Войничеве

село Войничеве
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Роздільнянський район
Тер. громада	Захарівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51140070060024630
Основні дані
Засноване	1838
Населення	448
Площа	0,98 км²
Густота населення	457,14 осіб/км²
Поштовий індекс	66744
Телефонний код	+380 4860
Географічні дані
Географічні координати	47°11′31″ пн. ш. 29°51′44″ сх. д. / 47.19194° пн. ш. 29.86222° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	66 м
Відстань до; районного центру	17 км
Найближча залізнична станція	Іванівка
Відстань до; залізничної станції	6 км
Місцева влада
Адреса ради	66700, Одеська обл., Роздільнянський район, с-ще Захарівка, вул. Центральна, 69
Карта
	Войничеве
	Войничеве
Мапа

Войниче́ве (в минулому — Гільдесгайм, Сорока, Борунча, Сорокове) — село в Україні, у Захарівській селищній громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 448 осіб.

Історія

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Захарівської селищної територіальної громади^[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Захарівського району, село увійшло до складу новоутвореного Роздільнянського району^[2].

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 423 особи, з яких 204 чоловіки та 219 жінок^[3].

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 445 осіб^[4].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5].

Мова	Відсоток
українська	87,28 %
молдовська	11,38 %
російська	0,89 %
болгарська	0,45 %

Примітки

↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
↑ Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019.

Джерела

Історія міст та сіл Україні (рос.)

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.

[2] Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020.

[населення_1989-3] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019.

[населення_2001-4] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-5] Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]