойні дерева м. Львова. — С. 130. Архівовано з джерела 17 серпня 2024. Процитовано 2024-08-17.
  11. ↑ Марічка Крижанівська (14 березня 2018). У Львові відкрили перший інтерактивний Музей історії електрифікації Львівщини. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 22 серпня 2022.
  12. ↑ Музей історії електрифікації Львівщини. loe.lviv.ua. Львівобленерго. Архів оригіналу за 7 серпня 2022. Процитовано 22 серпня 2022.
  13. ↑ а б Простір міського садівництва та городництва «Розсадник». rozsadnyk.lviv.ua. Архів оригіналу за 22 грудня 2024. Процитовано 30 листопада 2023.
  14. ↑ ЛКП «Зелений Львів». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 15 березня 2023. Процитовано 30 листопада 2023.

Джерела

  • Іваночко Уляна, Ковальчук Христина, Максим'юк Тетяна, Петришин Галина. Архітектура кінця XVIII – першої половини XIX ст // Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 170–237. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 87. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Мушака вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 276—277. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 41, 82, 102. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 266, 277. — ISBN 978-966-03-7863-6.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).