Волошин Михайло Іванович
| Михайло Волошин | |
|---|---|
 Сотник (гауптман) | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 5 травня 1877 Ролів, Дрогобицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії,  Австро-Угорщина |
| Смерть | 29 липня 1943 (66 років) Львів, Дистрикт Галичина, Генеральна губернія |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1]  |
| Військова служба | |
| Приналежність |  ЗУНР |
| Вид ЗС |  Збройні сили Австро-Угорщини УСС |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 |
 Волошин Михайло Іванович у Вікісховищі | |
Михайло Іванович Волошин (5 травня 1877, Ролів — 29 липня 1943, Львів) — український військовмй діяч часів Австро-Угорської імперії. Під час Першої світової війни, був мобілізований до австрійської армії, згодом служив у лавах УСС, де дослужився до звання сотника. Згодом призначений командантом першого куреня Українських січових стрільців. З 1915-го очолював Збірну станицю УСС у Львові, що займалася набором добровольців та незабаром став командантом Вишколу УСС. Окрім військової також активно вів діяльність у сфері права. 1919 разом з іншими адвокатами заснував у Львові «Колегію оборонців», реорганізував 1923 в Союз українських адвокатів та до 1939 був її віце-предизентом.
З приходом більшовиків 1939 емігрував до Кракова, де відкрив адвокатську контору. 1941 повернувся до Львова. Один з організаторів і президент львівської палати адвокатів. Волошин займався також музичною діяльністю. Від 1898 брав участь у діяльності львівської «Бояна», з 1903 по 1913 був диригентом хору), від 1903 працював в Союзі співацьких та музичних товариств. Був організатором та учасник Шевченків. та інших українських концертів у Львові, Дрогобичі, Стрию, Кракові.
Життєпис
Народився 5 травня 1877 року[2] в селі Ролів (тепер Дрогобицького району).[3]
Навчався протягом 1903-1904 у Вищому музичному інституті у Львові, а згодом закінчив юридичний факультет Віденського університету у 1906 році.[4]
З 1913 року займався адвокатською практикою у Львові.
Активний член управи «Сокола-Батька», член Української бойової управи (УБУ). Як старши́на запасу австрійського війська у серпні 1914 був призначений до легіону УСС, спочатку як командант І-го куреня у ранзі сотника,[5][6] потім командир «Збірної станиці УСС» у Львові, яка займалася набором добровольців (1915–1918).
У 1919 році став одним із організаторів «Колегії оборонців» у Львові, згодом «Союзу українських адвокатів», в якому обіймав посаду віце-президента з 1923 по 1939. Виступав адвокатом у політичних процесах над українськими патріотами.
В 1925–1939 — один з лідерів Українського національно-демократичного об'єднання, член керівних органів організації.
У 1939-му, у зв'язку з приходом на Західну Україну більшовиків, емігрував до Кракова, де займався адвокатською практикою. В 1941–1943 очолював Львівську адвокатську палату. Довголітній диригент музично-хорового товариства «Львівський Боян».
Помер у Львові 1943 року. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 1.[3]
Твори
Автор музики:
- «Ой гляну я, подивлюся»
- «Засни»
- «Чого мені так тяжко»
Примітки
- ↑ а б Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 101. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ Газета «Незборима Нація». Архів оригіналу за 5 листопада 2011. Процитовано 2 жовтня 2012.
- ↑ а б Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 103. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ ЕСУ. Волошин Михайло Іванович
- ↑ Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 811.
- ↑ «Бучач і Бучаччина» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
Джерела і література
- Лазарович М. Легіон Українських Січових Стрільців. — Тернопіль, 2002.
- Волошин Михайло Іванович // Українська музична енциклопедія / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — Т. 1 : [А – Д]. — С. 410.
Посилання
- Волошин Михайло [Архівовано 20 грудня 2005 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).