Воютин

село Воютин
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Луцький район
Тер. громада	Торчинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA07080270070053114
Основні дані
Засноване	1570 (456 років)
Населення	752 особи
Площа	32,68 км²
Густота населення	23,01 осіб/км²
Поштовий індекс	45645
Телефонний код	+380 332
Географічні дані
Географічні координати	50°39′6″ пн. ш. 25°0′22″ сх. д. / 50.65167° пн. ш. 25.00611° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	227 м
Відстань до обласного центру	32 км
Відстань до районного центру	32 км
Найближча залізнична станція	Несвіч-Волинський
Відстань до залізничної станції	13 км
Місцева влада
Адреса ради	45612, Волинська обл., Луцький р-н, с-ще Торчин, вул. Незалежності, 92
Карта
Воютин
Воютин
Мапа
Воютин у Вікісховищі

Вою́тин — село в Україні, у Торчинській селищній громаді Луцького району Волинської області. Населення — 752 осіб.

Село розташоване за 32 км від обласного центру та 13 км від адміністративного центру селищної громади, на березі р. Чорногузки. Найближча залізнична станція Несвіч-Волинський (за 13 км).

Село Воютин засноване у 1570 році.

На території села вченими знайдені численні археологічні пам'ятки:

• за 1 км на північний схід від села, на північ від тракторної бригади, на видовженому мисі першої надзаплавної тераси правого берега струмка Верболіз висотою 3–4 м над рівнем заплави — багатошарове поселення доби пізнього палеоліту, тшинецько-комарівської культури доби бронзи, лежницької групи ранньоскіфського часу, вельбарської культури та давньоруського періоду ХІ—ХІІІ століть, площею близько 2 га;
• у північно-східній околиці села, на мисі правого берега потоку Верболіз, на висоті близько 16 м над рівнем заплави — стоянка доби пізнього палеоліту;
• за 0,5 км на північ від села, на схилі лівого берега струмка Верболіз висотою 3–4 м над рівнем заплави — селище давньоруського часу ХІІ—ХІІІ століть, площею до 1 га;
• на північно-західній околиці села, на лівому березі названого струмка, на висоті 5–6 м над рівнем заплави — селище ХІІ—ХІІІ століть, площею близько 1 га;
• за 0,5 км на південний захід від села, на правому березі безіменного потічка — допливу Верболозу, заплава якого зараз затоплена ставом — селище давньоруського періоду ХІІ—ХІІІ століть, площею до 2 га;
• за 1 км на південний захід від села, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега потічка Верболіз висотою 5–6 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ—ХІІІ століть, площею близько 1,5 га^[1].

У першій половині ХṾІ століття у Воютині знаходилася резиденція однієї з гілок шляхецької родини Гулевичів — Гулевич-Воютинських — нащадків Федора (в чернецтві — Феодосія) Зброхович-Гулевич-Воютинського.

У 1595—1596 роках окремі мешканці Воютина влилися у повстанський козацький загін Северина Наливайка.

7 березня 1596 року, під час перебування війська Северина Наливайка в районі Луцька — Несвіча — Торчина у козацькі загони втік зі школи 12-річний учень Федько Гулевич — син маршалка луцького повітового дворянського кола Деміана Гулевича Воютинського. Він став козацьким джурою, тобто молодшим козаком Серерина Наливайка.

З 1915 року, під час Першої світової війни, село перебувало в австрійській окупації. На 11-й день Брусиловського прориву 1 (14) червня 1916 р. 8-й корпус російської армії зайняв Садів і Воютин. Генерал Микола Духонін у телеграмі до генерала М. Пустовойтенка зазначав: «Жители деревень по пути следования радостно встречают войска иконами, хлебом-солью, улицы устланы травой, цветами, в одной из деревень вышел крестный ход с пением „спаси господи“»^[2].

У період польської окупації Західної України (1921—1939), за даними польської поліції, у 1928 році в селі діяв осередок КПЗУ. Його активними членами були М. Г. Сачук, В. І. Іщук, М. К. Танчук^[3].

Під час Другої Світової війни жителі Воютина активно боролися проти німецько-фашистських та більшовицьких загарбників як у складі Червоної, пізніше — радянської армії, так і партизанських загонів УПА. З 199 учасників війни 140 нагороджено орденами і медалями^[3].

На межі 1960—1970-х років населення Воютина складало 589 осіб. У Воютині знаходилася центральна садиба колгоспу «Дружба», який мав 3314 га землі, у тому числі 2661 га орної. Колгосп спеціалізувався на рільництві і м'ясо-молочному тваринництві. В селі було побудовано восьмирічну школу, бібліотеку, клуб^[3].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», увійшло до складу Торчинської селищної територіальної громади^[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Луцького району(1940—2020), село увійшло до складу новоутвореного Луцького району^[5].

За переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 687 осіб, з яких 313 чоловіків та 374 жінки^[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 740 осіб^[7].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[8]

У селі народився святий римо-католицької церкви, архієпископ Варшавський і засновник Згромадження Сестер Францисканок Родини Марії — Зигмунт-Щенсний Фелінський.

• Наталія Кравчук. Воютин має свого святого // Газ. «Вісник+К», 24 грудня 2015 р., с. 11
• М. М. Кучинко, О. Є. Златогорський. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С. 191—192
• Вою́тин // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970: 747 с. — С. 452

• Wojutyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 773. (пол.)
• Погода в селі Воютин. [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]