Виїзна форма

Виїзна форма або гостьові кольори — це варіант спортивної форми, який використовується в командних видах спорту. Її повинна носити одна з команд під час гри, якщо в іншому випадку обидва суперники вийшли б на поле в однаковій або схожій формі. Така зміна запобігає плутанині для арбітрів, глядачів та самих гравців.

У більшості видів спорту змінювати форму повинна саме гостьова або виїзна команда. У багатьох спортивних лігах і змаганнях команда одягає гостьову форму лише тоді, коли її основна форма збігається з кольорами домашньої команди, тоді як інші ліги та змагання можуть вимагати, щоб гостьові команди завжди носили альтернативну форму, незалежно від потенційного збігу кольорів. Останнє є звичним для північноамериканського спорту, де ігри «колір проти кольору» (наприклад, синя форма проти червоної) є рідкістю^[1], оскільки в епоху чорно-білого телебачення для телеглядача ці кольори виглядали б однаково темними^[2]. Майже вся гостьова форма в гридайрон-футболі, включаючи Канадську футбольну лігу, Національну футбольну лігу та NCAA) та у Національній хокейній лізі — білого кольору, тоді як у бейсболі гості зазвичай одягають сіре. У Національній баскетбольній асоціації та студентському баскетболі домашня форма біла або жовта, а гостьові команди одягають форму темнішого кольору. В деяких лігах і змаганнях домашні команди можуть мати можливість одягнути гостьові кольори на певні домашні ігри, і тоді гостьова команда повинна одягнути протилежну форму (якщо це можливо). У деяких клубах гостьова форма стала популярнішою за домашню. Копії домашніх і гостьових комплектів зазвичай доступні для фанатів. Деякі команди також створюють треті комплекти, або навіть ретро-форму

У багатьох видах спорту контраст кольорів вимагається лише для верхньої частини одягу, тому домашня та гостьова форма команди можуть мати однакові штани або шорти. Традиційно все навпаки в австралійському футболі, де домашня команда одягає темні шорти, а гостьова — білі.

Хамес Родрігес у жовтій домашній та червоній виїзній формах збірної Колумбії, у 2014 році.

Хоча основна форма команди рідко зазнає значних змін, гостьові кольори, як правило, варіюються з часом, а іноді й залежно від турніру. Деякі гостьові комплекти є модифікацією домашніх кольорів (наприклад, інверсія основних і додаткових кольорів), інші ж суттєво відрізняються від домашніх.

Кілька клубних та національних команд мають улюблені гостьові кольори, які залишаються майже незмінними протягом тривалого часу. Часто це кольори, в яких команда здобувала знакові перемоги; наприклад, Бразилія (синій) та «Мілан» (білий). Багато професійних клубів також мають офіційний третій комплект форми^[3].

Деякі команди обирають гостьові кольори навіть тоді, коли збігу кольорів із суперником немає, або коли вони є господарями поля і мають перевагу у виборі форми. Англія іноді грає у червоних гостьових футболках, оскільки саме в червоному команда виграла Чемпіонат світу 1966 року^[4]. «Мілан» вирішив одягнути повністю білу форму у фіналі Ліги чемпіонів 2007 року, оскільки вважав її своєю «щасливою футболкою» (італ. maglia fortunata)^[5].

У деяких вирішальних матчах команда вигравала гру у гостьовій формі, але перевдягалася у домашні футболки для церемонії нагородження. Найвідоміший приклад стався, коли Іспанія після перемоги на фінал Чемпіонату світу 2010 року для отримання трофею змінила темно-синю гостьову форму на червону домашню^[6].

У деяких випадках обидві команди були змушені одягати свої гостьові комплекти; наприклад, у деяких матчах Чемпіонату світу (див. нижче). Під час Ліги чемпіонів 1998–99 «Манчестер Юнайтед» був змушений грати у гостьових кольорах в обох матчах групового етапу проти «Барселони» — не лише на виїзді на Камп Ноу, а й вдома на Олд Траффорд. Це сталося через рішення УЄФА, згідно з яким у разі збігу кольорів змінити форму має домашня команда^[7].

У 1890 році створена двома роками раніше Футбольна ліга ухвалила правило, згідно з яким жодні дві команди-учасниці не могли реєструвати схожі кольори, щоб уникнути збігів. Пізніше від цього правила відмовилися на користь вимоги, за якою всі команди повинні мати другий комплект футболок іншого кольору^[3]. Спочатку в разі збігу кольорів міняти форму повинна була домашня команда, але у 1921 році правило змінили на протилежне, зобов'язавши перевдягатися гостей^[8]. У 1927 році Шотландська футбольна асоціація запропонувала інше рішення: домашні команди носили білі шорти, а гостьові — чорні, але це правило скасували у 1929 році^[3].

Зазвичай окремі змагання визначають, що всі польові гравці команди повинні бути в однаковій формі, хоча у правилах гри зазначено лише, що команди повинні носити кольори, які відрізняють їх одну від одної, і в разі збігу кольорів гостьова команда повинна змінити форму на інший колір.

В матчах англійського Кубка Англії гостьові кольори часто використовували обидві команди. До сезону 1989–90^[9] правила змагання зазначали: «Якщо кольори двох клубів, що змагаються, схожі, обидва клуби повинні змінити форму, якщо альтернативні домовленості не будуть узгоджені клубами»^[10]. Клубам іноді доводилося шукати імпровізовані треті комплекти^[11]. Багато фіналів Кубка Англії були зіграні за цими правилами, останній — фінал 1982 року та перегравання. У європейських змаганнях за схожими правилами було зіграно фінал Кубка європейських чемпіонів 1968 року. Старі правила Кубка Англії, з майже ідентичним формулюванням, досі використовуються у півфіналах та фіналах багатьма окружними та районними футбольними асоціаціями Англії^[12].

Три команди вигравали фінал Чемпіонату світу у своїх гостьових кольорах — у 1958 (Бразилія), 1966 (Англія) та 2010 (Іспанія); хоча Англія була господарем турніру 1966 року, а Бразилія — господарем фіналу 1958 року.^[4].

На міжнародному рівні гостьову форму іноді одягають обидві команди в матчі. Правила ФІФА зазначають, що у виняткових випадках арбітр або комісар матчу можуть попросити обидві команди одягнути різні кольори^[13]. Найімовірніше це відбувається у матчах Чемпіонату світу через велику кількість глядачів чорно-білого телебачення, щоб форма команд також різнилася за тоном (світлий і темний).

Командам на Чемпіонатах світу часто доводиться робити зміни, які були б малоймовірними у внутрішніх або нетелевізійних іграх. У 1957 році Шотландія позичила білі гостьові футболки у господарів, Швейцарії, щоб уникнути збігу кольорів на чорно-білому телебаченні^[14].

У 1970 році Англії та Чехословаччині дозволили грати у блакитному та білому відповідно, що викликало плутанину у глядачів чорно-білого телебачення та головного тренера Англії Альфа Ремзі. У матчі проти Західної Німеччини Англія повернулася до червоних гостьових футболок^[15]. Нідерланди та Бразилія зіграли свій матч на Чемпіонаті світу 1974 року у білій та темно-синій формі відповідно, замість своїх основних кольорів — помаранчевого та жовтого.

Регламент ФІФА для Чемпіонату світу 2014 року вимагав, щоб команди мали дві чітко розрізнювані футболки — одна світлого кольору, інша — темного^[16].

На Чемпіонаті світу 2014 року Хорватії дозволили одягнути червоно-білі картаті футболки замість синіх у матчі проти Бразилії лише після того, як хорвати оскаржили початкове рішення ФІФА. Англії не дозволили грати у червоних гостьових футболках; натомість команду змусили грати у білому проти Уругваю через очевидний збіг із формою арбітрів^[17]. Перед турніром 2014 року ФІФА постановила, що повністю червона домашня форма та повністю чорна гостьова форма Іспанії є недостатньо різними, оскільки обидві мають темні тони, і змусила Іспанію виготовити повністю білий третій комплект форми^[18]. Матч між Нідерландами та Іспанією був зіграний у темно-синій гостьовій формі Нідерландів та білій третій формі Іспанії.

У матчі за третє місце Чемпіонату світу 2018 року Бельгія та Англія за власним бажанням одягли свої гостьові комплекти — жовтий та червоний відповідно, попри те, що їхні домашні кольори (червоний проти білого) не конфліктували. Данія та Австралія також одягли гостьову форму в матчі групового етапу після того, як данський гравець Томас Ділейні розповів у телефонному інтерв'ю радіостанції, що він дальтонік^[19].

До сезону 2017–18 років правила НБА визначали, що домашня команда завжди повинна грати у світлій формі, а гостьова — у темній, якщо не було іншого погодження^[20][21]. Домашня форма більшості команд — біла, за деякими винятками, наприклад Лос-Анджелес Лейкерс, які вдома грають у жовтому (хоча у 2002 році, щоб вшанувати Чіка Хірна, Джині Басс запровадила біле джерсі як третій комплект, що використовувався вдома). Проте за цим правилом у кожній грі НБА була потрібна виїзна форма. «Темні» кольори, які використовувалися у виїзних іграх, сильно різнилися залежно від команди^[22].

Починаючи із сезону 2017–18 років, домашня команда може самостійно обирати, чи грати у світлій, чи в темній формі. Гостьова команда повинна обрати форму, що забезпечує достатній контраст, незалежно від того, біла вона, жовта чи іншого темного кольору. Більше того, НБА скасувала позначення «домашньої» та «виїзної» форми, почавши офіційно називати світлі джерсі «Association», а темні — «Icon»^[23][24].

Сідні Кросбі у чорній та білій формах «Піттсбург Пінгвінз» у 2018 році.

У НХЛ кожна команда наразі зобов'язана мати два дизайни форми: один із білою основою (або, історично, зі світлим кольором), і один із темною основою. З сезону 1970–71 по сезон 2002–03 команди НХЛ грали у білій або жовтій формі вдома, а в темній — на виїзді. Коли у сезоні 1995–96 було впроваджено треті комплекти, деякі команди почали грати вдома у цій формі, через що гостьова команда була змушена грати у білому. Цю проблему усунули на початку сезону 2003–04, коли команди НХЛ почали грати в темній формі вдома, а в білій — на виїзних іграх; іноді трапляються поодинокі винятки для окремих матчів^[25][26].

Єдиними елементами, які за правилами НХЛ дозволено міняти між двома комплектами форми, є штани та рукавички. У нижчих лігах команди історично носили світлі кольори (білий або жовтий) вдома і темні кольори на виїзді.

Оригінальні хокейні джерсі насправді були светрами грубої в'язки. Вони були світлих кольорів для домашніх ігор і темних — для виїзних. Причина, чому светри темних кольорів були частиною «виїзної» форми, полягала в тому, щоб приховати бруд, який накопичувався на них — під час виїзних турів светри не прали. Світлі або білі светри були «домашньою» формою, оскільки гостьові команди за необхідністю носили темні. Ця традиція відповідала потребам розрізнення «дім/виїзд», необхідного для чорно-білого телебачення.

Том Бреді у червоному та білому джерсі «Тампа-Бей Баккенірс» у 2021 році.

В американському футболі домашня команда має право вибору: грати у білій формі або у формі офіційного кольору команди, а гостьова команда повинна носити протилежний комплект. У НФЛ більшість команд зазвичай вдома грають у своїх офіційних кольорах, а гостьова команда в більшості випадків зобов'язана носити білу форму^[2].

Біла виїзна форма набула популярності з розвитком телебачення у 1950-х роках, оскільки гру, де одна команда в білому, а інша — в кольоровому, було легше дивитися по чорно-білому телевізору^[2]. Навіть через багато часу після появи кольорового телебачення майже в кожній грі одна з команд грає у білих джерсі.

Чинні правила НФЛ вимагають, щоб домашня форма команди протягом усього сезону була або білою, або офіційного кольору команди, а гостьові клуби повинні носити протилежну^[27].

Якщо команда наполягає на тому, щоб грати у своїй домашній формі на виїзді, комісар НФЛ має вирішити, чи є їхня форма «достатньо контрастною» порівняно з формою суперників^[27]. Гостьова команда натомість може одягнути третє джерсі, наприклад «вовчий сірий» альтернативний комплект «Сіетл Сігокс».

«Вашингтон» вирішили одягнути білі джерсі під час домашньої гри 12 грудня 2021 року, змусивши «Даллас» одягнути виїзні темно-сині.

А під час домашньої гри 26 грудня 2021 року вже «Даллас» вирішив одягнути біле, і «Вашингтону» довелося одягнути бордові виїзні джерчі.

Команди в містах з жарким кліматом часто обирають білі джерсі для домашніх матчів у першій половині сезону (наприкінці літа та восени) оскільки світлі кольори поглинають і утримують менше тепла на сонці. Маямі Долфінс, зокрема, зазвичай грають у білому весь сезон через клімат Маямі, як правило, одягаючи кольорові джерсі лише для домашніх вечірніх ігор.

Даллас Ковбойс до 1964 року носили синю форму вдома, але офіційного правила, за яким команди повинні носити свої офіційні кольори вдома, не було. Використання білих джерсі впровадив генеральний менеджер Текс Шрамм, який хотів, щоб вболівальники на домашніх іграх бачили різноманітні кольори джерсі суперників, і ця традиція продовжується донині^[28]. Крім того, сині джерсі Даллас Ковбойс у народі вважаються «проклятими», оскільки у цій формі команда програла у Супербоулі V у 1971 році і дивізіональному плей-оф 1968 року. Взагалі єдина перемога «Далласа» у синіх джерсі у фіналі конференції або Супербоулі, коли вони були в синіх джерсі, сталася у фіналі НФК 1978 року проти «Лос-Анджелес Ремс»^[29]. Іноді команди, які грають проти «Далласа» вдома, одягають свої білі джерсі, намагаючись закликати це «прокляття».

Аарон Джадж у білій домашній та сірій виїзній формах «Нью-Йорк Янкіз» у 2018 році.

Спочатку команди Головної ліги бейсболу (MLB) розрізняли переважно за кольорами гетрів. У 1882 році Національна ліга закріпила різні кольори гетрів за клубами. Наприклад, «Цинциннаті Редс» на початку 1900-х років були відомі як «Ред Легс» («Червоні ноги») та «Ред Стокінгс» («Червоні гетри»). Також ліга встановила кольори джерсі та кепок, але залежно від позиції гравця, а не за клубом.

До кінця XIX століття стало загальноприйнятим, що команди носять білу форму вдома і сіру на виїзних іграх. Окрім очевидної необхідності відрізняти одну команду від іншої, існувала загальноприйнята думка, що під час виїзних турів складніше належним чином прати форму, тому «виїзний сірий» допомагав приховати бруд. Ця традиція збереглася набагато довше після того, як її початкове обґрунтування було нівельоване завдяки появі кількох комплектів форми та розвитку індустрії пралень.

Деякі команди використовували виїзну форму повністю темно-синього або чорного кольору^[30]. Раннім прикладом цього є «Бруклін Супербас», які почали використовувати синій візерунок для своєї виїзної форми у 1907 році^[30]. Форми як домашньої, так і гостьової команд також містили оздоблення у кольорах клубу. У 1916 році на виїзній формі «Нью-Йорк Джаєнтс» фіолетові лінії створювали ефект, схожий на тартан, а іншим видом виїзної форми в той час був повністю темно-синій або чорний матеріал з білим оздобленням. У 1963 році власник команди «Канзас-Сіті Атлетікс» Чарльз О. Фінлі змінив її домашню та виїзну форми на золотий та зелений кольори, відповідно^[31]. Деякі команди з 1970-х до початку 1990-х років використовували для своєї виїзної форми світло-блакитний колір^[30].

Зазвичай на домашній формі вказано прізвисько команди, тоді як на виїзній — її географічна назва. Існують вісім команд-винятків із цього правила: Тампа-Бей Рейз, Лос-Анджелес Ейнджелс, Філадельфія Філліз, Сент-Луїс Кардиналс, Вашингтон Нешналс, Маямі Марлінс, Детройт Тайгерз та Нью-Йорк Янкіз^[32]. «Кардиналс», «Філліс», «Рейс» та «Енджелс» носять прізвисько команди як на домашніх, так і на виїзних джерсі, хоча «Кардиналс» тепер носять альтернативну форму (кремову вдома, світло-блакитну на виїзді) з назвою міста. На домашніх та виїзних джерсі «Марлінс» вказана назва міста, але в чорному альтернативному комплекті використано прізвисько команди. З 1973 по 2008 рік до цієї групи входили в «Балтимор Оріолс» — відсутність назви міста була частиною доволі успішної спроби залучити вболівальників з району Вашингтона, округ Колумбія, — доки вони не повернули назву «Балтимор» на виїзні джерсі у 2009 році, коли їхній сусід за 55 км на південь знову отримав власну команду. «Тайгерс», «Нешналс» та «Янкіз» носять емблему зі своєї кепки на лівому боці грудей на домашніх джерсі, але на виїзних — назву міста.

Окрім цього, деякі команди переважно розміщували географічну назву на своїй формі як вдома, так і на виїзді. Прикладами є «Рейнджерс» (2009–2019) та «Марлінс», чиє альтернативне помаранчеве джерсі — єдине з чотирьох комплектів команди, де вказано прізвисько, а не назва міста чи штату. Деякі команди мають альтернативну домашню форму з назвою міста, як-от «Колорадо Роккіз» та «Сент-Луїс Кардиналс». «Брюерс» часто носили темно-синє джерсі з написом «Мілвокі» спереду як вдома, так і на виїзді з 2015 по 2019 рік, тоді як «Лос-Анджелес Додджерс» з 2014 року здебільшого носять альтернативне сіре джерсі з прізвиськом замість назви міста на більшості виїзних ігор.

Гостьова форма — це недавнє нововведення у крикеті, як і кольоровий одяг загалом: більшу частину своєї історії у крикет грали у повністю білій формі. Перший професійний матч у кольоровій формі відбувся під час Світової серії з крикету в Австралії у 1979 році. Першим Кубком світу з крикету, де використовувалася кольорова форма, став турнір 1992 року.

Збірна Англії використовує одну форму для всіх домашніх та виїзних одноденних матчів (ODI) та матчів Twenty20^[33]. Індія також використовує світло-блакитну форму для обох варіантів^[34].

Проте Австралія має окрему зелену домашню форму для ODI, жовту виїзну форму для ODI та чорну форму для T20^[35][36]. Домашня форма має той самий колір, що й знаменита кепка «baggy green», яку традиційно носять австралійські крикетисти у тестових матчах, проте жовту виїзну форму збірна Австралії часто одягає і на домашні матчі.

У регбі традиційно (як це було у футболі до 1921 року) саме домашня команда змінює форму у разі збігу кольорів. Це частково зумовлено тим, що команди часто вирушали в турне за кордон, і забезпечити альтернативний комплект форми було простіше господарям поля. Правила World Rugby щодо турне не зазначають це прямо: обов'язок «вирішити це питання» покладається на виконавчого директора WR або його представника, проте зазначено, що за відсутності будь-якої домовленості про протилежне, приймаюча команда має право грати у своїй домашній формі. У змаганнях рівнів 3–5 в Регбійному союзі Англії у разі збігу кольорів, змінювати форму повинна виїзна команда^[37].

На Кубках світу з регбі конфлікти кольорів вирішуються за допомогою підкидання монети для вибору першочергового права на форму. У чвертьфіналі Кубку світу 2007 року між збірною Франції та збірною Нової Зеландії нещодавно оновлена французька форма була темно-синього та чорного кольорів, що збігалося з формою новозеландців^[38]. Жереб випав на користь Франції, тому Нова Зеландія в Кардіффі грала у сріблястих футболках^[39]. Проте коли ці команди знову зустрілися у фіналі Кубку світу 2011 року, жереб виграла Франція і обрала гру у своїй білій виїзній формі. Менеджер збірної Франції Жо Масо заявив, що такий вибір було зроблено на знак вдячності за прийом, який їм влаштував народ Нової Зеландії, бездоганну організацію турніру, а також честь і задоволення від матчу на Еден Парк^[38].

Збірна Англії на Кубку світу 2011 року використовувала повністю чорну другу форму, що викликало суперечки в країні-господарі, оскільки чорний — це «домашній» колір збірної Нової Зеландії (яка навіть має прізвисько «All-Black», тобто «У всьому чорному»)^[39], тому Англія одягала цю форму лише в одному матчі турніру — проти Аргентини. Критики в Англії у 2010 році заявляли, що команда змінює виїзну форму без потреби і занадто часто, називаючи це «маркетинговим ходом»^[40].

У міжнародному регбі потреба у других комплектах форми найчастіше виникає під час Кубку шести націй, де Шотландія, Франція та Італія грають у різних відтінках синього. Турнір проводиться у форматі колової системи з чергуванням переваги домашнього поля щороку, і графік складений так, що кожна з трьох згаданих команд грає одну гру з іншими двома вдома, а іншу — на виїзді. Це означає, що кожна з цих трьох команд зіграє одну домашню гру у своїй альтернативній формі. Традиційно вони були білими, але на Кубку шести націй 2015 року Шотландія та Франція прийняли червоний колір як альтернативний^[41][42].

Австралійська футбольна ліга (АФЛ) законодавчо закріплює право домашньої команди обирати, у яких домашніх кольорах грати під час сезону. На відміну від інших видів спорту, концепція «виїзних кольорів» тут не є провідною: клуби традиційно грають у своїх домашніх джерсі щотижня, а розрізнення між домашніми та виїзними командами здійснюється за кольором шортів. Традиційно в австралійському футболі, починаючи з сезону ВФЛ 1924 року, домашня команда носить темні шорти, а виїзна — білі^[43].

Концепція домашніх та виїзних кольорів вперше стала актуальною наприкінці 1980-х та у 1990-х роках, коли щойно прийняті до ліги «Брисбен Бірс» мали такі ж кольори та дизайн джерсі, як і у «Хоторна», що змусило клуби розробити виїзні варіанти форми^[44]. Зараз усі команди АФЛ мають спеціальні «конфліктні джерсі» (clash guernseys), які одягають у матчах, коли домашні джерсі команд, що грають, вважаються надто схожими для того, щоб їх розрізнити.

Часто для розрізнення домашніх та виїзних команд використовується лише колір шортів. Це піддавалося критиці, оскільки не забезпечує достатньої відмінності між командами, які грають у схожих кольорах або з подібним дизайном джерсі. Наприклад, у 2007 році тренер «Джилонга» Марк Томпсон висловився про необхідність вжиття заходів АФЛ для запобігання конфліктам кольорів у майбутніх матчах після гри між «Джилонгом» та «Коллінгвудом», оскільки глядачам було важко розрізнити темно-сині та білі горизонтальні смуги «Джилонга» і вертикальні чорно-білі смуги «Коллінгвуда», навіть за хороших погодних умов^[45]. Під час матчу до Дня АНЗАК 2021 року, і «Коллінгвуд», і «Ессендон» були у чорних джерсі, і єдиною відмінністю були білі шорти «Ессендона», через що глядачі мали труднощі з розрізненням команд^[46]. Це повторилося між двома командами на День АНЗАК 2023 року, коли обидві команди були у переважно чорних джерсі з білими (білі смуги «Коллінгвуда» та номери на джерсі «Ессендона») та червоними (червона діагональна смуга «Ессендона» та логотипи спонсорів Emirates і KFC на формі «Коллінгвуда») елементами^[47].

У деяких випадках окремі клуби можуть мати неформальні домовленості щодо того, які джерсі одягати, щоб уникнути конфліктів. Наприклад, президент «Коллінгвуда» Едді Макгуайр стверджував, що у 1990-х роках уклав рукостисканням домовленість із тодішнім президентом «Джилонга» Френком Костою, згідно з якою «Джилонг» завжди одягатиме білі шорти та біле джерсі для всіх матчів між ними, а «Коллінгвуд» — чорні шорти та чорне джерсі^[48].

У Гранд-фіналі АФЛ команда, яка фінішувала вище в регулярному сезоні, має право вибору кольорів, у яких гратиме, а команда, що посіла нижче місце, має відповідно підлаштуватися. Приклад цього стався у Гранд-фіналі АФЛ 2017 року між «Аделаїдою», яка посіла 1-ше місце, та «Річмондом», який був 3-м; як команда з вищим рейтингом, «Аделаїда» обрала гру у своєму домашньому джерсі, а «Річмонд», як команда з нижчим рейтингом, був змушений грати у своєму конфліктному джерсі жовтого кольору з чорною діагональною смугою, на відміну від свого звичайного чорного джерсі з жовтою смугою, оскільки було визнано, що їхня домашня форма конфліктує з домашньою формою «Аделаїди»^[49].