YaChudo

Водяна кузня

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Водяний молот з Брдічкова млина в Музеї техніки в Брно, Чехія.
Кування чоловим молотом у водяній кузні. Даларна, Швеція
Молоти в кузні Тобіасгаммер
Інтер'єр водяної кузні Фронауер-Гаммер, Німеччина. Праворуч кулачковий вал, у центрі три молоти, ліворуч шатуни міха.
Схема будови хвостового водяного молота
Набір кліщів у водяній кузні Бремеккер-Гаммер, Люденшайд, Німеччина.
Водяний молот у Бушковій гамарні, Чехія.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гамарня.

Водяна кузня, гама́рня[1][2] (через пол. hamernia від нім. Hammerwerkstatt — «ковальський цех», «молотовий верстат») — тип мануфактури доіндустріального періоду, на якому виплавлений з руди метал очищався чи перероблювався за допомогою водяного молота. Водяні кузні використовувалися для виробництва ковкого заліза, рідше кольорових металів, іноді на них займалися виготовлення готової продукції (сільськогосподарських і гірничих знарядь, зброї). З'явилися такі кузні приблизно в XIV столітті разом з розвитком технології водяних коліс[3] і широко використовувалися до XIX ст., коли водяний привод стали витісняти парові машини.

Опис

Водяний молот приводився в дію валом з кулачками, що урухомлювався водяним колесом. Бойок молота для міцності виконувався із заліза[4]. Залежно від способу зчеплення молота з приводом розрізняють хвостові, середньобійні і чолові молоти.

Виплавлений в сиродутному горні півфабрикат у вигляді криці потребував проковування для звільнення від шлаку. Цю операцію могли здійснювати як ручними кувалдами, так і водяним молотом.

Відомі водяні кузні

Австрія

Вальдфіртель, Нижня Австрія

Англія

Для Англії водяні кузні нетипові, трапляються там вони рідко. Одна з них розташована в селі Абінгер-Геммер, якому й дала назву[5].

Німеччина

Верхній Пфальц
  • Гайсталер-Гаммер — Чеський Ліс, Гайсталергаммер (район міста Шензе)
Верхня Баварія
Зауерланд
  • Бремеккер-Гаммер — Люденшайд
  • Оберреддінггаузер-Гаммер — поселення Оберреддінггаузен у районі міста Менден
Нижня Лужиця
  • Музей з плавильнею і водяною кузнею в Пайці
Рудні гори
  • Айзенгаммер-Дорфхемніц — громада Дорфхемніц
  • Ерля — Ерля, район міста Шварценберг
  • Фронауер-Гаммер — Фронау, район міста Аннаберг-Бухгольц
  • Фрайбергсдорфер-Гаммер — село Фрайбергсдорф
  • Пфайльгаммер — селище Пела
Рур
  • Дайльбахгаммер — Купфердре (район Ессена)
Тюрингія
  • Айзенгаммер-Вайда — Лібсдорф, район міста Вайда
Тюринзький Ліс
Франконія
  • Водяна кузня в Еккерсмюле (район міста Рот)
  • Водяні кузні на річці Ґронах поблизу Ґренінґена (з 1974 р. район Заттельдорфа)
Швабський Альб
Шварцвальд
Шпессарт

Словаччина

Україна

Чехія

  • Бушкова гамарня — на Кленському потоці в 1 км на південний захід від м. Тргове-Свіни
  • Гамарня в Добрживі — у селі Добржив неподалік м. Рокіцани
  • Гамерський млин — на річці Світава, між Обржанами і Біловіце-над-Світавою, на території громади Каніце, округ Брно-околиця

Примітки

  1. ↑ Гамарня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Гамарня // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. ↑ Reinhard Dähne & Wolfgang Roser: «Die Bayerische Eisenstraße von Pegnitz bis Regensburg.» Haus der Bayerischen Geschichte, Band 5, München 1988, S. 5. (нім.)
  4. ↑ Erläuterung «Verstählen». www.enzyklo.de. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 11 квітня 2020. (нім.)
  5. ↑ Abinger Hammer Mill [Архівовано 7 березня 2018 у Wayback Machine.] at www.tillingbournetales.co.uk. Retrieved 30 Apr 2017.

Джерела

  • I. Eichstaedt, Księga pierwiastków, Warszawa 1973 (пол.)
  • Artur Pawłowski, Roztocze — przewodnik, Wydawnictwo Stanisław Kryciński, Warszawa 2000, ISBN 83-85531-10-6 (пол.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).