YaChudo

Ворокомле

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

село Ворокомле
Знак при в'їзді в село
Знак при в'їзді в село
Знак при в'їзді в село
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Камінь-Каширський район
Тер. громада Камінь-Каширська міська громада
Код КАТОТТГ UA07040010130066815 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване перша згадка — 1502 рік
Населення 1902
Площа 60,813 км²
Густота населення 31,28 осіб/км²
Поштовий індекс 44530
Телефонний код +380 3357
Географічні дані
Географічні координати 51°42′26″ пн. ш. 25°4′22″ сх. д. / 51.70722° пн. ш. 25.07278° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
150 м
Водойми Цир
Місцева влада
Адреса ради вул. Центральна, 62, с. Ворокомле, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл., 44530
Карта
Ворокомле. Карта розташування: Україна
Ворокомле
Ворокомле
Ворокомле. Карта розташування: Волинська область
Ворокомле
Ворокомле
Мапа
Мапа

CMNS: Ворокомле у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

 Ворокомле— село в Україні, у Камінь-Каширській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 1902 особи.

Історія

Перша згадка про село сягає 1502 року (в історії роду князів Санґушків). В селі раніше хати були розкидані по лісах та болотах. Окремі частини села з'єднувалися греблями, по яких восени і навесні неможливо було проїхати. Селяни майже не мали полів, а більше розводили худобу — навіть в основі назви села є давнє слово «ворока» — місце для худоби, хлів.

В 1917 р. на кошти полонених українців зі складу російської армії, які утримувалися у таборі Вецляр (Німеччина), у селі була відкрита початкова Школа ім. Вецлярського табору, в якій навчалося 65 учнів.

До 5 лютого 1965 року село, разом із однойменною сільрадою, належало до Любешівського району Волинської області[1].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1970 осіб, з яких 971 чоловік та 999 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1893 особи.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,53 %
російська 0,37 %
білоруська 0,05 %
молдовська 0,05 %

Відомі люди

  • Зубач Олександр Лукашович (1980—2022) — підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Шумик Василь Захарович (1978—2020) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Турченюк Василь Володимирович (1989—2022) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 11 червня 2022 р. в результаті осколкового поранення в місті Сєвєродонецьк на Луганщині.
  • Краглик Ярослав Павлович (1973—2022) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 4 серпня 2022 р. в результаті ворожого обстрілу на Донеччині.
  • Карпук Володимир Іванович (1980—2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 23 жовтня 2023 р. в Херсонській області. Похований 29 жовтня 2023 року на місцевому кладовищі села Ворокомле.
  • Михалик Валерій Миколайович (1985-2024) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Життя обірвалося трагічно 2 вересня 2024 року в Курській області. Похований 13 вересня 2024 року на місцевому кладовищі села Ворокомле.
  • Краглик Анатолій Адамович (1982—2026)  — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Життя обірвалося 7 лютого 2026 року у Запорізькій області.
  • Назарчук Олексій Сергійович (1998—2026)  — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Життя обірвалося 15 лютого 2026 року у Донецькій області. Похований 22 лютого 2026 року на місцевому кладовищі села Ворокомле.
  • Зубач Микола Андрійович (1972—2026)  — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Життя обірвалося 12 квітня 2026 року у Дніпропетровській області. Похований 16 квітня 2026 року на місцевому кладовищі села Ворокомле.
  • Назарчук Сергій Станіславович (2006-2026)  – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Життя обірвалося трагічно 12 липня 2026 року у Сумській області. Похований 16 липня 2026 року на місцевому кладовищі села Ворокомле.

Цікаві факти

  • У селі є традиція желникувати у страсний четвер. Для цього треба повечеряти тільки пісним борщем, а наступного разу поїсти на саму Пасху, коли розговляються.[5]

Галерея

Примітки

  1. ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР». Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 3 листопада 2016.
  2. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  3. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  4. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  5. ↑ «Битки», «волочебне» і «поливаний понеділок»: яких традицій дотримувалися волиняни на Великдень

Література

  • Вороко́мле // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.267

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).