YaChudo

Возничі

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

село Возничі

Сільський магазин
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Словечанська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18060210070075083 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с. Возничі Архівна версія 
Основні дані
Засноване 1771
Населення 215 (2001)
Площа 0,97 км²
Густота населення 221,65 осіб/км²
Поштовий індекс 11118[1]
Географічні дані
Географічні координати 51°30′48″ пн. ш. 28°22′50″ сх. д. / 51.51333° пн. ш. 28.38056° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		159 м
Водойми р. Словечна
Місцева влада
Адреса ради вул. Поліська, 9, с. Словечне, Коростенський район, Житомирська область, 11122
Карта
Возничі. Карта розташування: Україна
Возничі
Возничі
Возничі. Карта розташування: Житомирська область
Возничі
Возничі
Мапа
Мапа

CMNS: Возничі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Возничі́ — село в Україні, у Словечанській сільській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Чисельність населення становить 215 осіб (2001). У 1925—54 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Географія

Село Возничі знаходиться за 50 км на північний захід від міста Овруч і за 3,5 км від українсько-білоруського кордону. Через село протікає річка Словечна — притока Прип'яті. До річки з обох боків підступають лісові болота, що далі тягнуться безперервно вздовж неї: Роги, Бабине, Кружева, Міхач-Граничне, Маньчине і Грибове, які поглинаються від півдня до півночі в районі села Возничі величезним урочищем Жереміна.[2] За селом зустрічаються цілі комплекси денудованих барханів, розповсюджені скрізь польодовикові піски й руїни колишніх барханів, на півдні знаходяться Верпівська, Можарівська і Левківська гори Словечансько-Овруцького кряжу.[3].

Наприкінці 70-х років був застосований план меліорації — осушення боліт. Змінено природне русло річки Словечна (в тому числі частина стоку річки Жолонь направлена ​​в Словечну ще в 1961 році), осушені всі болота з південної-східної сторони села Возничі[4].

Населення

У 1906 році в поселені проживало 219 мешканців, дворів — 45[5], у 1923 році — 572 жителі, дворів — 151[6].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 287 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 215 осіб[7].

Історія

Бєлова О. В. в науковій статті «Назви сіл Полісся і топонімічні наративи» на підставі матеріалів експедиції Павлової М. Р., наводить два рівноправних приклади народної топоніміки виникнення назви «Возничі»: 1. Колись одна хата була, так дід один жив. Його звали Вознич. Вознич — Возничі. 2. Пан говорив на жителів села вознич, а люди потім додали «і», і стало Возничі. Колись замок був, і всі люди з'їжджалися працювати туди. Возити — Возничі[8]. Щонайменше від 15 століття навколишні землі заселені нащадками околичної шляхти родів Невмержицьких та Левківських[9].

У другій половині 19 століття — сільце Покалівської волості Овруцького повіту Волинської губернії, на річці Словечна. Входило до православної парафії у Левковичах, за 20 верст[10][11].

Вчителі і учні восьмирічної школи с. Возничі, початок 60-х років

У 1906 році — хутір Покалівської волості (3-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 47 верст, від волосного центру, села Покалів — 32 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося в Овручі[5].

У 1923 році — хутір, включений до складу новоствореної Лучанківської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Словечанського району Коростенської округи[12]. Розміщувався за 16 верст від районного центру, с. Словечне, та за 7 верст — від центру сільської ради, с. Лучанки[6]. 21 жовтня 1925 року в селі створено окрему Возничівську сільську раду Словечанського району. 11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Лучанківській сільській раді Словечанського району. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, увійшло до Овруцького району Житомирської області[12].

Восьмирічна школа с. Возничі, 1986 р.

У липні 1981 року в селі Возничі перебувала група студентів і випускників Московського державного університету імені М. В. Ломоносова під керівництвом М. Р. Павлової. Студенти зібрали тексти, билички, жнивні пісні, замовляння, духовний вірш про Цмока, сни[13].

23 липня 1991 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР…», село віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (третя зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС[14].

2015 року в селі відкрито пам'ятник — на гранітному п'єдесталі плита з написом «Возничі 1771» із зображенням замку-фортеці, а нижче — пам'ятна дошка з легендою виникнення села і зазначенням його перших жителів. Пам'ятник встановлено на в'їзді в село Возничі з боку села Мацьки. Ініціатором і спонсором спорудження пам'ятника виступив депутат Овруцької районної ради, директор Черевківської восьмирічної школи, Левківський Микола Іванович (уродженець села Возничі)[15].

7 липня 2017 року включене до складу новоутвореної Словечанської сільської територіальної громади Овруцького району Житомирської області[16]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, у складі новоствореного Коростенського району Житомирської області[17].

Відомі люди

Примітки

  1. ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 12 червня 2020.
  2. ↑ Тутковський П. Славечансько-Овруцький кряж і узбережжя ріки Славечни. Труди Фіз.-Матем. Відділу Всеукр. Акад. Наук. 1923 р. т. І, вип. 1, 72 стор.
  3. ↑ Закревська Г. Геологічні досліди на північно-східній частині Волинського Полісся та на півночі Київщини. К., 1928. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 2 червня 2021.
  4. ↑ Природа Беларуси. Том 2. Климат и вода. Энциклопедия. В 3 томах. — Редкол.: Т. В. Белова [и др.]. — Минск: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броукі, 2010. С. 175.
  5. ↑ а б Возничи // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 162. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 6 липня 2024.
  6. ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 115. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 6 липня 2024.
  7. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 6 липня 2024.
  8. ↑ Вопросы ономастики. 2005, № 2. Екатеринбург, Издательство Уральского Университета, 2005 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2007. Процитовано 22 лютого 2007.
  9. ↑ Максименко О. (26 жовтня 2013). Непричесана автентика. Український тиждень. Процитовано 6 липня 2024.
  10. ↑ Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 400. Процитовано 6 липня 2024.
  11. ↑ Woźnicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 12. (пол.)
  12. ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 235. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 6 липня 2024.
  13. ↑ Житомирська область (опис матеріалів Павлової М. Р.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 серпня 2016.
  14. ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 6 липня 2024.
  15. ↑ Іван Дубницький «Встановили памятник селу». Офіційний сайт Овруцька РДА. Архів оригіналу за 10 жовтня 2016. Процитовано 14 серпня 2016.
  16. ↑ Лучанківська сільська рада Житомирська область, Овруцький район. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 12 червня 2020.
  17. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 6 липня 2024.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).